Доходи домогосподарств та їх розподіл

Дохід домогосподарства – це сума грошових коштів та матеріальних благ, які отримані або вироблені домогосподарствами за певний проміжок часу (годину, місяць, рік тощо). Рівень доходу безпосередньо визначає обсяги та структуру споживання домогосподарств.

Класифікація доходів:

- грошові доходи населення: (включають усі надходження грошей у вигляді заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, доходів від власності, від продажу, різноманітну державну допомогу: по безробіттю, малозабезпеченим, інвалідам, багатодітним сім’ям тощо);

- доходи в натуральній формі: передусім продукція, що вироблена домогосподарствами для власного споживання.

За величиною нарахованих і реально отриманих доходів виокремлюють:

- номінальний дохід: характеризує рівень грошових доходів незалежно від оподаткування і зміни рівня цін;

- наявний дохід: це номінальний дохід за вирахуванням податків та інших обов’язкових платежів. Тобто, це ті грошові кошти, які безпосередньо використовуються на споживання і заощадження.

- реальний дохід: характеризує номінальні доходи з урахуванням зміни цін.

Види факторних доходів:

- доходи від праці (заробітна плата);

- доходи від землі (рентний дохід);

- доходи від капіталу (процент, або прибуток на капітал);

- підприємницький дохід (доходи від діяльності людини в процесі поєднання і ефективного використання усіх інших факторів виробництва).

Види доходів за джерелом надходження:

- доходи від трудової діяльності (заробітна плата, доходи від індивідуально-трудової та підприємницької діяльності, доходи від особистого підсобного господарства);

- доходи від власності (дивіденди від акцій, відсотки від паю, відсотки від банківського вкладу, доходи від облігацій, орендна плата, рентні платежі);

- доходи, що не пов’язані з результатами діяльності (трансфертні платежі) - це доходи, які одержують домогосподарства через так звані суспільні фонди споживання: соціальні пенсії, адресна допомога, субсидії, виплати багатодітним сім’ям, інвалідам, безкоштовні або пільгові лікування та освіта населення.

Співвідношення в грошових доходах населення частки трансфертних платежів і заробітної плати має бути на користь останньої. Це оптимальне співвідношення джерел доходів, яке мотивує до праці. В протилежному випадку домінування в доходах трансфертних платежів деформує мотиваційний механізм і продукує механізм зрівнялівки.

Сукупний дохід домогосподарства – це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи в натуральній формі з будь-яких джерел. Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів і послуг, розрахованого на основі обґрунтованих нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими життєвими благами.

Прожитковий мінімум -це вартість натурального набору продуктів харчування, що забезпечують мінімально необхідну кількість калорій, а також витрати на непродовольчі товари і послуги, що відповідають за структурою бюджетам низькодохідних сімей. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.

Мінімальний споживчий бюджет – це соціальний мінімум товарів і послуг в обсязі, що необхідний для забезпечення нормальної життєдіяльності людини.

Оптимальний споживчий бюджет – вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумним раціональним потребам людей. Цей показник використовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефективних шляхів його підвищення.

Виходячи з диференціації рівня доходів населення виокремлюють наступні його категорії:

· бідні: доходи яких не перевищують прожиткового мінімуму;

· малозабезпечені: розмір сукупного доходу яких знаходиться в інтервалі між прожитковим мінімумом та мінімальним споживчим бюджетом;

· забезпечені: розмір сукупного доходу яких знаходиться в інтервалі між мінімальним споживчим бюджетом та оптимальним споживчим бюджетом;

· багаті: рівень доходів яких перевищує оптимальний споживчий бюджет.

Функціональний розподіл доходів - розподіл доходів у відповідності до факторів виробництва. До них відносяться праця, капітал земля і підприємницькі здібності.

В економічній теорії виокремлюють два принципово різних підходи до функціонального розподілу доходів:

· марксистська концепція функціонального розподілу доходів ґрунтується на таких засадах:

- в процесі створення вартості приймають участь два фактори виробництва: наймана праця і капітал;

- найманий працівник, по-перше, переносить частину вартості уречевленої в засобах виробництва праці на продукт (с), що створюється, по-друге, створює нову вартість;

- частину новоствореної вартості капіталіст виплачує найманому робітнику у вигляді заробітної плати (v), а іншу частину привласнює (m);

- частка додаткової вартості, яка безвідплатно відчужується (m), визначає ступінь експлуатації найманого робітника капіталістом (m’): m’= m/v * 100%;

- додаткова вартість (m), в свою чергу, підлягає розподілу між власниками різних видів капіталу (промислового, торговельного, лихварського) та землі: промисловцями, торговцями, банкірами і землевласниками. У зв’язку з цим додаткова вартість підлягає функціональному розподілу на прибуток промислового капіталіста, прибуток торговельного капіталіста, банківський прибуток банкіра, прибуток землевласника у формі ренти;

· маржинальна концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на засадах, що:

- власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства;

- в процесі виробництва використовуються наступні фактори: земля, капітал, праця, підприємницькі здібності;

- величина доходу на кожний із зазначених вище факторів визначається його граничним внеском у валовий дохід виробництва;

- розподіл доходу здійснюється пропорційно до внеску кожного із факторів: земля створює ренту (R); капітал (інвестиційні ресурси) – процент (i); праця – заробітну плату (w); здатність до підприємництва створює підприємницький дохід (P).

Особистий розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими домогосподарствами, сім’ями чи фізичними особами.

Диференціація доходів населення – це нерівномірність рівня доходів на душу населення.

За міжнародним стандартом Україна належить до держав з високим ступенем нерівності населення за доходами та споживанням, причому ця нерівномірність істотно посилилась протягом останніх років.

Показники кількісної оцінки диференціації доходів:

· Крива Лоренца – виражає ступінь нерівномірності доходів. Чим більше відхиляється лінія фактичного розподілу (крива Лоренца) від лінії абсолютно рівного розподілу (бісектриси), тим вища диференціація населення (див. рис. 9.1).

Рис. 8.1. Крива Лоренца

· Відхилення від абсолютно рівного розподілу розраховується через коефіцієнт Джині (за ім’ям італійського економіста Коррадо Джині (1884 – 1965). Коефіцієнт розраховується відношенням площі фігури L до площі всього трикутника OAB. КДжині = SL / SOAB Коефіцієнт Джині набуває значень від 0 до 1. Ситуація, коли крива Лоренца співпадає з бісектрисою є свідченням абсолютно рівного розподілу доходів в суспільстві. При цьому КДжині дорівнює 0. При максимально можливій диференціації доходів КДжині дорівнює 1.

· Децильний (квантильний) коефіцієнт виражає співвідношення між середніми доходами 10% (20%) високодохідних членів суспільства і середніми доходами 10% (20%) низькодохідних членів суспільства. В Україні співвідношення між середніми показниками задекларованих доходів найбагатших та найбідніших членів суспільства складає 5,2. В Болгарії - 3,9; в Росії - 8,06; в Польщі - 4,29; в Латвії - 4,54.

Дата добавления: 2014-01-07