Жан Батист Кольбер

Томас Мен

1621 р. "Міркування про торгівлю з Ост-Індською компанією" – обгрунтування теорії "торгового балансу"(не має ніяких інших заходів отримати гроші, окрім торгівлі).

Приклад: 10 шилінгів, витрачені в Індії на купівлю товарів, перетворяться у Лондоні при їх продажу у 35 шилінгів.

1664р. "Багатство Англії у зовнішній торгівлі ".

- потрібно посилювати флот і розширяти торгівлю;

- необхідно розширяти сировинну базу промисловості у сільському господарстві, зменшити споживання іноземних товарів, активізувати конкуренцію з іноземними купцями;

- необхідно покращити якість національних товарів;

- вивіз золота допустимий, тому що викликає торгівлю, а торгівля збільшує гроші.

Англійські меркантилісти вважали, що заради розвитку власної промисловості й активного торгового балансу споживач повинен йти на жертви. Закликали до примирення працівників з нуждою, бо бідність одних також необхідна, як багатство інших, а доходи народу залежать від розкоші панівних класів.

Антуан де Монкретьєн висловив економічну програму французького меркантилізму в ''Трактаті політична економія.

Політекономія вивчалась ним як сукупність правил господарчої діяльності.

- розкіш правомірна лише при споживанні місцевої продукції, коли її виробники отримують роботу і "прибуток залишається в країні";

- торгівля – головна ціль;

- іноземці тільки забирають багатство із Франції. Необхідно розвивати промисловість, удосконалювати продукцію;

- схвалював державне втручання в економічне життя, оподаткування і привласнення торговельного прибутку.

Але він не мав обгрунтування ідеї "торгового балансу", його робота має монетарні залишки.

- схвалював розвиток королівської мануфактурної промисловості;

- ввів протекціоністський митний збір;

- його політика сприяла розвитку товарно-грошових відносин у Франції;

- заборонив вивіз і свободу ввозу хліба, що стримувало розвиток фермерства і привело до звуження ринку.. Така політика отримала назву „кольбертизм”.

3. Особливості розвитку меркантилізму в Англії, Франції, Росії

Ордин-Нащокін (1605-1680) – видатний дипломат, практичний реалі затор ідей меркантилізму.

- схвалив необхідність розвитку зовнішньої торгівлі (мир з Польщею у 1667 призвів до зростання прибутку від зовнішньої торгівлі;

- заборона роздрібної торгівлі іноземцями, затверджені місця їх оптової торгівлі – Архангельськ, Новгород, Псков;

- митне срібло брали за нижчої ціною, тому в цілому платежі іноземців складали близько 20%, а національних купців – 5%.

- з 1667 за Новоторговим указом іноземці сплачували мито 6% продажної ціни і проїзне мито 10%; товари розкошу оподатковувались ще вище (вино 15%).

- увага національній промисловості (організація мануфактур). Необхідно більш самим виробляти, щоб менше імпортувати.

Особливість його меркантилістичних ідей – прагнення розширити торговельний оборот і всередині країни.

Феофан Прокопович (1681 – 1736 рр.). Як і сучасні йому меркантилісти, він був прихильником активного господарського й торгівельного балансу, якого можна досягти шляхом розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, засобів шляхів сполучення тощо. Він обстоював також необхідність розвитку економічних зв’язків, торгівлі з іншими країнами, однак лише в тому разі, якщо вони відповідають інтересам власної країни.

Петро Перший (1682 – 1725) не має творів, але приймав меркантилістські закони:

- ввів нові податки (казна > в 3 рази);

- заборонив вивозити гроші, пільги російським купцям, створив порт у Петербурзі;

- проводив протекціоністську політику (митний збір 75% з імпорту заліза, воску.

Іван Посошков І (1652 – 1726) "Книга про бідність і багатство" (1724 р.)

- засудження подушної податі (вона не враховує різниці в економічному стані платників), засудження великої кількості податків, розкошу дворян;

- пропонував наділити селян землею;

- пропонував знизити податі, встановити для всіх рівний суд;

- розвивав номіналістичну концепцію, перебільшував роль держави в економічному розвитку;

- схвалював торгівлю внутрішню і зовнішню;

- запропонував проект розвитку промисловості в Росії (будівництво мануфактур за гроші держави).

Заслуга Посошкова: джерело національного багатства бачив у праці, при цьому праця сільськогосподарська і промислова однаково важливі. Головний напрям його програми – світовий розвиток продуктивних сил, вітчизняної торгівлі і промисловості.

Дата добавления: 2014-01-07