Суспільний продукт і його форми

Опорний конспект лекції

Розділ 11. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми.

Програмна анотація

Зміст суспільного відтворення та його види. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту. Зміст та структура національного багатства. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його причини, види і методи оцінки.

Процес суспільного відтворення – це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва (суспільного продукту), а також факторів виробництва (робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації) і відповідних форм і методів організації праці.

Відтворення робочої сили полягає в безперервному відновленні фізичних і розумових здібностей людини через забезпечення її матеріальними і духовними благами.

Відтворення економічних відносин полягає у їхньому відновленні та удосконаленні і проявляється у:

- відновленні соціально-економічних відносин (як розвиток різноманітних форм власності);

- відновленні організаційно-економічних відносин (як удосконалення економічних методів управління і організації виробництва);

- удосконалення техніко-економічних відносин (удосконалення предметів і знарядь праці і удосконалення ефективності їх використання).

Відтворення природних ресурсів, оскільки більшість є невідновлюваними, полягає у збереженні довкілля і застосуванні ресурсозберігаючих технологій.

Відтворення науки як фактора виробництва проявляється у формуванні системи знань і, на їх основі, створенні нових технологій, стимулюванні розвитку наукомістких галузей економіки тощо.

Види суспільного відтворення:

- просте відтворення – при якому в кожному наступному циклі суспільного виробництва відбувається відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості;

- розширене відтворення передбачає, що виробництво відновлюється у зростаючих масштабах і кращої якості;

- звужене відтворення характеризується відновленням суспільного виробництва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді, або нижчої якості.

Для кількісного обчислення результатів виробництва застосовують систему показників. Початок нового напряму в економічній науці – політичній арифметиці, закладено англійським економістом В.Петті, який здійснив оцінку національного багатства Англії на 1664 рік. Першу макроекономічну модель національної економіки запропонував засновник школи фізіократів Франсуа Кене.

У 20-30-ті роки XX ст. в СРСР була створена система показників і таблиць, за допомогою яких обчислювались обсяги і структура суспільного виробництва. Ця система показників і таблиць мала назву „Баланс народного господарства”. Базовим показником в даній системі являвся сукупний суспільний продукт (ССП), за допомогою якого обчислювалася вартість товарів сфери матеріального виробництва. Недоліки методики обчислення ССП: обчислювалася вартість продукту матеріального виробництва, а невиробничі послуги не враховувалися; методика підрахунку ССП передбачала повторний облік, оскільки проміжна продукція могла враховуватись кілька разів.

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.

це система взаємопов’язаних показників, яка застосовується для аналізу і кількісного виміру результатів суспільного відтворення.

Початковий варіант СНР був розроблений експертами ООН в 1953 році і протягом десяти років тричі вдосконалювався (видання 1953, 1960, 1964 рр.). В 1968 році Статистична комісія ООН затвердила вдосконалений варінт СНР-68 як базовий.

Таблиця 11.1.

Дата добавления: 2014-01-07