Етичні аспекти роботи соціальних служб

Тема №11

Основні питання

1. Етика проведення досліджень у соціальній роботі.

2. Етичне виховання соціального працівника.

3. Особливості надання соціальних, психологічних, соціально-побутових послуг.

4. Учать у розробці соціальної політики.

5. Етичні особливості участі соціального працівника у політичній діяльності.

Найхарактернішими й типовими видами діяльності соціальних працівників, які потребують адекватної етичної регламентації, є наукові дослідження (проблем клієнтів та їх груп, діяльності соціальних служб, соціальних проблем суспільства, т.д.), безпосередня робота з надання багато­сторонніх послуг клієнтам, діяльність з підготовки, пере­підготовки та підвищення кваліфікації кадрів на всіх рівнях.

Етичні аспекти досліджень у соціальній роботі. Дослідження - один з найважливіших видів діяльності соціальної роботи. Результати досліджень необхідні соціальним працівникам не лише для того, щоб оцінювати ефективність виконаної роботи, але й для того, щоб визна­чати потребу у соціальних послугах різних верств та груп населення, робити висновки про маргіналізацію визна­чених груп населення, прогнозувати на основі отриманих даних розвиток соціальних служб і таким чином повніше задовольняти раціональні потреби клієнтів та суспільства.

Необхідність дотримання етичних принципів у здійсненні досліджень диктується тим, що дослідження, у якій би формі вони не проводились, - це завжди дослід­ження людини, її особистих життєвих обставин, індивідуальних якостей, душевного стану, що є виключно особистим достоїнством й іноді - особистою таємницею, що оберігається від навколишніх. Тому рішення про участь у дослідженнях, де необхідно надавати інформацію про себе, може приймати тільки клієнт або особа, що має на це законне право (1, 114).

Приступаючи до досліджень та складаючи їх програму, соціальний працівник (творчий колектив) повинен керуватися такими принципами:

· повага до індивідів та груп, які є об'єктом дослід­ження;

· чесність та відвертість;

· добровільність участі клієнтів у дослідженнях;

· необхідна і достатня поінформованість клієнта про мету, хід та результати дослідження;

· гарантованість збереження таємниці дослідження (конфіденційність);

· контроль за ходом досліджень;

· використання результатів дослідження виключно на благо клієнта.

Дослідник несе особисту відповідальність за:

- ґрунтовну етичну оцінку прийнятності дослід­ження, методів, які застосовуються у його ході, сфер використання результатів дослідження;

- відповідність етичним нормам поведінки з боку дослідників з громадянами, що беруть участь у дослідженні, незалежно від їх соціального, психічного, психологічного, економічного статусу, їх поглядів та переконань тощо.

Етичне виховання соціального працівника повинно бути невід'ємною частиною його підготовки. Основні зусилля повинні спрямовуватися на розвиток етичних навичок та моральності спеціаліста, оскільки на практиці вони часто зустрічаються із проблемами, які не висвітлені у законодавстві. Даний аспект передбачає не лише засвоєння етичних знань, моральних норм і правил, але й формування моральної переконаності та моральних потреб як основи його особистості (1, 121).

Основні напрями етичного виховання соціального працівника:

- вивчення теоретичних основ професії як прикладної гуманістичної теорії;

- розвиток високого рівня чутливості до моральних факторів;

- глибоке вивчення суті етичних норм і кодексів;

- розвиток навиків етичної оцінки рішень, що приймаються.

Надання соціальних, психологічних та соціально-побутових послуг. Надання соціально-побутових послуг - найбільш поширений на сьогоднішній день вид соціальної роботи. У цій сфері проявляються всі закономірності соціальної роботи. Діяльність соціального працівника спрямована на перетворення предмета діяльності - умов життєдіяльності особистості і позитивну трансформацію самої особистості. У цій сфері діють специфічні етичні норми і правила.

1. Працюючи з людьми соціальний працівник несе відповідальність не тільки за свою поведінку та діяльність, але й за поведінку, дії, умови життя та здоров'я своїх клієнтів.

2. Діяльність соціального працівника включає в себе безпосереднє спілкування з клієнтом та його найближчим оточенням, внаслідок чого вимагає повного напруження сил та віддачі.

3. Незважаючи на те, що діяльність соціального працівника у профільному закладі соціального захисту пов'язана, як правило, з однією категорією клієнтів, що мають спільні проблеми, йому варто враховувати конкретні особливості обставин життя та індивідуальні риси особистості кожного з них.

4. Соціальний працівник має справу не з якоюсь однією стороною життєдіяльності або особистості клієнта, а з цілісністю, сукупністю його особистісних властивостей та життєвих обставин і у своїй роботі зобов'язаний враховувати всі фактори.

5. Ефективність діяльності соціального працівника складно оцінити за конкретними результатами роботи, хоча існують певні критерії оцінки. Результати діяльності соціального працівника залежать не лише від нього самого, але і від зусиль та бажання клієнта, від діяльності всього колективу закладу соціального захисту, від можливостей системи соціального захисту населення (1, 125).

Психологічна допомога надається соціальним праців­ником у ролі консультанта, порадника, старшого товариша свого клієнта. Перш ніж приступити до рекомендацій, йому варто вивчити клієнта, його життєві обставини, що привели до необхідності консультації у спеціаліста. Даючи конкретні рекомендації, спеціаліст не має права ставити питання, які не стосуються необхідної інформації. Варто уникати штампів, рутинного підходу до роботи.

Участь у розробці соціальної політики. Соціальний працівник бере участь у реалізації соціальної політики, надаючи допомогу клієнтам у рамках основних напрямів державної або регіональної соціальної політики. Більшою або меншою мірою приймає участь у її формуванні.

Конкретні напрями та заходи соціальної політики, її пріоритети для держави в цілому або окремого регіону визначаються на основі оцінки актуальності та значущості поставлених проблем, а також ресурсної та організаційної можливості їх вирішення. Визначаючи пріоритети, необ­хідно оцінювати не лише гостроту проблеми, яку треба вирішити, але й причини її виникнення, можливі наслідки не лише для клієнтів соціальних служб, але і для всього населення. Тому необхідно враховувати важливість роз­роблення заходів з попередження або пом'якшення можливих негативних явищ і процесів, що впливають на умови життєдіяльності населення (1, 129).

Участь у розробці соціальної політики вимагає від соціального працівника не тільки професійної підготовки у галузі соціальної роботи, але й глибокого знання політики, економіки, соціології, психології та інших галузей знань і соціальної практики, а також етичних основ цих видів діяльності.

Участь у політичній діяльності. Щодо можливості участі соціального працівника у політичній діяльності є дві точки зору:

1. Соціальний працівник як представник держави повинен дотримуватися певної лояльності стосовно дер­жави. Справжня професійна діяльність має завжди визна­чене коло цілей, завдань та функцій, у які, як правило, політична діяльність не входить. Це стосується і соціальної роботи. Соціальна робота повинна нівелювати всі нега­тивні явища у житті неполітичними, специфічними профе­сійними засобами і методами, сприяти реалізації конституційних прав своїх клієнтів за допомогою законодавчо встановлених можливостей. Цю місію поклала на соціального працівника держава.

2. Соціальний працівник постійно стикається з тим, що його клієнт страждає від недосконалості системи, її недоліків, які, власне, і зробили його клієнтом соціальних служб. Основні конституційні права не підкріплюються умовами для їх реалізації, а соціальна дійсність така, що соціальна робота не володіє на даний момент достатніми можливостями для організації умов реалізації клієнтами всіх їх конституційних прав. Обов'язок кожної соціально зорієнтованої професії, і особливо соціальної роботи, сприяти удосконаленню системи. Найбільш дієвим засобом для цього є участь у політичній діяльності (1, 130).

Очевидно, вирішення даної дилеми повинно представляти розумне поєднання першого та другого варіантів. Якщо соціальна служба представляє інтереси клієнтів, то соціальні працівники мають право брати участь у політи­чній діяльності як представники професії, чиє безпосереднє завдання - прагнути покращити умови життєдіяльності клієнтів і сприяти зменшенню кількості клієнтів. Форми такої політичної діяльності: від активної участі у формуванні основних напрямів соціальної політики та розробки соціальних програм до акцій протесту мирного характеру на основі конституційних та громадянських прав (1, 131).

При цьому необхідно чітко розмежовувати участь соціального працівника у політичній діяльності як грома­дянина і як представника відповідної структури. Беручи участь у політичній діяльності, соціальний працівник повинен чітко усвідомлювати, чиї інтереси він відстоює - свої, своїх клієнтів або соціальної служби. Як громадянин він має у встановленому законодавством порядку право на політичну діяльність і може цим правом користуватися на власний розсуд, відстоюючи свої власні інтереси. Якщо виступає від імені клієнта або соціальної служби, — повинен мати на це відповідні повноваження, делеговані офіційно. Тобто, робити це за згодою та погодженням своїх колег, спільно з ними. Якщо представляє інтереси клієнта, - від імені і за дорученням клієнта. Порушенням норм професійної етики вважатиметься представлення у різких політичних акціях, партіях або рухах інтересів клієнтів або професійної групи без їх згоди та схвалення.

Дата добавления: 2014-01-07