Співвідношення постійних та змінних витрат у структурі собівартості

Операційний аналіз в управлінні прибутком

Собівартість є узагальнюючим якісним показником діяльності підприємства, показником її ефективності. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво (виконання) та реалізацію. Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість, витрати на виробництво та реалізацію-повну собівартість. У складі витрат, що включаються у собівартість, розмір окремих з них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань (відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, витрати на фінансування ремонту і поліпшення основних фондів, інші витрати).

Таблиця 5.1.

Обсяг виробництва	Змінні витрати	Постійні витрати
На 1 продукції	На к-ть прод.	Загальні по п-ву	На 1 продукції	На к-ть прод.	Загальні по п-ву
Зростає	Постійні	Збільшується	Збільшується	зменшується	Постійні	Постійні
зменшується	постійні	Зменшується	Зменшується	Збільшується	Постійні	Постійні

Можливість впливу підприємства на названі елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива з допомогою належного управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування. Взаємозв’язок собівартості продукції та прибутку від реалізації продукту прямий: якщо собівартість продукції збільшується, одночасно прибуток зменшується і навпаки (за умови, що ціна реалізації продукції залишається незмінною під впливом ринкових факторів).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. Існує можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві і реалізації багатьох видів продукції. Цінова політика є однією із складових системи управління операційними доходами та важливим механізмом забезпечення пріоритетів економічного розвитку підприємства.

В процесі формування цінової політики підприємства мають слідувати таким основним принципам:

- забезпечення взаємодії власної цінової політики із загальною політикою управління прибутком і пріоритетними цілями здійснення операційної діяльності;

- забезпечення її ув’язки з кон’юнктурою товарного ринку;

- забезпечення комплексного підходу до встановлення рівня ціни на товари у поєднанні з рівнем післяпродажного обслуговування покупців,

- здійснення активної цінової політики на ринку, забезпечення її динамізму.

Прибуток від фінансових операцій формується за рахунок:

‾ дохід (втрати) від інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства;

‾ дохід (втрати) від СП;

‾ дивіденди одержані;

‾ %, одержані за облігаціями та іншими цінними паперами;

‾ інше.

При управлінні формуванням прибутку від фінансової діяльності необхідно врахувати такі її особливості:

1)основна форма забезпечення проведення операцій і інвестиційної діяльності;

2)ця діяльність здійснюється постійно і пов’язана з поняттям фінансового ризику (ризик неплатоспроможності і втрати фінансової стійкості);

3)пов’язана з фінансовим ринком (ринок грошей і капіталу);

4)безпосередньо впливає на формування прибутку підприємства.

Мета фінансової діяльності – формування додаткового прибутку в процесі залучення зовнішнього капіталу. Ця задача вирішується різними методами. Основним механізмом реалізації виступає фінансовий леверидж (характеризує використання залучених коштів, які впливають на зміну рентабельності власного капіталу).

Отже фінансовий леверидж вникає із залученням коштів для формування загальної суми капіталу. Показник, що показує рівень отриманого прибутку на власний капітал при різній долі залучених коштів називається ефектом фінансового левериджу.

ЕФЛ=(1 - Соп.) х (ек. рентабельність - середня відсоткова ставка за залучені кошти) х залучені кошти/ власні кошти.

Чистий прибуток = Прибуток у розпорядженні – Штрафи.

Для того щоб збільшити чистий прибуток підприємства, необхідно зменшувати штрафи. Штрафи:

1) за порушення господарських договорів;

2) За порушення податкового законодавства:

- несвоєчасне подання звітності по оподаткуванню,

- несвоєчасне перерахування податків,

- приховування об’єктів оподаткування.

3) Сплата % банкам за користування кредитами при несвоєчасному погашенні кредитів, а також підвищення процентних ставок при продовженні терміну користування кредитом,

4) Плата за воду, яку використовує підприємство з господарських водосистем у двох випадках:

- при перевищенні лімітів використання води;

- при несвоєчасному укладанні договорів на використання води;

5) За несвоєчасне інформування центрів зайнятості про скорочення робочих місць, а також невиконання квоти на створення робочих місць для інвалідів,

6) внесення рентної плати, яка перевищує 5% вартості майна, взятого в оренду при оренді державного майна (сплачується різниця).

Дата добавления: 2014-01-07