Особливості організації олігополістичного ринку

Модель дуополії з диференційованою продукцією застосовується до ситуації, коли олігополістичні фірми випускають диференційовану продукцію, і їм більш логічно у конкурентній боротьбі вибирати не обсяги, а ціни. Попит на продукцію кожної з двох фірм залежить від її власної ціни і ціни конкурента. Обидві фірми вибирають ціни одночасно, розглядаючи ціну конкурента як дану. У точці перетину кривих реакції встановлюється рівновага Неша.

Модель домінуючої фірми(квазімонополії) описує ситуацію, коли у галузі функціонує одна велика фірма і багато дрібних, які здатні з нею конкурувати. Ця модель є аналогом моделі Штакельберга, але для випадку цінового лідерства. Попит домінуючої фірми визнача­ється як різниця між сукупним ринковим попитом і обсягом пропонування конкурентного оточення, яке задовольняє цей попит. Домінуюча фірма встановлює обсяг виробництва і ціну за правилом , аутсайдери приймають цю ціну і визначають власний обсяг випуску згідно своєї кривої пропонування.

В дійсності можливі наступні варіанти поведінки олігополістів:

Цінова війна – це послідовне зменшення цін з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку.

Знижуючи ціни в порівнянні з цінами конкурентів кожний виробник намагається захватити увесь ринок і збільшити свій прибуток. Конкуренти у відповідь також знижують ціни. В результаті ціна на товар падає до рівня середніх витрат, а економічний прибуток до нуля. Від цінової війни виграють перш за все споживачі, тому що ціна знижується до рівня досконалої конкуренції Р=АС=МС. На жаль цінові війни не довгострокові і олігополії намагаються домовитися між собою для запобігання втрати прибутків.

Картель – це об’єднання фірм, які погоджують свої рішення з приводу цін і обсягів випуску, ніби вони злилися в чисту монополію. Утворення картелю вимагає вироблення спільної стратегії, установлення квот для кожного учасника і створення механізмів контролю за виконанням прийнятих рішень. Установлення єдиних монопольних цін підвищує дохід всіх учасників олігополістичного об’єднання, але їх зростання досягається шляхом обов’язкового зниження обсягів продажів. В результаті у кожного учасника картелю виникає спокуса одержати подвійний виграш: продавати свою продукцію за високою картельною ціною, але з перевищенням низьких картельних квот. Якщо подібного роду опортуністична поведінка стане загальною, то картель розвалиться.

Рис. 11.4 – Ринкова та картельна рівновага

Слід зауважити, що таємна змова не може бути тривалою. Високий рівень прибутків і монопольна ціна залучають в галузь нових виробників, що, в свою чергу, сприяє загостренню конкуренції.

Ще однією з поширених моделей кооперативної поведінки олігополістичних фірм вважають лідерство в цінах.

Лідерство в цінах полягає в тому, що зміни в довідникових цінах оголошуються певною фірмою, яка визначається лідером усіма іншими фірмами, що слідують їй в ціновій політиці.

Розрізняють три типи цінового лідерства: лідерство домінуючої фірми, таємна змова про лідерство та барометричне лідерство.

Лідерство домінуючої фірми – ситуація на ринку, коли одна фірма контролює не менше 50 % виробництва, а решта фірм надто мала, щоб справляти вплив на ціни шляхом індивідуальних цінових рішень.

Таємна змова про лідерство, на відміну від попереднього типу, часто не забезпечує досягнення високого рівня цін. За лідером не завжди слідують, оскільки він не має змоги змусити інших учасників олігополістичного ринку до спільних дій. Часто барометричні лідери свої функції де-юре. Вони оголошують довідникові ціни, але фактичні ціни, що встановлюються іншими фірмами, відрізняються від оголошених.

Іншим засобом підтримання "дисципліни" в олігополістичній галузі, коли встановлюються або змінюються ціни, проявляється в ціноутворенні " правило великого пальця ". Всі фірми використовують одну і ту ж формулу ціноутворення – витрати плюс норма прибутку. В цьому разі для визначення ціни за основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток у вигляді надбавки (рис. 11.5). Переваги такого методу полягають у його простоті. Він не потребує глибокого вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат. Можна тільки уявити, який обсяг аналітичної роботи необхідний, щоб побудувати ці криві для кількох сот найменувань продукції, що виробляє олігополістична фірма.

Рисунок 11.5 – Формування олігополістичної ціни по методу "витрати плюс"

Предметом теорії ігор є ігрові ситуації із встановленими правилами (карти, доміно і таке інше). В ході гри можливі різні спільні дії – коаліції гравців, конфлікти і т. п.

Стратегія гравців визначається цільовою (платіжною) функцією, яка показує виграш чи програш учасника. Форми даних ігор різноманітні. Найбільш простим різновидом – є гра з двома учасниками. Якщо в грі приймають участь не менше трьох гравців то можливе утворення коаліцій, що ускладнює аналіз.

З точки зору платіжної суми ігри поділяються на дві групи – з нульовою та не нульовою платіжною сумою. Ігри з нульовою сумою ще називають антагоністичними: виграш одних в точності дорівнює програшу інших, а загальна сума виграшу дорівнює нулю.

По характеру попередньої домовленості ігри поділяються:

· Кооперативні (коли утворюються коаліції гравців);

· Некооперативні (коли кожен учасник грає сам за себе і проти всіх).

Для аналізу поведінки фірм в умовах олігополії використовують приклад некооперативної гри з ненульовою сумою виграшу – " дилема ув’язнених ".

Спіймали двох крадіїв, котрим пред’явлено обвинувачення у ряді крадіжок. Перед кожним з них встає дилема: признатися в старих (не доказаних) крадіжках чи ні. Якщо признається тільки один з крадіїв, то він отримає мінімальний строк ув’язнення – 1 рік, а його товариш – максимальний (10 років). Якщо обидва крадії признаються одночасно, то вони отримають невелике снисхождение (6 років). Якщо обидва не признаються, то вони отримають покарання тільки за останню крадіжку (по три роки).

Ув’язнені знаходяться у різних камерах і домовитися не можуть.

Побудуємо матрицю можливих результатів (табл. 11.2)

Таблиця 11.2 – Матриця можливих результатів у дилемі ув’язнених

Стратегія поведінки	2-й ув’язнений
Признався	Не признався
1-й ув’язнений	Признався	-6 -6	-10 -1
Не признався	-1 -10	-3 -3

Найбільшим ймовірним результатом в даному випадку є рівновага за Нешем.

Рівновага за Нешем – означає, що кожен учасник обирає найкращий для себе варіант дій враховуючи можливі дії інших гравців.

У трьох попередніх темах ми розглядали моделі вибору ціни та обсягів виробництва за умови чистої конкуренції, чистої монополії та монополістичної конкуренції. За їх допомогою можна із значною вірогідністю передбачити відповідну поведінку виробника. Цього не можна сказати про олігополістичний ринок. Точний прогноз на такому ринку неможливий, насамперед через безліч варіантів олігополії

Дата добавления: 2014-01-07