Організація технічного обслуговування і ремонту обладнання

Тема 2.6 Організація допоміжних та обслуговуючих господарств

Контрольні питання і завдання до теми 2.5

1. Розкрийте сутність поняття «заробітна плата».

2. Перелічите та охарактеризуйте функції заробітної плати.

3. Яке основне завдання організації оплати праці на підприємстві?

4. Назвіть найважливіші принципи організації заробітної плати.

5. Які особливості тарифної та безтарифної моделі оплати праці на підприємстві?

6. З яких розділів складається тарифно-кваліфікаційний довідник?

7. Наведіть основні форми оплати праці. У чому їх особливості, переваги та недоліки?

8. Назвіть системи відрядної оплати праці.

9. Коли доцільне застосування погодинної форми оплати праці?

10. Охарактеризуйте особливості організації оплати праці керівників, фахівців та службовців.

Виробнича інфраструктура підприємства – це комплекс обслуговуючих та допоміжних виробництв та господарств, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови для роботи основних виробничих цехів.

Під час експлуатації технологічне обладнання зазнає фізичного та морального зношування, що вимагає його постійного технічного обслуговування та ремонту. Технічне обслуговування і ремонт устаткування на підприємстві організовує та здійснює його ремонтне господарство, а окремих видів складного й спеціального устаткування – спеціальні сервісні фірми (обслуговування комп'ютерних систем, високотехнологічне спеціальне та унікальне устаткування тощо).

Ремонтне господарство підприємства – це сукупність відділів і виробничих підрозділів, зайнятих аналізом технічного стану технологічного обладнання, наглядом за ним, технічним обслуговуванням, ремонтом, модернізацією, розробленням та здійсненням заходів для заміни зношеного устаткування на більш прогресивне й поліпшення його використання.

Розрізняють систему планово-попереджувального ремонту (ППР) та систему ремонту за результатами технічної діагностики.

Сутність системи ППР полягає в тому, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів (технічних паспортів, планів і графіків ППР тощо). Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування визначеної нормативами, кількості годин проводять його огляди, технічне обслуговування та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежать від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.

Обсяги та види ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики визначаються залежно від фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи іншого засобу праці.

На вітчизняних підприємствах найпоширенішою є система ППР. Відповідно до вимог ППР для кожного виду устаткування визначається чіткий графік проведення технічного обслуговування (ТО) та різних видів ремонту.

ТО передбачає перевірку його на точність, промивання і заміну масел, регламентовані огляди, які виконуються за заздалегідь складеними графіками. ТО здійснюється основними виробничими робітниками.

Ремонт – це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яке було витрачено в результаті його виробничого використання. У процесі ремонту усуваються дефекти та відхилення, які перешкоджають нормальній роботі устаткування. Деталі й вузли, що зносилися, замінюються новими чи відновлюють до первісних розмірів.

Розрізняють поточні, середні й капітальні ремонти.

Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. Це є мінімальний за обсягом робіт ремонт, в ході якого замінюють окремі швидкозношувані деталі, вузли, проводять технічне обслуговування й регулювання механізмів.

Середній ремонт полягає у частковому розбиранні механізмів, заміні зношених деталей, вузлів, складанні, регулюванні і випробуванні під навантаженням.

Капітальний ремонт – це найбільш складний за обсягами й затратами ремонт. Він передбачає повне розбирання механізмів; заміну всіх зношених частин деталей та вузлів; складання механізмів, їх регулювання та випробовування окремо і в цілому в одиниці устаткування. Капітальний ремонт має за мету відновити всі первісні показники устаткування в максимально можливому ступені.

Виконання ремонтних робіт на підприємстві може бути організоване централізованим, децентралізованим і змішаним методами.

При централізованому методі усі види ремонтів та окремі роботи з ТО виконуються силами ремонтно-механічного цеху (РМЦ), який має спеціалізовані бригади, необхідне універсальне обладнання, виробничі площі тощо. Такий метод застосовують при значній кількості обладнання. При децентралізованому методі усі види ремонтних робіт здійснюються силами і засобами цехових ремонтних служб. При змішаному методі усі ремонтні роботи виконують як цехові ремонтні служби, так і РМЦ.

Ремонтним господарством підприємства керує головний механік. Він підпорядкований головному інженеру, очолює відділ головного механіка, керує РМЦ та здійснює функціональне керівництво цеховими ремонтними службами, координує усю роботу з технічного обслуговування і ремонту обладнання на підприємстві.

Структура ремонтного господарства може мати такі підрозділи: технічний, організаційний та економічний відділи, ремонтно-механічний цех і склад.

Ремонтне господарство цеху очолює механік цеху. Йому підпорядковані майстри та бригадири, які безпосередньо керують роботами з нагляду, догляду, експлуатації і ремонту обладнання. Майстрам цеху підпорядковані чергові слюсарі, які безпосередньо виконують ремонтні роботи.

Дата добавления: 2014-01-07