І. Матеріалізм і ідеалізм як дві протилежні тенденції розвитку філософської думки

План

Тема 6. Німецька класична філософія і марксизм

Основні ідеї німецьких просвітників

Х. Вольф	Г. Лессинг	І. Гердер	Й. Гьоте
-всезагальний зв’язок, гармонія буття пояснюється цілями, встановленими богом; --всі істини виводяться з формально-логічного закону протиріччя (раціональна дедукція); -суспільство повинно існувати у формі просвітленного абсолютизму	-заперечення поняття про божество, існуюче поза світом; -бог - це душа світу; -право людей на свободу думки, рівність; - толерантність до віри; -морально-виховна роль мистецтва і театру	-вчення про первинність мови по відношенню до розуму; -єдність матерії і форми пізнання; -своєрідність духовної культури різних народів; -роль виробництва і науки в розвитку суспільства	-ідея єдності теорії і досвіду; -джерело розвитку природи закладений в ній самій; -кожне явище- це взаємодія «+» і «-«(полярність), що породжує нову якість; -рух –основна форма існування матерії, існує вічна життєва сила- ентелехія; -ідея єдності світу

Питання для самоконтролю

1. Які кардинальні зміни відбулися у розвитку філософії Нового часу?

2. Чому Ф.Бекона і Р. Декарта не можна назвати матеріалістами чи ідеалістами у чистому вигляді?

3. Хто з філософів нового часу приділив увагу поняттю «субстанція»?

4. Які філософи Нового часу і доби Просвітництва вважаються представниками емпіризму і сенсуалізму?

5. Чим філософські проблеми епохи Просвітництва відрізняються від ідей Нового часу?

6.1. Ідеалізм і матеріалізм – як дві протилежні тенденції розвитку філософської думки

6.2. Філософські погляди представників ідеалізму (Е.Кант, Г.Гегель, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг)

6.3. Матеріалістичні концепції німецьких філософів (Л.Фейєрбах, К. Маркс)

Ключові терміни і поняття:

Ідеалізм, матеріалізм, монізм, абсолютна ідея (дух), діалектика, суб’єктивний і об’єктивний дух, антропоцентризм, апріорні знання, апостеріорні знання, антиномія, абстрактно-загальне поняття, конкретно-загальне поняття, трансцендентальні ідеї, діалектична логіка, антитетичний метод, абсолютний розум.

Німецька класична філософія кінця XVIII – I половини XIX століття є завершенням традицій класичної європейської філософії в цілому. В ній найбільш яскраво виявляється роздвоєння філософської думки на два напрямки: ідеалізм і матеріалізм.

Ідеалізм – це філософський напрямок, який виходить з того, що первинність належить духовному, нематеріальному, а вторинність – матеріальному.

Ідеалізм має 2 форми:

об`єктивний ідеалізм – це визнання духовного першопочатку незалежно від нашої свідомості (давньо-інд. Упанішади – Брахма, Платон – ідея, Гегель – свтовий розум або абсолютна ідея, Лейбніц – монади, Спіноза – мисляча субстанція і т.д.)

суб`єктивний ідеалізм – це недопущення будь-якої реальності поза і незалежно від нашої свідомості, що зводить знання про світ до вражень індивідуальної свідомості (Берклі, Фіхте. Ніцше, Шпенглер і т.д.)

Дата добавления: 2014-01-07