У 2004–2008 рр., грн

Відтак, незважаючи на прогрес, що реєструється у рівнях соціальних стандартів – мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатної особи – частка населення, заробітна плата якого є меншою прожиткового мінімуму, хоча й скоротилася, проте становила наприкінці 2008 р. 13,4 %. Кількість громадян, які отримували зарплату, меншу рівня мінімальної заробітної плати, складала 5,2 % (рис. 3.2.2.). І лише 32,7 % населення одержували заробітну плату понад 2000 грн.

Оскільки не всі підпри­єм­ства мають необхідні для цього фінансові можливості, то у 2005 році зроста­ла заборгованість з виплати заробітної плати. Станом на початок 2006 року за­бор­­го­ваність з виплати заробітної плати становила по Україні 959,7 млн. грн. За­бор­гованість із виплати заробітної плати становила на кінець 2007 року 745,1 млн. грн., з яких 40% – заборгованість, накопичена економічно активними підприємствами (найбільші боржники – підприємства Донецької, Луганської, Харківської областей, сумарна заборгованість яких склала 43,2% від усієї заборгованості по Україні).

Рис. 3.2.2. Динаміка кількості працівників, яким заробітну плату нараховано у межах законодавчо встановлених державних соціальних стандартів, що діяли у грудні відповідного року, %

Високе податкове навантаження (включаючи внески на соціальне страхування) зумовлює і надалі поширення практики виплати незареєстрованої заробітної плати, що ускладнює аналіз фактичних тенденцій рівнів оплати праці і визначення платоспроможності працюючого населення. Зокрема, дані про динаміку продажу дорогих предметів побутової техніки, автомобілів, будівництва житла за кошти населення тощо дають підставу для висновку про те, що рівень доходів, зокрема оплати праці, впродовж 2000-2006 рр. зріс значно більше, ніж це віддзеркалюють офіційні дані статистики. За експертними оцінками, частка незареєстрованих надходжень перевищує 15% сукупних доходів населення.

Нині заробітна плата втратила свої основні функції – стимулюючу, відтворювальну і регулюючу. Навіть активна праця громадянина на благо суспільства не забезпечує йому належного рівня життя. Україна залишається далеко позаду європейських країн за рівнем оплати праці, посідаючи 43 місце серед 46 країн Європи (для порівняння: якщо з січня 2006 року мінімальна заробітна плата становила в Латвії – 120 євро, Литві – 159 євро, Естонії – 192 євро, Польщі – 234 євро, Угорщині – 247 євро, Чехії – 261 євро, то в Україні – менше 100 євро (з січня 2008 року – 515 грн.) Окрім цього серед країн СНД у 2005 році Україна мала найнижчу середню заробітну плату – 157 дол. США, тоді як у Білорусі середня заробітна плата становила 218 дол. США, Казахстані – 279 дол. США, Росії – 302 дол. США. Практично повністю втрачено стимулюючу функцію заробітної плати, її вплив на розвиток виробництва, науково-технічний прогрес. Економіка, що базується на низькій вартості робочої сили, не забезпечує високих стандартів споживання, процесів нагромадження, якісного відтворення робочої сили. За таких умов стримується й розвиток житлово-комунальної та соціальної сфер, зокрема формування страхових фондів, ресурсів пенсійного забезпечення та освіти.

Низькими є і показники, що характеризують частку заробітної плати у ВВП та собівартості продукції. Цей показник за 1996-2006 рр. скоротився з 53% до 26%, а з урахуванням тіньової заробітної плати становив менше 46%, тоді як в країнах Європейського співтовариства – в середньому 65%. Розміри заробітної плати, як правило, відірвані від кінцевих результатів праці, порушено міжгалузеві та міжкваліфікаційні співвідношення, спостерігається значна диференціація середньої заробітної плати за видами економічної діяльності, що в кінцевому рахунку зумовлюють регіональну диференціацію цього показника. Так, при середній заробітній платі по Україні в 2007 році 1322,77 грн., середня заробітна плата у фінансовій діяльності становила 3063, 54 грн., і в 3,8 рази перевищувала середню заробітну плату у сільському господарстві – 815,83 грн.

Коли праця перестає задовольняти потреби, людина відчужується від неї і шукає інші шляхи забезпечення проживання. Уже впродовж кількох років в Україні спостерігається відплив робітників з високою трудовою активністю та підприємливістю в посередницькі економічні структури, а також бажання кваліфікованих, високоосвічених молодих людей у віці 20-32 роки залишити державу. Відвертішими стають наміри отримати життєві блага нетрудовим шляхом: внаслідок приписок, розкрадань, спекуляцій.

По-друге, величина сукупних доходів на душу населення, їх структура та використання. Впродовж 2000-2003 рр. в Україні відбувся злам негативних тенденцій у формуванні доходів населення: зросли реальні наявні доходи, збіль­­шилася частка заробітної плати у сукупних доходах населення, зросла зна­чи­мість пенсійних виплат у бюджетах пенсіонерів. Попри ці пози­тив­ні зрушен­ня рівень доходів залишається надто низьким, щоб забезпечити грома­дя­нам якість життя, співмірну з якістю життя громадян європейських країн.

Таблиця 3.2.2

Дата добавления: 2014-01-07