В економічній сфері

Систематизація загроз національній безпеці України

Згідно Закону України „Про основи національної безпеки України” (ст.7)	Згідно Стратегії національної безпеки України (п.2.2)
Істотне скорочення ВВП, зниження інвести­ційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, ско­­ро­­че­н­­ня досліджень на стратегічно важ­ли­вих напрямах інноваційного розвитку;	Збереження структурних деформацій у на­ці­о­на­льній економіці, неефективність вико­рис­тання матеріальних ресурсів, зокрема ене­р­гетичних, переважання галузей з не­ве­ли­кою часткою доданої вартості, що спри­чи­няє низьку конкурентоспроможність віт­чиз­няної продукції;
послаблення системи державного регулюва­ння і контролю у сфері еко­но­міки;	нестійкість економічного зростання та його на­д­мірна залежність від зовнішніх чинни­ків;
нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері еко­но­мі­ки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефек­тивної програми запобіган­ня фінансовим кризам; зростання кре­дит­них ризиків;	неефективність захисту права власності, від­сут­ність умов для формування необхід­ного інвестиційного потенціалу в націо­наль­ній економіці, зокрема розвинених фі­нан­со­вого та фондового ринків, несприят­ли­вий макроекономічний та політико-пра­вовий клімат для залучення іноземних ін­вес­тицій та розвитку внутрішнього інвес­ти­ційного процесу;
критична залежність національної еконо­мі­ки від кон’юнктури зов­ніш­ніх ринків, ни­зь­кі темпи розширення внутрішнього ринку;	недосконалість податкової системи, низька ефективність податкового адміністрування та контролю;
нераціональна структура експорту з пере­ва­ж­но сировинним харак­те­ром та низькою пи­то­мою вагою продукції з високою часткою дода­ної вартості;	недосконалість механізмів захисту внутріш­нього ринку від несумлінної конкуренції з боку імпортної продукції, неефективність боротьби з контрабандою;
велика боргова залежність держави, критич­ні обсяги державного зов­ніш­нього і внутрі­ш­нього боргів;	низький рівень конкуренції та монополі­за­ція окремих галузей промисловості, пос­та­чання товарів та надання послуг;
небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капі­та­лу у стратегічних галузях економіки;	надмірна залежність від імпорту енергетич­них ресурсів, недиверсифікованість джерел енергопостачання;
неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання при­ро­д­них монополій, що ускладнює створення кон­ку­рен­тного середовища в економіці;	монополізація іноземним капіталом страте­гіч­но важливих галузей національної еконо­міки, що загрожує стабільності окре­мих то­варних ринків;
неефективність використання паливно-ене­р­гетичних ресурсів, недостат­ні темпи диве­р­си­фікації джерел їх постачання та відсут­ність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енерге­тич­ній безпеці дер­жа­ви;	високий рівень тінізації економіки, зумов­ле­ний поширенням тіньової зайнятості, роз­пов­сюдженням напівлегальних методів ухилення від оподаткування, криміналі­за­цією економічних відносин;
„тінізація” національної економіки;	поглиблення регіональної диференціації;
переважання в діяльності управлінських стру­к­тур особистих, ко­р­поративних, регіо­наль­них інтересів над загальнонаціо­наль­ни­ми.	деградація науково-технічного потенціалу, нерозвиненість національної інноваційної си­стеми, низька інноваційна активність су­б’є­ктів господарювання.

Наявність внутрішніх загроз слід пов’язувати з організа­цій­но-правовою, адміністративною та інституційною незавершеністю реформу­ван­ня фі­нан­сово-кредитної сфери, політичною не­ста­більністю, проявами сепара­тиз­му. Таким чином, основними внутрішніми загрозами фінансовій безпеці держави можуть виступати:

- неефективне регулювання і низький рівень правової культури у фі­нан­совій сфері;

- зниження інвестиційної та інноваційної активності;

- недостатній рівень золотовалютних резервів;

- неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків;

- низький рівень бюджетної дисципліни і перманентний бюджет­ний дефіцит;

- високий рівень боргової залежності держави, критичний стан ринку державних цінних паперів;

- тінізація і криміналізація економіки, нелегальний відтік капіталів за кордон;

- нереальність (штучність) курсу національної валюти;

- високий рівень корупції у фінансово-кредитній сфері;

- стагнація фондового ринку;

- низький рівень капіталізації банківської сфери;

- низький рівень доходів населення.

Зовнішні виклики фінансовій безпеці можуть бути пов’язані з:

- невизначеністю держави у сучасному геополітичному просторі, непри­четністю до інтеграційних процесів;

- обмеженістю доступу до зарубіжних фінансових ринків, безкон­троль­ністю щодо накопичення зовнішньої заборгованості.

До активних факторів, що можуть формувати загрози фінансовій без­пеці держави також належать:

- динаміка сальдо торгового і платіжного балансу та значна залеж­ність України від експортно-імпортної діяльності;

- втручання міжнародних фінансових організацій у внутрішні справи держави;

- вплив світових фінансових криз на фінансову систему України.

Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні й світі зумовлює необхідність формування адекватної, ефективної та економічно виправданої системи захисту національних інтересів та забезпечення національної (в тому числі економічної і фінансової) безпеки. Стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, національної єдності на основі демократичного поступу суспільства і держави, додержання прав і свобод людини й громадянина, створення умов для динамічного зростання економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення. Як зазначається у Стратегії національної безпеки України, забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки не можливе без здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Для цього необхідно, насамперед поліпшити інвестиційний клімат, зокрема, шляхом забезпечення дієвого захисту права власності, удосконалення регуляторного і корпоративного законодавства, обмеження монополізму, розвитку фінансового і фондового ринків. Одним із найважливіших завдань у даному контексті є реформування податкової системи, забезпечення спрямованості фіскальної політики держави на зменшення питомої ваги усіх складових матеріальних витрат в економіці. Необхідно докорінно підвищити ефективність використання державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за діяльністю суб’єктів природних монополій, прозорість використання ними фінансових ресурсів, ефективність тарифної та регуляторної політики. Заходи економічної політики держави слід спрямовувати також на зміцнення фінансового стану суб’єктів господарювання, забезпечення зростання їх рентабельності та капіталізації. З поміж інших, не менш важливо забезпечити подолання тінізації економіки та припинення відпливу капіталів за кордон; збалан­сований розвиток бюджетної сфери; внутрішню і зовнішню захищеність національної валюти, її стабільність, захист інтересів вкладників; здійснення виваженої політики внутрішніх і зовнішніх запозичень.

Таким чином, створення повноцінного механізму забезпечення фінансової безпеки держави передбачає перш за все вирішення широкого кола проблем, що стосуються формулювання критеріїв та принципів забезпечення фінансової безпеки, визначення пріоритетних національних інтересів у фінансовій сфері, здійснення постійного відстеження факторів, які викликають загрозу фінансовій безпеці країни, а також вживання заходів щодо їх попередження та подолання. Більше того, для створення механізму забезпечення фінансової безпеки необ­хід­но вирішити цілий комплекс правових, структурно-організаційних, процедур­них, кадрових, технологічних та ресурсних питань. Що стосується систем забез­пе­чен­ня фінансової безпеки, то поки що поза належною структурною організацією залишається система відповідних інститутів і організаційно-управ­лінських структур, які мають займатися цією проблемою, концепція їх перспек­тив­ної побудови. Додаткові труднощі у формуванні системи фінансової безпеки України пов’язані з відсутністю в країні координуючого центру, який, отримуючи інформацію з цієї проблематики від різних міністерств і відомств, мав би змогу узагальнити її і зробити відповідні висновки.

Дата добавления: 2014-01-07