Апарат управління безпекою життєдіяльності

Законодавчі основи безпеки життєдіяльності

У Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпеці як складовій частині безпеки життя людини.

В першій Конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. стверджено: "Людина, її життя і здоров'я,... безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю". В інших статтях проголошені права громадян на належні безпечні умови праці (ст. 43), на соціальний захист (ст. 46), на охорону здоров'я та безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50). Одним із перших законів незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров'я громадян у процесі трудової діяльності, відносини між власником підприємства і працівниками. Був закон України "Про охорону праці" (1992 р.).

Закон визначає гарантії прав на охорону праці при укладенні трудового договору, під час роботи, права на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, компетенцію і повноваження органів державного управління, нагляду і громадського контролю за охороною праці.

Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю України, який регулює трудові відносини загалом.

Серед законів, що регулюють безпеку людини в усіх сферах її життя, а також відносини державних органів, незалежно від видів їхньої діяльності та форм власності виділяють:

Закон України "Про пожежну безпеку" (1993 р.);

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994 р.);

Закон України "Про дорожній рух" (1993 р.);

Закон України "Про охорону природного навколишнього середовища" (1991 р.), на основі якого розроблена низка законів, які стосуються окремих сфер довкілля, наприклад, закони України "Про охорону атмосферного повітря" (1992 р.), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про екологічну експертизу", а також декілька кодексів: лісовий, водний, про надра землі та ін.

Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи державного управління загалом. Тому державне управління безпекою життєдіяльності здійснюють:

Кабінет Міністрів України; Департамент по нагляду за охороною праці;

Міністерство охорони здоров'я;

Міністерство з надзвичайних ситуацій;

МВС та інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади;

місцеві державні адміністрації.

При КМ України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яка розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей.

Змістом державної політики є створення умов безпечної життєдіяльності населення країни шляхом формування та реалізації єдиного комплексу організаційно-управлінських, організаційно-технічних, науково-методичних, фінансово-економічних, санітарно-гігієнічних, навчально-пропагандистських та інших заходів.

Дата добавления: 2014-01-06