Тема 12. Психологія біхевіоризму

1. Вплив зоопсихології на розвиток біхевіоризму.

2. Класичний біхевіоризм Джона Уотсона.

3. Основні положення необіхевіоризму.

4. Операціоналізм Е.Толмена. Соціальний біхевіоризм.

5. Теорія соціального научіння А. Бандури.

1. Вплив зоопсихології на розвиток біхевіоризму.

У 20-х роках 20 століття (через 40 років після того, як В. Вундт формально заснував психологію) наука прежила момент суттєвого перегляду своїх основ. Значної популярності набула психологічна наука в США, де й виникали її нові фундаментальні напрямки. Поступово прогресивна психологічна думка «переселилась» з Німеччини в США. Протягом певного часу виникла нова форма психології. Новий напрямок отримав назву біхевіоризм – наука про поведінку, предметом якої стали спостережувані акти поведінки, доступні для об’єктивного опису. Основні положення біхевіоризму викладені були Джоном Уотсоном, який пропонував відійти від концепцій і термінів, які стосувались процесу мислення.

Суттєвого впливу на виникнення цього напряму здійснила зоопсихологія (наслідок Еволюційної теорії Ч. Дарвіна). Значна кількість вчених зацікавилась питанням наявності у тварин свідомого мислення і навіть наявність свідомості у рослин (Френсіс Дарвін – син Чарлза Дарвіна). Про цікавість до психічної діяльності в рослин свідчать такі факти: в 1889 р.Альфред Біне опублікував працю «Психічне життя мікроорганізмів», в якому йде мова про те, що однокліткові організми володіють можливістю сприймати та розрізнювати предмети та проявляють цілеспрямовану поведінку.

· Жак Леб – німецький психолог і зоолог – розробив теорію поведінки тварин на основі тропізму (рух у відповідь, тварини автоматично реагують на подразнення);

· Роберт Йоркс – спеціаліст з експериментальної зоопсихології (вивчення свідомої поведінки у білою криси, яка бігала по лабіринту, шукаючи в ньому їжу.);

· Карл Штумпф був членом комісії, яка досліджувала феномен «розумного коня Ганса» (який ніби-то володів здатністю мислити, рахувати, складати слова, розрізняти предмети і т. п.) разом зі своїм учнем Оскаром Фунгустом виявили здатність тварини до навчання – експериментально доведено, що у тварин відсутній розум і здатність мислити, у них розвинутий умовний рефлекс, вони здатні навчатися, міняти свою поведінку в залежності від умов (задавали коневі запитання за відсутності його господаря, Вільгельма фон Остена).

· Едвард Лі Торндайк – дослідник зоопсихології, проводив досліди з курчатами (вони в нього бігали по лабіринту), потім – з кішками, в яких вивчав поведінку. Вважав, що психологія повинна вивчати не психічні елементи чи досвід, а поведінку. (Майже одночасно з Павловим відкрив закон ефекту, який у Павлова має назву закон підкріплення).

ü Розробив і застосовував у своїх дослідах «проблемний ящик» для вивчення поведінки тварин (кішка робила спроби відкрити замок ящика, і в кінцевому результаті досягала повного навчання). Отриманий в ході експерименту результат сприяє процесу запам’ятовування: помилкові діїї стираються з памяті, а дії, які ведуть до позитивного результату, після кількох спроб запамятовуються. Такий спосіб навчання названий був методом спроб і помилок – повторення реакцій, які ведуть до успіху

ü Створив експериментальний підхід – конекціонізм, заснований на вивченні зв’язків між подразником і реакцією.

ü Сформулював закон ефекту – будь-яка дія, яка викликає задоволення, асоціюється з даною ситуацією так, що коли вона виникає знову, поява цієї дії стає більш ймовірною, ніж раніше. Закон вправ – чим частіше дія чи реакція поєднується з даною ситуацією, тим сильніший асоціативний зв'язок між дією і ситуацією.

Дата добавления: 2014-01-07