ГЛОСАРІЙ. Альтернативна вартість одного виду блага порівняно з іншим – обсяг одного блага, яким необхідно поступитися заради виробництва додаткової одиниці іншого за

Альтернативна вартість одного виду блага порівняно з іншим – обсяг одного блага, яким необхідно поступитися заради виробництва додаткової одиниці іншого за умови, що виробництво перебуває на кривій виробничих можливостей.

Альтернативне заміщення факторів виробництва: витрати одного з факторів виробництва можна повністю замінити скінченим збільшенням витрат іншого фактора.

Багатопродуктова економія на масштабі – результат дії двох сил: однопродуктової економії на масштабі та економії на розмаїтті.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між загальною виручкою від реалізації продукції та бухгалтерськими витратами виробництва.

Бюджетна лінія – це всі можливі набори (комбінації) товарів Х і У, купівля яких вимагає однакових витрат при умові повного використання доходу та незмінних цінах.

Варіація факторів виробництва – вплив на випуск продукції зміни комбінацій та обсягів застосування факторів:

ізоквантна – показує, як можна комбінувати фактори виробництва для забезпечення визначеного обсягу випуску продукції;

пропорційна – характеризує зміну випуску за рахунок пропорційної зміни обсягів застосування всіх факторів виробництва за незмінного початкового їх співвідношення;

часткова – характеризує зміну випуску залежно від зміни рівня застосування одного фактора за незмінних обсягів застосування всіх інших факторів.

Випуск – товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, які вироблені підприємством за певний проміжок часу з використан­ням необхідних для цього ресурсів.

Виробництво – це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг.

Виробництво:

вузьке трактування – процес виготовлення матеріальних благ;

широке трактування – процес, в якому комбінуванням або перетворенням одних благ створюються інші блага; будь-яка діяльність, що створює корисність.

Виробнича сітка – таблиця, що містить інформацію про співвідношення витрат факторів і випуску продукції.

Виробнича функція – стійкі кількісні співвідношення між «входами» і «виходами» виробничої системи, тобто формалізована залежність обсягів виготовленої продукції від витрат факторів виробництва:

миттєвого періоду – максимальний випуск, який може бути досягнутий за певної незмінної комбінації факторів виробництва;

короткострокового періоду – випуск, який може бути досягнутий за зміни обсягу застосування одних ресурсів і сталості інших;

довгострокового періоду – випуск, який може бути досягнутий за зміни обсягів застосування всіх видів ресурсів.

Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів.

Виробнича функція Кобба – Дугласа: пов'язує випуск (або іншій кінцевий результат) із витратами виробничих факторів у вигляді добутку обсягів застосування факторів із визначеними степеневими коефіцієнтами.

Виробничих можливостей межа – обмеження виробництва певного продукту випуском інших продуктів та обсягом наявних ресурсів. Виражається трансформаційною функцією. Графічно зображуєть­ся у вигляді кривої виробничих можливостей.

Витрати виробництва – вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. Різновиди (поняття) витрат:

бухгалтерські – сукупність усіх витрат виробництва, пов'язаних із придбанням необхідних для забезпечення випуску продукції ресурсів на ринках відповідних ресурсів за відповідними цінами;

економічні – витрати підприємства на придбання ресурсів і недоотриманий дохід від найліпшого альтернативного способу їх використання;

незворотні – витрати, що здійснюються підприємством одноразово і які неможливо повернути;

нерелевантні – витрати, які не залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і тому не враховуються в порівняльних обчисленнях;

неявні (внутрішні, імпліцитні) – альтернативні витрати використання ресурсів, що знаходяться у власності даного підприємства або підприємця;

релевантні – витрати, які залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і враховуються у порівняльних обчисленнях;

явні (зовнішні, експліцитні) – альтернативні витрати, що мають форму явних грошових платежів постачальникам факторів виробництва.

Віддача від масштабу – характер наслідкових змін в обсязі випуску у разі зростання застосовуваних факторів виробництва. Види віддачі від масштабу:

зростаюча – випуск зростає більшою мірою, ніж застосовувані фактори;

постійна – випуск зростає в тій самій пропорції, що й споживання факторів;

спадна – випуск зростає меншою мірою, ніж споживані фактори.

Віддача змінного ресурсу:

зростаюча – кожна наступна одиниця змінного ресурсу дає більший приріст загального продукту, ніж попередня;

постійна – кожна наступна одиниця змінного ресурсу, додана до постійних ресурсів, приводить до такого самого збільшення випуску, як і попередня;

спадна – кожна наступна одиниця змінного ресурсу дає менший приріст загального продукту, ніж попередня.

Властивості факторів виробництва:

взаємодоповнюваність – спроможність задовольняти потре­би лише в комплекті один з одним;

взаємозамінність – спроможність задовольняти потреби зарізних комбінацій:

а) повна – витрати одного з факторів виробництва можуть бути цілком замінені кінцевим збільшенням витрат іншого;

б) часткова – певна кількість одного з може бути заміщена до­датковою кількістю іншого.

мобільність – переміщення фактора виробництва у просторі, а також зміна його функції.

Внутрішня рівновага – стан товаровиробника, за якого співвідношення «витрати – випуск» поліпшити неможливо (див. Оптимум (рівновага) виробника).

Гранична корисність (MU) – додаткова корисність, яку споживач здобуває із додаткової одиниці споживаного блага, або – це зміна загальної корисності в результаті споживання додаткової одиниці блага.

Гранична норма технічнологічної заміни:

і-го ресурсу)-м ресурсом – кількість /-го ресурсу, яка може бути вивільнена «в обмін» на збільшення застосування ресур­су на одиницю так, щоб загальний обсяг продукції залишився не­змінним;

капіталу працею – величина капіталу, що її може замінити одиниця праці, не викликаючи при цьому зміни обсягу виробництва;

праці капіталом – величина праці, що її може замінити одиниця капіталу, не викликаючи при цьому зміни обсягу виробництва.

Граничний продукт змінного фактора виробництва (МР) – це приріст загального обсягу виробництва, здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора виробництва на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва.

Граничний продукт у грошовому вимірі – приріст доходу, який отримує підприємець у результаті використання однієї додаткової одиниці змінного фактора.

Граничні витрати на ресурс – приріст сукупних витрат на виробництво у зв'язку із застосуванням додаткової одиниці змінного ресурсу.

Держава – це самостійний суб’єкт, до складу якого входять урядові установи, які виступають координатором та регулятором економічного життя.

Детерміновані моделі – аналітичне подання закономірності, за якої для даної сукупності вхідних значень параметрів на виході системи може бути отриманий єдиний результат.

Диверсифікація – це метод, направлений на зменшення ризику шляхом розподілу його між декількома ризиковими товарами або видами діяльності таким чином, що підвищення ризику від придбання чи продажу одного означає зниження ризику від покупки чи продажу іншого.

Динамічні моделі – моделі, в яких ураховується час.

Добробут – забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами, тобто товарами, послугами, що задовольняють людські потреби.

Довгостроковий період – період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції.

Довгострокові граничні витрати – приріст довгострокових сукупних витрат у разі збільшення випуску ще на одну додаткову одиницю.

Довгострокові середні витрати – довгострокові сукупні витрати в розрахунку на одиницю випуску.

Довгострокові середні витрати за зростаючого ефекту масштабу: мають спадну форму, тобто негативний нахил.

Довгострокові середні витрати за постійного ефекту масштабу: дорівнюють довгостроковим граничним витратам, графічно опи­суються горизонтальною лінією.

Довгострокові середні витрати за спадного ефекту масштабу: збіль­шуються зі зростанням обсягу виробництва.

Довгострокові сукупні витрати – економічно необхідні витрати для виробництва визначеного обсягу продукції £> у довгостроковому періоді.

Домогосподарство (сім’я) – це група людей (один і більше), які об’єднують свої доходи, мають спільну власність на фактори виробництва та разом приймають економічні рішення.

Досконала конкуренція – це такий стан ринку, коли велика кількість фірм виробляють аналогічну (однорідну) продукцію, але ні їхні розміри, ні інші причини не дозволяють хоча б одній з них впливати на ціну.

Еквімаржинальний принцип: зважені за цінами граничні продукти факторів виробництва мають бути вирівняні.

Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результати.

Економічна рента – це плата за ресурс, пропозиція якого строго обмежена.

Економічний прибуток – це надлишок прибутку над нормальним прибутком.

Економічні або альтернативні витрати – це цінність найкращого варіанту використання ресурсів, від якого відмовилися в процесі економічного вибору.

Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при якому досягається мінімізація альтернативної вартості витрат, що використовуються у процесі виробництва.

Еластичність випуску за змінним фактором – показник, що харак­теризує ступінь реакції випуску продукції на зміну кількості змінного фактора за інших рівних умов.

Еластичність витрат за випуском – показник, що характеризує ступінь реакції витрат на зміну обсягів випуску за інших рівних умов.

Еластичність заміщення факторів – показник, який виявляє, на скіль­ки відсотків зміниться співвідношення витрат двох взаємозамін­них факторів, якщо гранична норма їхнього заміщення зміниться на 1 % (за інших рівних умов, тобто за сталості витрат усіх інших факторів і незмінного випуску).

Еластичність масштабу – показник, який виявляє, на скільки відсо­тків зміниться випуск, якщо обсяг застосування факторів збіль­шиться на 1 % (за інших рівних умов).

Еластичність попиту за ціною (пряма еластичність) визначає процентну зміну обсягу попиту, що спричинена однопроцентною зміною ціни даного блага.

Еластичність пропозиції за ціною – це процентна зміна обсягу пропозиції, обумовлена однопроцентною зміною ціни товару.

Ефект випуску – та частина зміни обсягу споживання ресурсу, що зумовлена зміною обсягу випуску в результаті зміни ціни одного з ресурсів, які формують комбінацію факторів, що мінімізує витра­ти виробництва.

Ефект заміни – та частина зміни обсягу споживання ресурсу, що є результатом зміни його ціни.

Загальна рівновага – це стан рівноваги, за якого у всій економічній системі, на всіх ринках встановлюються ціни рівноваги.

Закон економії на масштабі виробництва – зменшення приросту ви­трат за умови збільшення випуску на одиницю у разі оптимально­го сполучення всіх ресурсів.

Закон неминучого зростання граничних витра т: залучення у вироб­ництво все більшої кількості змінного фактора за незмінних обся­гів усіх інших факторів призводить до того, що граничний продукт змінного фактора починає знижуватися, а граничні та середні витрати (крім АРС) починають зростати.

Закон спадної віддачі змінного фактора: залучення у виробництво все більшої кількості змінного фактора за незмінних обсягів усіх інших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продук­тивність, граничний продукт) змінного фактора починає знижува­тися, тобто кожна наступна одиниця змінного фактора дає менший приріст випуску, ніж попередня.

Заробітна плата – це плата за залучення у виробництво трудових послуг.

Змінні витрати (VС-Variable Cost) – це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції, тому вони змінюються пропорційно до змін обсягу виробництва

Зовнішні ефекти (екстерналії) – це втрати і вигоди від ринкових угод, що не знайшли відображення в цілях.

Ізокванта – геометричне місце точок у просторі факторів виробницт­ва, кожна з яких характеризує комбінацію факторів використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Ізокліна – лінія, що на ізокостно-ізоквантній діаграмі з'єднує точки з однаковою граничною нормою заміщення між двома факторами.

Ізокоста – геометричне місце точок у просторі факторів виробництва, кожна з яких характеризує комбінацію факторів, які можуть бути придбані на обмежений бюджет за сформованих ринкових цін на ресурси.

Імовірність – це можливість отримання певного результату.

Інвестиції – це довгострокові вкладення коштів, які здійснюються з метою отримання прибутку у вигляді коштів, банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, вкладень в рухоме та нерухоме майно, інтелектуальну власність, майнові права тощо.

Індивідуальна пропозиція – обсяг благ даного виду, який товаровиробник може поставити на ринок при даному рівні цін, визначається виробничими можливостями фірми.

Індивідуальний попит – це обсяг благ, який споживач бажає і в змозі придбати на ринку при даному рівні цін.

Інституція – формальні та неформальні норми і правила поведінки, що дають змогу економічним агентам координувати свої дії; обмеження, встановлені людьми для того, щоб структурувати свою діяльність.

Карта ізоквант – сукупність ізоквант, кожна з яких показує макси­мально можливий випуск продукції за певних комбінацій факто­рів виробництва.

Карта ізокост – множина ізокост, що характеризує доступні вироб­никові комбінації факторів за різних бюджетів і незмінних цін на ресурси.

Карта кривих байдужості –це сукупність усіх можливих рівнів корисності для певного споживача.

Картель – це об’єднання фірм, які погоджують свої рішення з приводу цін і обсягів випуску, ніби вони злилися в чисту монополію.

Класичні виробничі функції – виробничі функції, що ґрунтуються на законі спадної продуктивності змінного фактора виробництва, яким властиві периферійне заміщення факторів виробництва, а також ділянки початкового зростання і наступного зниження гра­ничного продукту за часткової варіації затрат факторів.

Коефіцієнт доповнюваності факторів: показує, в яких розмірах один із факторів може доповнювати інший для ізоквант певного виду.

Комерційний розрахунок – це економічна категорія товарного виробництва, яка відбиває складну систему економічних відносин, що виникають у процесі товарного виробництва, реалізації продукції, при розподілі і використанні отриманого доходу, прибутку.

Корисність – це здатність економічного блага задовольняти потреби, або це задоволення, що отримує людина від споживання того чи іншого блага.

Короткостроковий період – це період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції.

Короткострокові витрати:

граничні – додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;

змінні – витрати, що змінюються одночасно зі зміною обсягів випуску;

змішані – витрати, що містять елементи як змінних, так і по­стійних витрат;

напівзмінні – витрати, що змінюються, але не прямо пропор­ційно зміні обсягу випуску;

напівпостійні – витрати, що змінюються східчасто за зміни обсягу виробництва;

постійні – витрати, що не змінюються зі зміною випуску продукції;

середні – витрати на одиницю продукції;

сукупні – економічні витрати, необхідні для виробництва пев­ної кількості продукції у короткостроковому періоді.

Крива LRАТС, яка огинає криві SRАТС: показує мінімальні витрати на одиницю продукції за кожного можливого обсягу випуску, коли всі ресурси змінні і може бути створено підприємство будь-якого розміру.

Крива байдужості – це сукупність точок, кожна з яких представляє такий набір з двух товарів X і Y, споживання яких приносить однаковий рівень корисності.

Крива попиту підприємства на змінний ресурс – спадна гілка кривої граничного продукту змінного фактора у вартісному вимірі, роз­міщена нижче точки максимуму кривої середнього продукту.

Критерії формування виробництва:

максимум випуску – варто так скомбінувати ресурси для за­даного розміру витрат (бюджету), щоб максимізувати випуск;

максимум ефекту – варто так скомбінувати ресурси і вибра­ти обсяг випуску, щоб Макс. різницю «виторг - витрати = прибуток = ефект»;

мінімум витрат – варто так скомбінувати ресурси для зазда­легідь заданого випуску, щоб мінімізувати витрати.

Лідерство домінуючої фірми – ситуація на ринку, коли одна фірма контролює не менше 50 % виробництва, а решта фірм надто мала, щоб справляти вплив на ціни шляхом індивідуальних цінових рішень.

Лімітаційна виробнича функція – функція, яка має жорсткий техніч­ний зв'язок між затратами факторів виробництва та кількістю ви-готовлюваної продукції. Тобто певного виробничого результату можна досягти лише за однієї ефективної комбінації затрат фак­торів виробництва.

Лінія " дохід-споживання " – це крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам його доходу.

Лінія " ціна – споживання ": з'єднує різні точки рівноваги виробника, що відповідають різним рівням ціни фактора.

Лінія зростання (експансії ) – геометричне місце точок оптимальних комбінацій факторів виробництва для кожного можливого обсягу випуску за незмінних цін на ресурси.

Миттєвий період – це період, потягом якого не змінюється жоден з факторів виробництва, а на зміну ринкових умов підприємство може відреагувати лише зміною рівня цін.

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Мікросистема – це система економічних відносин між господарюючими суб’єктами, то аналізувати її треба через з’ясування того, які суб’єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються та який головний зміст цих відносин.

Мінімально (максимально) ефективний масштаб виробництва (МЕS) – найменший (найбільший) обсяг випуску продукції, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні ви­трати.

Набір благ – це сукупність їх даних кількостей і видів, що споживаються в даний період.

Науково-технічний прогрес (НТП) – безперервний взаємозумовле-ний процес розвитку науки і техніки, тобто постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, за­собів виробництва та кінцевої продукції з використанням досяг­нень науки; НТП автономний – технічний прогрес на підприємстві вна­слідок використання новацій, що генеруються за його межами; НТП індуктивний – технічний прогрес на основі власних до­сліджень і розробок підприємства.

Неокласичні виробничі функції – виробничі функції, яким властивий лише спадний характер граничного продукту за часткової варіації факторів.

Нераціональний попит – це незапланований попит, який виникає під впливом тимчасового бажання, раптової зміни настрою, примхи.

Неявні витрати – це грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства при альтернативному використанні ресурсів, що їм належать.

Неякісні або неповноцінні (інферіорні) товари – це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримує працівник за певний час роботи. Реальна заробітна плата – це та кількість товарів та послуг, яку реально можна придбати за номінальну заробітну плату.

Нормальний прибуток – це плата підприємцю за використання в виробництві його підприємницьких здібностей, її розмір визначається рівнем доходності, що є нормальним або середнім для певної галузі, тобто тим рівнем, який утримує підприємця в даному виді бізнесу.

Нормальні або повноцінні товари – це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід.

Нормативний акт – це офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який встановлює чи відміняє норму господарського права.

Об’єднання ризику – це метод, направлений на зменшення ризику шляхом перетворення випадкових збитків в відносно постійні витрати. Він лежить в основі страхування.

Обмеженість (рідкісність) – існуюча в будь-якому суспільстві не­відповідність між людськими потребами та обсягом благ, придат­ним для їх задоволення.

Однофакторна короткострокова функція виробництва – максима­льний обсяг продукції, що може бути отриманий у разі зміни об­сягів застосування змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів.

Окремі індивідууми – споживачі, які виступають на боці попиту, та продавці, які здійснюють пропозицію благ.

Олігополія – це ринкова модель, коли невелика кількість великих за розміром фірм виробляють основну частку продукції певної галузі, а входження нових виробників у галузь ускладнене.

Оптимальна комбінація ресурсів – комбінація будь-якої пари замін­них ресурсів, для якої гранична норма їх технологічного заміщен­ня дорівнює співвідношенню їхніх цін.

Оптимум (рівновага) виробника – стан, коли виробник вибрав і реа­лізує для означеного обсягу продукції оптимальну комбінацію факторів виробництва, тобто таку, за якої величина витрат буде мінімальною.

«Пагорб виробництва» – графічне зображення у тримірному просторі всіх можливих комбінацій факторів виробництва та відповідних їм випусків.

Периферійне заміщення факторів виробництва: затрати факторів ви­робництва можна замінювати лише в певних межах.

Підприємство – основна організаційна одиниця господарювання.

Підприємство – це мікросистема, яка перетворює фактори виробництва на товарну продукцію.

Позичковий процент – це ціна, яка сплачується за використання певної суми грошей протягом певного часу.

Постійні витрати (FС-Fixed Cost) – це витрати, які не залежать від обсягів виробництва.

Потреби – це стан незадоволення, який споживач хотів би змінити, або стан задоволення, який він прагне зберегти.

Похідний попит – це попит на ресурси виробництва, величина якого залежить від попиту на готову продукцію, яка виготовляється за допомогою цих факторів виробництва.

Правило найменших витрат – стан, коли підприємство має так роз­поділити бюджет на придбання ресурсів, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожний вид ресурсів, давала б однакову віддачу, тобто однаковий граничний продукт.

Правило найму змінного ресурсу: підприємство збільшуватиме загаль­ний прибуток при застосуванні додаткових одиниць ресурсу, до­поки додатковий дохід (МКР), отриманий у результаті введення у виробництво додаткової одиниці змінного ресурсу, не зрівняється з витратами на його придбання (МRС).

Правило розподілу змінного ресурсу між різними видами виробництв підприємства: для максимізації випуску слід перерозподіляти змінний ресурс допоки його граничний продукт не стане однако­вим у всіх виробництвах.

Принципи діяльності підприємства – пр-пи, відповідно до яких працює будь-яке підприємство:

принцип дохідності – пр-п, згідно з яким вир-во та реалізація продукції орієнтуються на одержання Макс. Пр.;

принцип економічної раціональності – пр-п, що вимагає ефективного використання факторів вир-ва у процесі виго­товлення благ;

принцип плановості – принцип, згідно з яким виробництво та розподіл продукції здійснюються на основі централізованих пла­нових рішень;

принцип фінансової рівноваги – стан підприємства, за якого воно може своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями та фінансувати свої програми, тобто фінансові кошти і виплати підприємства є збалансованими в часі.

Пропорційна варіація факторів – зміна випуску за рахунок пропор­ційної зміни обсягів застосування всіх факторів виробництва за незмінного початкового співвідношення їх.

Раціональність – максима поведінки суб'єктів господарювання. Існує у двох варіантах:

максимізація корисного ефекту: здійснювати господарську діяльність таким чином, щоб за даного обсягу засобів (доходів, витрат) досягти найвищого результату (випуску, реалізації, при­бутку, корисності);

мінімізація витрат: здійснювати діяльність таким чином, щоб досягти певного корисного результату за допомогою якомога меншого обсягу використання ресурсів.

Ресурс – це все те, що необхідно для організації процесу виробництва.

Ризик – це оцінена будь-яким способом імовірність настання тієї чи іншої події.

Ринкова пропозиція складається з індивідуальних обсягів пропозиції даного блага усією сукупністю його виробників.

Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються.

Ринковий попит – це сума обсягів благ, на які пред’являється індивідуальний попит усією масою споживачів на даному локальному ринку. Він обчислюється додаванням показників величини індивідуального попиту всіх покупців даного товару за кожного значення ціни.

Рівень життя (добробуту) – рівень матеріального благополуччя, що характеризується обсягом реальних доходів на душу населення і відповідним обсягом споживання.

Рівновага (оптимум) споживача – це оптимальний набір товарів, коли споживач досягає максимум корисності при заданому бюджетному обмеженні.

Рівноважний обсяг – це такий обсяг продукції, що може бути куплений-проданий за ціною рівноваги.

Розподіл ризику – це метод, при якому ризик можливих збитків розподіляється між учасниками таким чином, щоб можливі витрати кожного були відносно невеликими (інвестування).

Середній продукт змінного фактора виробництва (АР) – це загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю фактора Х.

Ставка заробітної плати – це кількість грошей, яку отримує за певну кількість часу праці.

Статичні моделі – моделі, в яких не враховується елемент часу.

Стохастичні (ймовірнісні) моделі – моделі, які на відміну від де­термінованих мають випадкові елементи, тобто за заданої су­купності вхідних значень параметрів моделі на її виході мо­жуть бути отримані відмінні результати залежно від дії випадкового фактора.

Сукупна (загальна) корисність (TU) – сумарна корисність усіх спожитих одиниць (порцій) одного блага.

Сукупний продукт змінного фактора виробництва (ТР) – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

Сукупні витрати підприємства (ТС) – це сума постійних і змінних витрат фірми у зв’язку з виробництвом продукції у короткостроковому періоді.

Теорія ігор – наука, що досліджує математичними методами поводження учасників у ймовірних ситуаціях, пов’язаних із прийняттям рішень.

Теорія поведінки споживача – це частина економічної теорії, присвячена дослідженню поведінки окремих споживачів.

Технічно ефективна ділянка ізокванти – область на карті ізоквант, що обмежується множиною точок, які характеризують нульові значення граничного продукту факторів виробництва.

Технологічний оптимум довгострокового періоду - обсяг виробництва, що відповідає мінімальному значенню довгострокових середніх витрат.

Технологічний оптимум короткострокового періоду – випуск, за якого сукупні витрати на одиницю продукції є мінімальним.

Трансакційні витрати – витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності.

Узгодженість дій (змова) – це стратегія, яка дуже часто зустрічається на олігополістичному ринку.

Фактор «низької якості» – фактор виробництва, обсяги застосування якого зі зростанням випуску зменшуються.

Фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску готової продукції.

Фірма – це економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення, прагне максимізувати свій прибуток, використовує фактори виробництва для виготовлення і продажу продукції іншим фірмам, домогосподарствам та державі.

Дата добавления: 2014-01-07