Особливості функціонування реальних монополізованих ринків

Найсуттєвіші економічні наслідки чистої монополії такі:

1. Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник). Тому, з одного боку, суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, оскільки рівноважний обсяг виробництва не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат. Перерозподіл ресурсів на користь монополізованої галузі зменшив би середні витрати, що свідчило б про підвищення ефективності розподілу ресурсів. З іншого боку, споживачі змушені сплачувати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні витрати на виробництво. Цей "податок" становить економічний прибуток монополіста. Оскільки вступ у галузь нових виробників заблоковано, то механізм ліквідації економічного прибутку у довготерміновому періоді, властивий конкурентному ринку, тут не діє.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми. До цього часу про можливості такого незбігу не йшлося. Середні витрати монополіста (АТСМ) можуть бути як нижчими, так і вищими, ніж у конкурентної фірми (АТСК). Оскільки монополіст – це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може позначитися ефект масштабу. Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

Оскільки монополіст – це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може позначитися ефект масштабу (рис. 6). Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

Усі криві середніх витрат, які ми використовували раніше, ґрунтуються на припущенні, що виробник використовує залучені ресурси з максимальною ефективністю. Проте щодо чистого монополіста це припущення досить часто необґрунтоване, оскільки у монополіста фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва, як правило, більші, ніж мінімально можливі.

Це явище називається Х-неефективністю. Воно пояснюється такими причинами:

а) цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат. Вони можуть: реалізувати завдання зростання фірми, не рахуючись з витратами; ухилятися від надмірного ризику, погоджуючись на більші витрати; брати на роботу некомпетентних друзів та родичів, знижуючи загальну ефективність управління тощо;

б) монополіст, не відчуваючи "подиху в потилицю" конкурента, стає в'ялим, припиняє пошук нових технологій, які мінімізують витрати;

в) монополія змушена нести додаткові витрати, пов'язані із збереженням свого монопольного становища. Це можуть бути як офіційні (легальні) платежі за придбання патентів, ліцензій, так і неофіційні (нелегальні) витрати на підкуп посадових осіб, тиск на постачальників ресурсів тощо.

3. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес. З одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібним виробникам на конкурентному ринку. Більшість сучасних відкриттів, дійсно, зроблено за участю монополій. Однак у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогресу, тому він може дозволити собі бути неефективним.

4. Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли певний продукт реалізується більше, ніж за однією ціною, і ці відмінності не пов'язані з відмінностями у витратах. Продавець-монополіст може застосовувати цінову дискримінацію за умови, що він має змогу виділити різні групи покупців та якщо первинний покупець не може перепродувати товар чи послугу. Прикладів такої дискримінації досить багато, особливо коли йдеться про природну монополію. Так, електропостачання населенню та підприємствам в Україні відбувається за різними тарифами, заниження тарифів на пасажирські перевезення перекриваються Укрзалізницею за рахунок підвищених тарифів на перевезення вантажів тощо.

Таким чином, монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

Для нейтралізації негативних ефектів, викликаних функціонуванням монополій, держава змушена проводити антимонопольну політику, спрямовану на недопущення ділової практики, що підриває ефективність конкуренції, та зловживань домінуючим положенням на ринку.

Мета антимонопольногорегулювання полягає в обмеженні ринкової влади (збільшенні обсягів випуску і зниженні цін) та підтримка конкуренції.

Методи антимонопольного регулювання: законодавчі та економічні.

Напрямки антимонопольного регулювання:

- заборона горизонтальних угод (особливо домовленостей відносно цін);

- заборона вертикальних угод (особливо заборона обмежень виходу на ринок).

В Україні антимонопольне регулювання здійснюється Державним Антимонопольним Комітетом, який регулює діяльність природних монополій, а відносно монополій, які не мають природного характеру, - застосовує антимонопольне законодавство. Згідно Закону України
1992 р. "Про обмеження монополізму і недопущенні недобросовісної діяльності" монопольним визнається такий стан, при якому фірма контролює більше 35 % ринку певного блага (інколи навіть менше).

Антимонопольне регулювання в Україні здійснюється за такими напрямками:

- регулювання діяльності домінуючих фірм. Проявляється у вигляді заборони дій, спрямованих на підтримку дефіциту; нав’язування умов, що не мають відношення до предмету домовленості; включення у домовленість дискримінаційних умов; створення бар’єрів для доступу на ринок; порушення встановленого порядку ціноутворення; немотивоване припинення виробництва та виконання домовленості;

- контроль над вертикальними та горизонтальними домовленостями. Проявляється у вигляді заборони домовленостей по розділу ринків (асортиментний, територіальний тощо); створення галузевих бар’єрів; узгодженості дій по контролю над цінами; узгодженості дій по обмеженню пропозиції;

- регулювання природних монополій.

Дії держави по регулюванню діяльності природних монополій полягають в імітації умов, притаманних конкурентному ринку, що проявляється в обмеженні доходності, регулюванні відносин власності та ціноутворення. На рис.10.8 наведено приклад державного регулювання цін в умовах природної монополії.

Рисунок 10.8 – Регулювання цін державою в умовах природної монополії

На практиці це проявляється у встановленні для них цін продажу, у відповідності до яких, на думку суспільства, буде забезпечуватися ефективне використання ресурсів або справедливий розподіл прибутку. Ціна, яка забезпечує ефективне використання ресурсів (суспільно-оптимальна ціна), встановлюється на рівні Р = МС (ціна Р₂ та обсяг Q₂ на рис. 10.8). Звичайно ціна такого рівня виявляється настільки низькою, що у короткостроковому періоді викликає у монополії збитки, а у довгостроковому періоді може призвести навіть до її банкрутства. Намагання держави забезпечити природній монополії отримання хоча б нормального прибутку проявляється у встановленні для неї «стелі цін» на рівні Р = АТС (ціна Р₃ та обсяг Q₃ на рис. 10.8).

Виникнення так званої «дилеми регулювання» (вибір між суспільно справедливою, але збитковою для монополії ціною, та ціною, що гарантує їй хоча б отримання нормального прибутку) розв’язується встановленням ціни, яка має бути дещо вищою за Р₂, щоб фірма-монополіст могла відшкодувати свої середні витрати і залишилось в галузі.

Питання для самоконтролю:

1. Модель "чистої" монополії та її характеристики.

2. Діагностування монопольної влади.

3. Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.

4. Різновиди монополій.

5. Особливості функціонування реальних монополій.

6. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.

7. Порівняльна оцінка конкурентного і монопольного ринків.

Дата добавления: 2014-01-07