Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Питання 4. Порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування




Правовий статус представницького органу місцевого самоврядування в Україні (ради) полягав в тому, що цей виборний орган територіальної громади є одним з основних елементів місцевого самоврядування, який має власну, визначену ним самим структуру і який відносно самостійно здійснює надані йому законом повноваження, на підставі функціонального розмежування їх між територіальною громадою і органами, які він утворює.

Закон не встановлює способи, з допомогою яких органи місцевого самоврядування можуть бути сформовані. Одночасно в цьому передбачена обов'язковість наявності виборних органів місцевого самоврядування.

Основою цих прав і обов'язків рад є повноваження місцевого самоврядування, які згідно з п. 2 ст. З Закону про місцеве самоврядування здійснюються як територіальними громадами безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: представницькими й виконавчими органами базового рівня, а також через районні та обласні ради, які представляють інтереси територіальних громад базового рівня.

Органи місцевого самоврядування в цілому є неоднаковими за своїм статусом (представницькі та виконавчі), але діють не хаотично, а системно, тобто в порядку, зумовленому засобами їх утворення, взаємовідносинами, що забезпечують у комплексі досягнення загальних цілей.

Як уже зазначалося, представницькі органи місцевого самоврядування не входять до системи державних органів. Конституція і Закон про місцеве самоврядування наділяють їх притаманними лише їм повноваженнями, відповідною матеріально-фінансовою базою, необхідною для здійснення радами наданих їм повноважень. Рішення представницьких органів місцевого самоврядування обов'язкові для виконання, як і акти органів державної влади. Ось чому не можна розглядати діяльність рад як абсолютно незалежної від функціонування державних органів.

Конституція України та Закон про місцеве самоврядування в Україні виходить з принципу самостійності місцевого самоврядування.

Самостійність як знакова ознака будь-якого самоврядування, тим паче місцевого, автоматично не переноситься на утворюваний територіальною громадою як первинною ланкою місцевого самоврядування представницький орган, не перетворює його на своєрідного диктатора, оскільки він співпрацює з органами державної влади, особливо на регіональному рівні представницьких органів місцевого самоврядування.

Крім того, самостійність місцевого самоврядування теж не є абсолютною, оскільки його повноваження можуть здійснюватися як територіальною громадою безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, в першу чергу, через представницькі (п. 2 ст. 2 Закону). Але представницький орган не є своєрідним "органом в органі", тобто не входить як структурна частина до іншого органу, як це властиво, наприклад, постійним комісіям ради. Він не є і частиною "вертикалі" рад радянського періоду і тому не підпорядкований будь-якому органу публічної влади: як муніципальної, так і державної. Представницьким органам притаманна підпорядкованість лише по горизонталі територіальній громаді, яка і формує ці органи.

Підставою ефективного розподілу праці між громадою і радами є компетенція. Ради наділяються законом притаманною лише їм власною компетенцією; вони вправі самостійно її здійснювати, а також нести відповідальність за її реалізацію. Аналіз цієї компетенції рад дозволяє зробити висновок про те, що саме на них покладається основний обсяг самоврядних повноважень.

Цей висновок підтверджується тим, що представницький орган місцевого самоврядування має право вирішувати будь-яке питання, віднесене до повноважень місцевого самоврядування, крім тих питань які є предметом виключного відання територіальної громади. Тобто рада як представницький орган територіальної громади може в принципі вирішувати будь-яке питання, віднесене до повноважень органів місцевого самоврядування.

У той же час, територіальна громада правомочна вирішувати будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самоврядування в цілому.

На нашу думку, є обґрунтованим висновок учених про те, що розподіл, про який йдеться в п. З згаданої статті Закону, не означає поділу влади в системі місцевого самоврядування. Доповнимо це положення тим, що взагалі принцип розподілу влади, проголошений у ст. 6 Конституції України, в системі органів місцевого самоврядування не діє.

Так, ради виконують представницькі функції відповідно до статей 25,26,43,44 Закону, виконавчі органи здійснюють виконавчі функції відповідно до статей 27—41 Закону, сільський, селищний, міський голова як головна посадова особа територіальної громади обирається для здійснення повноважень, передбачених статтями 12 і 42 Закону.

При цьому Закон закріплює принцип верховенства рад по відношенню до виконавчих органів, за яким ради мають підзвітні виконавчі органи (ст. 11 Закону).

Питання про структурний устрій представницьких органів доцільно вирішувати в статутах територіальних громад, правових документах, що регулюють організацію місцевого самоврядування (регламентах, положеннях тощо).

Слід також підкреслити те положення, що визначення правового статусу рад, безпосередньо пов'язане зі способом формування цього представницького органу. Адже органи місцевого самоврядування можуть бути виборними і такими, які формуються шляхом призначення, делегування, кооптування тощо.

До числа обов'язкових виборних органів відносять передусім представницькі органи місцевого самоврядування. Наявність виборних представницьких органів самоврядування — безумовна організаційна умова його реальності та ефективності.

Ради як виборні органи не можуть призначатися "зверху", їх склад не повинен погоджуватися з державними владними структурами.

Отже, важливою ознакою представницького органу, яка безпосередньо пов'язана зі змістом його правового статусу, є те, що він об'єднує у своїй особі все місцеве товариство і уповноважений ним на вирішення найважливіших питань його життєдіяльності.

Найбільшою мірою правовий статус представницьких органів місцевого самоврядування окрім перерахованого виявляється у закріпленому в законі переліку питань виключного відання рад, тобто таких питань, які вправі вирішувати лише представницькі органи самоврядування і ніякі інші. Саме це гарантує провідну роль представницьких органів серед усіх інших органів місцевого самоврядування.

Отже, правовий статус представницького органу місцевого самоврядування визначається не лише сукупністю його прав і обов'язків, визначених Конституцією і законами України та іншими нормативно-правовими актами. Тому можна запропонувати таке визначення поняття правового статусу представницького органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", порядок формування та організація діяльності місцевих рад визначається Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Окремо порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування визначається у ст. 45 зазначеного Закону.

На підставі пунктів 1 і 2 цієї статті сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Порядок організації і проведення виборів депутатів визначається Законом України " Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 р.

Проте, 6 квітня 2004 р. був прийнятий Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (далі — Закон про вибори), який визначає основні засади, особливості та порядок організації і проведення виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.

Згідно з цим Законом, депутати сільських, селищних, міських рад обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад. Депутати районних, обласних рад обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад у межах району, області.

Вибори депутатів сільсь ких, селищних, міських, районних у місті рад здійснюються за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія села, селища, міста, району в місті. Загальний склад цих представницьких органів місцевого самоврядування залежить від кількості населення адміністративно-територіальної одиниці (від 15 до 120 депу татів). Рішення про загальний склад ради приймається радою поточного скликання не пізніше ніж за 50 днів до дня виборів нової ради. Якщо таке рішення не прийняте, то загальний склад дорівнює мінімальній межі, яка встановлена ст.5 Закону «Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів». ( У разі якщо місцева рада, яка має прийняти рішення про
загальний склад (кількість депутатів) відповідної місцевої ради,
яка має обиратися, у строк, установлений частиною першою цієї
статті, не прийняла такого рішення, загальний склад відповідної
місцевої ради, яка має обиратися, залишається у тій самій
кількості, що й у поточному скликанні, а в разі якщо загальний
склад відповідної місцевої ради поточного скликання становить
непарне число, то загальний склад такої місцевої ради, яка має
обиратися, становитиме мінімальну залежно від чисельності жителів
кількість депутатів, визначену частиною четвертою цієї статті
. )

Загальний склад (кількість депутатів) сільської, селищної,
міської, районної у місті ради має становити при чисельності:

 

1) до 1 тисячі жителів - від 12 до 16 депутатів включно;

 

2) від 1 тисячі до 3 тисяч жителів - від 16 до 20 депутатів
включно;

 

3) від 3 тисяч до 5 тисяч жителів - від 20 до 30 депутатів
включно;

 

4) від 5 тисяч до 20 тисяч жителів - від 30 до 36 депутатів
включно;

 

5) від 20 тисяч до 50 тисяч жителів - від 36 до 46 депутатів
включно;

 

6) від 50 тисяч до 100 тисяч жителів - від 36 до 50 депутатів
включно;

 

7) від 100 тисяч до 250 тисяч жителів - від 40 до 60
депутатів включно;

 

8) від 250 тисяч до 500 тисяч жителів - від 50 до 76
депутатів включно;

 

9) від 500 тисяч до 1 мільйона жителів - від 60 до 90
депутатів включно;

 

10) від 1 мільйона до 2 мільйонів жителів - від 76 до 120
депутатів включно;

 

11) понад 2 мільйони жителів - від 76 до 150 депутатів
включно.

 

Вибори депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, за
якою:

 

1) половина від кількості депутатів (загального складу)
відповідної ради обирається за виборчими списками кандидатів у
депутати від місцевих організацій політичних партій у
багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами
відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста,
району в місті;

 

2) половина від кількості депутатів (загального складу)
відповідної ради обирається за мажоритарною системою відносної
більшості в одномандатних виборчих округах (далі - одномандатні
мажоритарні виборчі округи), на які поділяється територія
відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста,
району в місті.

 

4. Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за
мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному
виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно села
(кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську
громаду), селища, міста згідно з існуючим
адміністративно-територіальним устроєм.

 

Організацію й проведення місцевих виборів здійснюють територіальні виборчі комісії (сільські, селищні, міські, районні в місті), окружні та дільничні. Виборчі округи утворюються територіальними виборчими комісіями не пізніше як за 37 днів до дня виборів при дотриманні приблизно рівного числа виборців у розрахунку на один виборчий округ. Для проведення голосування і підрахунку голосів територія села, селища, міста, району в місті ділиться місцевою радою або його виконкомом на виборчі дільниці з числом від 20 до 2500 виборців.

Результати виборів встановлює окружна (територіальна) виборча комісія на основі протоколів дільничних виборчкомів. Обраним у депутати сільської, селищної, міської, районної в місті ради вважається кандидат, що одержав найбільшу в порівнянні з іншими кандидатами кількість голосів виборців. (Обраним в одномандатному виборчому окрузі депутатом,
сільським, селищним, міським головою вважається кандидат, який
одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у
голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому
виборчому окрузі.

 

Якщо голосування проводилося по одному кандидату в депутати,
кандидату на посаду сільського, селищного, міського голови згідно
з частиною першою статті 46 цього Закону, кандидат вважається
обраним депутатом, сільським, селищним, міським головою, якщо він
одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у
голосуванні.

{ Частина п'ята статті 76 в редакції Закону N 2491-VI (2491-17)
від 30.08.2010 }

6. Якщо найбільшу і водночас однакову кількість голосів
виборців у виборчому окрузі набрали два або більше кандидатів,
проводиться повторне голосування по цих кандидатурах.

 

7. Вибори у виборчому окрузі визнаються такими, що не
відбулися, у зв'язку з настанням обставин, передбачених частиною
другою статті 46 цього Закону.

 

 

. У разі обрання одного з кандидатів, включеного до
виборчого списку від місцевої організації партії, депутатом у
багатомандатному виборчому окрузі та депутатом у одномандатному
мажоритарному виборчому окрузі або сільським, селищним, міським
головою такий кандидат вважається обраним відповідно депутатом у
одномандатному мажоритарному виборчому окрузі або сільським,
селищним, міським головою.)

Загальний склад районної ради залежить не від кількості населення, а від числа територіальних громад, що входять до складу району. У випадку наявності в районі до 10 територіальних громад, кожна з них повинна бути представлена не менше ніж 4 депутатами, від 11 до 30 – 3 депутатами, понад 30 – 2 депутатами. Ця кількість дорівнює числу депутатських мандатів по округу. Загальний склад районної ради не повинен перевищувати 120 депутатів. (Загальний склад (кількість депутатів) районної ради
визначається із урахуванням кількості сіл (кількох сіл, жителі
яких добровільно об'єдналися в територіальну громаду), селищ, міст
районного значення, що входять до складу відповідного району, для
забезпечення рівного представництва кожної територіальної громади
у відповідній районній раді незалежно від чисельності такої
територіальної громади.

Загальний склад (кількість депутатів) обласної ради
визначається з урахуванням кількості районів, міст обласного
значення, що входять до складу відповідної області, для
забезпечення їх рівного представництва у відповідній обласній раді
незалежно від чисельності жителів відповідного району, міста
обласного значення.

Загальний склад (кількість депутатів) міської, районної у
місті, районної, обласної ради має становити тільки парну
кількість депутатів. Повідомлення про загальний склад відповідної ради
оприлюднюється відповідною радою в місцевих друкованих засобах
масової інформації протягом
трьох днів з дня прийняття
відповідного рішення згідно з частиною першою цієї статті)

В обласній раді загальний склад також визначається, виходячи з кількості районів, міст обласного значення – за наявності до 15 районів, міст обласного значення кожний з них повинен бути представлений не менше ніж 4 депутатами, від 16 до 30 – 3 депутатами, понад 30 – 2 депутатами. Загальний склад обласної ради не повинен перевищувати 200 депутатів.

Обраними в депутати районної, обласної ради вважаються ті кандидати, які одержали на виборах більше, у порівнянні з іншими кандидатами, число голосів виборців. Загальне число обраних кандидатів не може перевищувати числа встановлених депутатських мандатів по даному виборчому округу.

Депутатом місцевої ради може бути обраний громадянин України, що має право голосу і на день виборів досяг віку 18 років. Суб’єктами права висунення кандидатів у депутати місцевих рад є виключно громадяни України, які реалізують це право шляхом самовисунення, збори виборців (за місцем проживання, трудової діяльності або навчання), місцеві осередки політичних партій, виборчі об’єднання місцевих осередків політичних партій – блоки, громадські організації.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менше 2/3 депутатів від загальної кількості ради. У противному випадку до обрання необхідної кількості депутатів продовжує працювати рада попереднього скликання.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 2418; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.05 сек.