Етичні проблеми соціальної діяльності

Тема №10

Основні питання:

1. Етична дія та її особливості.

2. Основні види інтересів у соціальній роботі та роль соціального працівника в них.

3. Рівні етичної взаємодії соціального працівника та клієнта.

4. Етичний аспект оцінювання діяльності соціального працівника.

Діяльність як спосіб буття людини у світі має основні моменти: суб'єкт з його потребами; мета, відповідно до якої перетворюється предмет; об'єкт, на який спрямовано діяльність; засіб реалізації мети; результат діяльності (10, 108).

Соціальна робота є видом діяльності і теж характеризується певними структурними елементами, які можуть оцінюватися з позицій моралі. Соціальний працівник здійснює свою діяльність у ціннісно орієнтованому світі, де кожен вчинок, мета, мотив, засіб досягнення мети чи навіть намір може отримати оцінку з точки зору відповідності його моральним нормам, тобто уявленням суспільства або мікросоціуму про добро і зло.

Мета (з грец. після, через, за) — те, чого ми хочемо досягти після здійснення певних дій. Вищою метою і мірилом моральності діяльності соціального працівника може бути лише благо клієнта і суспільства. Мета діяльності завжди є ідеальним образом майбутнього реального результату.

Мета соціального працівника і мета клієнта можуть мати розбіжності. Клієнт, як правило, формулює мету більш конкретно. Але мета, поставлена клієнтом, не завжди досяжна. На це можуть впливати фактори:

1) можливості системи соціального захисту і конкретної соціальної служби;

2) об'єктивна цінність кінцевого результату для клієнта;

3) етичність мети тощо (3, 50).

Соціальний працівник, оцінюючи етичну прийнятність (доцільність) мети, плануючи конкретні дії щодо вирішення проблем клієнта, бере на себе особисту відповідальність.

Мотивація - усвідомлене прагнення, яке обумовлює дію для задоволення якоїсь потреби людини (10, 257). Соціальний працівник повинен сприймати свою діяльність з точки зору не тільки загальнолюдських або професійних цінностей, але й виходячи з власної системи цінностей, власних понять про мораль. Дії соціального працівника повинні включати специфічні моральні мотиви його професійної діяльності, оскільки головним змістом його професійної діяльності та значущим кінцевим результатом є досягнення блага клієнта, вирішення його проблем.

У соціальній роботі особливу роль відіграє внутрішня мотивація. У якості мотивів тут найчастіше виступають зміст виконуваної роботи, процес трудової діяльності, її кінцевий результат. Позитивна мотивація діяльності соціального працівника визначається:

- особистісним почуттям бути потрібним людям;

- почуттям відповідальності за клієнта;

- потребою бути корисним і творити добро;

- готовність захищати слабкого;

- радість за благополуччя свого клієнта;

- гордість успіхами клієнта тощо (3, 51).

Легітимізація (з лат. законний, правомірний) — визначення або підтвердження будь-якого права, повно­важення. Легітимізація - правова основа, на яку офіційно опирається в основах своєї діяльності соціальний працівник або соціальна служба. Нею виступає нормативно-правова база, яка регламентує діяльність установи, органів соціального захисту та їх працівників та угода між спеціалістом та його клієнтом про характер і мету їх взаємодії, порядок спільних дій (нею можуть бути: договір, укладений клієнтом (від його імені) із соціальною службою; заява (інший документ) від клієнта (або його представника) на адресу соціальної служби) (3, 52).

Засоби. Для досягнення поставленої мети соціальний працівник використовує всі доступні йому легальні засоби - від матеріальних до духовних. При виборі засобів необхідно керуватися етичними принципами. Соціальний працівник повинен передбачати, до яких наслідків може привести не тільки досягнення поставленої мети, але й застосування вибраних ним засобів досягнення мети.

Дії повинні ґрунтуватися на розумінні й знанні їх корис­ності клієнту та суспільству, здійснюватися на основі поваги до клієнта та його соціального оточення, турботи про їх гід­ність та справжнє благополуччя. Відповідальність за розробку плану чи програми етично прийнятних дій щодо реалізації ме­ти завжди повністю покладається на соціального працівника. Соціальний працівник зобов'язаний завжди інформувати свого клієнта про застосовувані дії, пояснювати їх суть, можливі результати та роль у досягненні поставленої мети.

Кінцевий результат - природній очікуваний продукт, наслідок діяльності. Як правило, кінцевий результат відрізняється від запланованого. Соціальний працівник повинен:

- добре знати про можливі об'єктивні перепони на шляху до досягнення мети і своєчасно, у ході розробки плану діяльності, передбачити варіанти дій при їх виникненні;

- вживати заходів щодо максимальної нейтралізації негативної дії суб'єктивного фактора;

- повинен постійно контролювати відповідність запла­нованого і реально очікуваного (3, 54).

Оскільки у процесі соціальної діяльності взаємодіють різні люди, які мають певну мету, закономірним є виникнення відповідних видів інтересів: особистих інтересів соціального працівника, інтересів клієнта соціальної служба та його оточення (при чому вони можуть не завжди співпадати), інтересів професійної групи соціального працівників та інтересів суспільства в цілому.

При реалізації цих груп інтересів завдання соціальної роботи полягає у тому, щоб не допустити антагонізму між ними та використання інтересів однієї групи у якості інструмента реалізації інтересів інших груп.

Найскладнішим для вирішення є питання співвід­ношення інтересів клієнта соціальної служби і суспільства.

1. Інтереси держави і суспільства вище інтересів окре­мої людини, тобто клієнта соціальної служби. За такого становища повторюється ситуація, яка існувала у нашій державі протягом тисячоліть - підпорядкування інтересів особистості інтересам суспільства.

2. Інтереси окремого клієнта соціальної служби вище інтересів суспільства. З одного боку, такий підхід дає соціальному працівнику найвищі повноваження для захисту інтересів клієнта, для досягнення його блага, і клієнт починає у такому випадку практично відчувати свою високу соціальну значущість, свою цінність для суспільства.

З другого боку, за даного підходу, соціальний працівник повинен захищати інтереси свого клієнта, ставити їх вище інтересів інших людей, які в сукупності є суспільством. Така точка зору можлива за умови меншості людей, яким необхідний соціальний захист.

3. Гармонізація поєднання інтересів клієнта соціальної служби та суспільства. Оптимальний підхід, відпо­відає найважливішій закономірності соціальної роботи - вирішення соціальних проблем через особистісні, особистісних - через одиничні. Соціальний працівник не проти­ставляє клієнта суспільству, а вбачає у ньому союзника, зацікавленого у вирішенні спільної проблеми, оскільки проблеми члена суспільства - це проблеми суспільства. Ставлення особистості до суспільного блага є критерієм її моральності. Аналогічно і ставлення суспільства до блага окремої особистості є показником моральності суспільства (З, 70).

Проблема взаємодії соціального працівника та клієнта може розглядатися з такої ж точки зору.

1. Будучи представником суспільства та держави, соціальний працівник знаходиться "над клієнтом", займає головне положення. Це веде до порушення основних прав людини, її гідності, принципів соціальної роботи.

2. Клієнт, виходячи із пріоритетності його інтересів, головує над соціальним працівником. Це веде до лозунгу "клієнт завжди правий". За таких підходів клієнт може вимагати від соціального працівника та системи соціальних служб всього, чого йому захочеться, у любій кількості та якості, недбаючи про правомірність і виконуваність вимог.

3. Партнерські відносини. Найкраща форма для клієнта, соціального працівника, суспільства. Спільно обговорюють проблему, можливі шляхи її вирішення, шукаючи консенсус, разом беруть участь у вирішенні поставлених завдань. Клієнт - у міру своїх можливостей. Соціальний працівник виконує свої посадові функції і завдання. У клієнта підвищується віра у власні сили, зацікавленість, розвиваються творчі здібності, підвищується гідність та самоповага (3, 75).

Кінцевий результат діяльності соціального працівника не повинен виходити за межі етичних норм. Тому роботу необхідно починати за умови впевненості у відповідності нормам моралі запланованого.

Етика соціальної роботи передбачає оцінювання діяльності соціального працівника, яка здійснюється з різних точок зору. Оцінка на будь-якому рівні має об'єктивно-суб^’єктивний характер.

Дата добавления: 2014-01-07