Принципи, що визначають розвиток психології

Основні фактори і принципи, що визначають розвиток психології

Дослідження процесу розвитку психологічних знань здійснюється в системі трьох головних координат: когнітивній, соціальній і особистісній. Тому на розвиток психології як науки впливають декілька факторів:

- логіка розвитку психологічних знань – полягає у тому, що предмет психології неодноразово змінювався, на психологію в різні періоди розвитку людського суспільства впливали різні науки;

- соціальна ситуація розвитку науки – полягає в тому, що особливості суспільного розвитку (соціальна картина, економічний розвиток, рівень суспільної культури, світогляд, норми, еталони і т.п.) в конкретну епоху зумовлюють темпи, закономірності розвитку психології як науки;

- особливості особистості конкретного вченого – творча думка вченого, власне сама особистість я самостійною величиною, без активності якої розвиток нуки був би неможливим (у ту чи іншу епоху жили та діяли яскраві особистості, які своєю діяльністю робили справжні перевороти у тогочасних наукових поглядах (Дарвін, Фрейд, Авіценна та ін.)).

Принципи розвитку психології являють собою напрямки (закономірності) відповідно до яких пояснювалась сутність психічних явищ. Нові принципи виникали, базуючись на попередніх.

1. Принцип монізму. (період Давньої Греції) Сутність полягала поясненні світу як породження єдиною первинною матерією (праматерією), тому світ – живий, здатний відчувати, запамятовувати, діяти. Межі між живим та неживим не проводились .[магніт притягує метал, жінка – чоловіка, тому що магніт, як і жінка наділені душею ]. В цей період у Давній Греції виникло вчення про всезагальну «одушевленість» матерії – гілозоїзм (від грецьких слів «речовина» і «життя»). Цим вченням стверджувався постулат про підпорядкування душі (психіки) законам природи, і її задіянні у круговороті природи.

2. Принцип розвитку («ідея розвитку» Геракліта), вважалось, що хід речей залежить не від бажання чи волі богів, а від Закону, за яким все тече, надаючи гармонії і впорядкованості всьому сущому.

3. Принцип причинності взяв свою основу з попереднього. Демокріт вважав, що душа, тіло, макрокосмос складаються з атомів вогню; світ розділений на мікрокосмос та макрокосмос, який є збільшеною моделлю попереднього. Всі явища зумовлені причинами (є результатом вдарянням атомів один об один), випадковими нам здаються лише ті явища, причини яких ми не знаємо.

4. Пізніше принцип причинності назвали принципом детермінізму. (лат «детерміно» - визначаю). Сутність: пояснити явище – відкрити фактори, які його породжують, зумовлюють, тобто з’ясувати його причини. Відповідно до цього принципу всі психічні явища зумовлені причинно-наслідковим зв’язком, све, що відбувається в нашій душі, має певну причину, котра може бути виявлена, вивчена і яка пояснює, чому виникла саме те явище, а не інше. Дослідники виділяють такі види детермінізму:

- цільовий детермінізм (введене це поняття Арістотелем і Платоном) – вважалось, що душа прагне до певної мети (цілі).

- механічний детермінізм (поняття введене Декартом): всі психічні процеси маожна пояснити виходячи з законів механіки.

- біологічний детермінізм – виник з появою вчення Дарвіна про еволюцію живих організмів. Пояснював, що все, що відбувається у психіці, направлене на те, щоб жива істота якомога краще пристосувалась до умов проживання.

- психологічний детермінізм оснований на ідеї, що розвиток психіки пояснюється і направляється певною метою, яка властива самому змісту душі, психіки конкретної живої істоти.

5. Принцип системності описує і пояснює, що окремі психічні явища внутрішньо повязані між собою, утворюючи цілісність, набуваючи завдяки цьому нових властивостей.

6. Принцип розвитку стверджує, що психіка розвивається, тому найкращий спосіб її вивчення – це дослідження закономірностей цього генезису, його видів і стадій.

Література

1. Ждан А.Н. История психологии от античности до наших дней. - М., 1990.

2. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Е.В. Шорохова. – М., 1988.

3. Марцинковская Т.Д. История психологии. – М., 2001.

4. Проблемы теории и истории развития психологии: Материалы симпозиума. - М., 1962.

5. Роменець В.А. Історія психології стародавнього світу і середніх віків. - К., 1983.

6. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. - М., 1959.

Дата добавления: 2014-01-07