Валютна безпека як складова фінансової безпеки: суть, загрози, критерії та індикатори оцінки

Стійкість і конвертованість національної валюти є неодмінним атрибутом фінансової безпеки держави, суб’єктів господарювання, громадян. Умовами досягнення реальної стабільності і оборотності є: досконале валютне законодавство, обґрунтована валютна стратегія, ефективна валютна політика, чітка валютна система, наявність валютних угод, функціональний валютний ринок.

Недосконалість валютного законодавства, відсутність до недавнього часу повноцінної національної валюти, належного обсягу і складу валютних резервів, нормального валютного паритету, умов конвертованості, продуманої валютної політики, дієвого валютного контролю призводили до безсистемності і зростанню загроз безпеці в цій дуже важливій для життєдіяльності нашої держави сфері.

В економічній літературі прийнято розрізняти валютну безпеку держави, валютну безпеку суб’єктів господарювання і валютну безпеку громадян.

Найбільш комплексно до обґрунтування суті поняття “валютна безпека” підійшов у своїй монографії “Фінансова безпека” О.І. Барановський. На думку вченого, валютна безпека держави це:

- ступінь забезпеченості її валютними коштами, достатній для додержання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов’язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці;

- стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи і максимально захищає від потрясінь на світових валютних ринках.

Валютна безпека суб’єктів господарювання – це оптимально можливий за умов існуючих нормативно-правової бази, валютної політики держави, механізму валютного регулювання, інфраструктури валютного ринку рівень забезпеченості валютними коштами, достатній для розрахунків з бюджетною системою, своїми контрагентами, соціально-економічного розвитку та накопичень.

Валютна безпека громадян – це стан, за якого їх валютні надходження перевищують особисті витрати іноземної валюти.

Вивчення питання сутності валютної безпеки передбачає розгляд таких базових елементів, як об’єкт та суб’єкт валютної безпеки.

До об'єктів валютної безпеки належать обмінний курс на­ціональної грошової одиниці, кон'юнктура валютного ринку, обсяги міжнародних резервів, стан платіжного балансу, розмі­ри зовнішнього боргу.

Суб'єктами валютної безпеки є Національний банк Укра­їни, уряд, Міністерство фінансів України, Митна служба та інші органи державного регулювання, що мають відповідні повноваження у сфері валютного регулювання, уповноважені банки, підприємства — суб'єкти зовнішньоекономічної діяль­ності, домогосподарства.

Одним із першочергових завдань при створенні та забезпеченні системи валютної, як складової цілісної системи фінансової безпеки держави має визначення загроз валютній складовій фінансової безпеки країни.

До загроз валютній безпеці країни належать:

– низький рівень довіри до національної валюти та значна підвладність валютного ринку спекулятивним настроям;

– тривале існування від'ємного сальдо платіжного балан­су або, навпаки, значне позитивне сальдо, зумовлене масова­ним надходженням іноземних спекулятивних капіталів;

– специфічна структура зовнішньої торгівлі, коли в екс­порті домінують товари з низьким вмістом доданої вартості, а в імпорті — з високим. Це порушує еквівалентність зовнішнього обміну країни;

– недостатній рівень інституційного розвитку валютної сфери, насамперед у сфері термінового сегмента валютного рин­ку та системи інструментів страхування валютних ризиків;

– низька ефективність методів дисконтної політики, що позбавляє центральний банк можливості впливати на зовнішню ціну валюти (валютний курс) шляхом коригування її внут­рішньої ціни (процентної ставки);

– висока інфляція, яка підриває купівельну спроможність національної валюти та створює передумови для її наступної девальвації;

– незбалансовані (відкриті) валютні позиції суб'єктів ва­лютних відносин (наприклад, створення банками довгих ва­лютних позицій з метою накопичення валюти для майбутніх
плате­­жів веде до виникнення дефіциту іноземної валюти на на­ціональному валютному ринку та девальвації національної ва­люти), необхідність стримування ревальційного /девальваційного тиску з боку потоків капіталу;

– невиважена бюджетна політика. По-перше, надмірна складова соціальних видатків може стимулювати сукупний попит, який буде задовольнятися за рахунок масованого надхо­дження імпорту; по-друге, фінансування потреб бюджету за рахунок реалізації державних цінних паперів нерезидентам на внутрішньому ринку посилює загрозу "втечі" капіталу з краї­ни за несприятливого розгортання подій;

– прискорена лібералізація регулювання руху капіталів, що може зумовити неконтрольований рух короткострокових спекулятивних капіталів, нестабільність яких загальнові­дома;

– прорахунки у політиці управління міжнародними резер­вами, їх нестача загрожує неспроможністю країни обслугову­вати свої зовнішні борги, тоді як їх швидке нарощування шля­хом викупу іноземної валюти може супроводжуватися випус­ком грошової маси в обіг і стимулюванням інфляційних про­цесів;

– недостатня прозорість у сфері реалізації валютної полі­тики;

– недосконала правова база.

Побудова механізму забезпечення валютної безпеки потребує визначення критеріальних вимог до неї.

Критеріями валютної безпеки виступають: передбачуваність динамі­ки обмінного курсу національної валюти, збалансованість по­питу і пропозиції на валютному ринку без проведення масова­них валютних інтервенцій центральним банком, забезпече­ність в іноземній валюті потреб держави, суб'єктів господарю­вання; стабільність джерел надходжень іноземної валюти, узго­дженість інтересів імпортерів та експортерів, що пов'язана зі збалансованістю сальдо торгового балансу, самостійність на­ціональної валютної політики; координованість поточних і стратегічних завдань валютної політики з борговою, грошово-кредитною політикою.

Таким чином, діючий режим курсоутворення та показники, які відображають динаміку валютного курсу, девальвацію (ревальвацію) національної грошової одиниці, обсяг валютних резервів та їх достатність, рівень доларизації економіки, ступінь довіри до національної валюти, характеризують не лише ефективність валютно-курсової політики країни, але і рівень фінансової безпеки в цілому та її валютної складової – зокрема й виступають основними індикаторами її оцінки (див. табл. 9.2.1).

Таблиця 9.2.1

Дата добавления: 2014-01-07