Управління необоротними активами

З позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується по наступних основних ознаках:

1. По функціональних видах

а) Основні засоби б) Нематеріальні активи. в) Незавершені капітальні вкладення. г) Устаткування, призначене до монтажу. д) Довгострокові фінансові Вкладення. Вони характеризують усі придбані підприємством фінансові інструменти інвестування з терміном їхнього використання більш одного року поза залежністю від розміру їхньої вартості.

2. По характері обслуговування окремих видів діяльності підприємства а) Необоротні активи, що обслуговують операційну діяльність (операційні Необоротні активи). б) Необоротні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи). в) Необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи)

3. По характері володіння а) Власні необоротні активи б) Орендовані необоротні активи.

4. По формах заставного забезпечення кредиту й особливостям страхування а) Спонукувані необоротні активи. б) Нерухомі необоротні активи.

Особливості управління операційними необоротними активами значною мірою визначаються специфікою циклу їхнього вартісного кругообігу. З урахуванням особливостей циклу вартісного кругообігу операційних необоротних активів будується процес управління цими видами довгострокових активів підприємства. Незважаючи на різноманіття складу операційних необоротних активів по окремих видах і групам, ціль фінансового менеджменту в цій області відносно проста — забезпечити своєчасне відновлення і підвищення ефективності використання операційних необоротних активів. З урахуванням цієї мети формується політика управління операційними необоротними активами підприємства.

Необоротні активи у процесі повного циклу вартісного кругообороту проходять наступні стадії:
1. Сформовані підприємством необоротні операційні активи у процесі свого використання та зносу переносять частину своєї вартості на готову продукцію; цей процес відбувається протягом кількох операційних циклів і продовжується до повного зносу окремих видів необоротних активів.
2. У процесі реалізації продукції знос необоротних операційних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду.
3. Кошти амортизаційного фонду як частина власних фінансових ресурсів підприємства спрямовуються на відновлення діючих або придбання аналогічних нових видів необоротних операційних активів.

Рисунок 6.1. Стадії кругообігу необоротних активів

Політика управління операційними необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.

Політика управління операційними необоротними активами підприємства формується по наступних основних етапах

1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в попередньому періоді. Цей аналіз проводиться з метою вивчення динаміки загального їхнього обсягу і складу, ступеня їхньої придатності, інтенсивності відновлення й ефективності використання.

2. Оптимізація загального обсягу і складу операційних необоротних активів підприємства.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:
- необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів діяльності (якщо не можна підвищити коефіцієнт змінності використання існуючих виробничих засобів);
- залишок необоротних активів на початок планового періоду;
- планове вибуття необоротних активів у зв’язку з їх фізичним та моральним зносом.

Рисунок 6.2. Визначення потреби в необоротних активах

3. Забезпечення своєчасного відновлення операційних необоротних активів підприємства

4. Забезпечення ефективного використання операційних необоротних активів підприємства.

5. Формування принципів і оптимізація структури джерел фінансування операційних необоротних активів.

Фінансування відновлення операційних необоротних активів у цілому зводиться до двох варіантів. Перший з них ґрунтується на тім, що весь обсяг відновлення цих активів фінансується за рахунок власного капіталу. Другий з них заснований на змішаному фінансуванні відновлення операційних необоротних активів за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

У процесі фінансування відновлення окремих видів операційних необоротних активів однієї з найбільш складних задач фінансового менеджменту є вибір альтернативного варіанта — придбання цих активів у власність або їхню оренду.

Оперативний лізинг (оренда) являє собою господарську операцію, що передбачає передачу орендареві права користування основними засобами, що належать орендодавцеві, на термін, що не перевищує їхньої повної амортизації, з обов'язковим їхнім поверненням власникові після закінчення терміну дії лізингової угоди. Передані в оперативний лізинг основні засоби залишаються на балансі орендодавця.

Фінансовий лізинг (оренда) являє собою господарську операцію, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з подальшою передачею їх у користування орендаря на термін, що не перевищує періоду повної їхньої амортизації, з обов'язковою наступною передачею права власності на ці основні засоби орендареві, фінансовий лізинг розглядається як один з видів фінансового кредиту. Основні засоби, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних засобів орендаря.

Поворотний лізинг (оренда) являє собою господарську операцію підприємства, що передбачає продаж основних засобів фінансовому інститутові (банкові, страхової компанії і т.п.) з одночасним зворотним одержанням цих основних засобів підприємством в оперативний або фінансовий лізинг. У результаті цієї операції підприємство дістає фінансові кошти, що воно може використовувати на інші мети.

Ефективність грошових потоків порівнюється в дійсній вартості по таких основних варіантах рішень: 1. Придбання обновлюваних активів у власність за рахунок власних фінансових ресурсів. 2. Придбання обновлюваних активів у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту. 3. Оренда (лізинг) активів, що підлягають відновленню.

Основу грошового потоку придбання активу у власність за рахунок власних фінансових ресурсів складають витрати по його покупці, тобто ринкова ціна активу. Ці витрати здійснюються при покупці активу і тому не вимагають приведення до дійсної вартості.

Основу грошового потоку придбання активу у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту складають відсоток за користування кредитом і загальною його сумою, що підлягає поверненню при погашенні.

Основу грошового потоку оренди (лізингу) активу складають авансовий лізинговий платіж (якщо він обговорений умовами лізингової угоди) і регулярні лізингові платежі (орендна плата) за використання активу.

Дата добавления: 2014-01-07