Фази серцевого циклу. Систолічний і хвилинний об’єми серця

Серце працює ритмічно. Скорочення серця — систола — чергується із його розслабленням — діастолою. Систола і діастола передсердь і шлуночків у нормальних умовах строго взаємоузгоджені між собою і складають єдиний цикл роботи серця. Виділяють три фази серцевого циклу: І — скорочення передсердь (0,1с при ЧСС 75 уд/хв ), II — скорочення шлуночків (0,3с) III — загальна діастола (0,4с).

Систолічний і хвилинний об'єми серця. Кількість крові, що виштовхується лівим шлуночком за одне скорочення в аорту, називається систолічним, або ударним, об'ємом серця. В стані спокою у дорослої людини він дорівнює 60...80 мл. При цьому в аорту виштовхується лише половина крові, яка є в шлуночках. Кров, що залишається в шлуночках, після систоли їх складає резервний і залишковий об'єми. За рахунок резервного об'єму під час фізичної роботи збільшується систолічний об'єм, але навіть при максимальних скороченнях серця невелика кількість крові все ж залишається його порожнинах. У фізично тренованих людей величина резервного об'єму значно більша, ніж у нетренованих. Величина систолічного об'єму крові залежить від сили скорочення серця І кількості;рові, що до нього притікає під час діастоли по венах. При м'язовій роботі систолічний об'єм збільшується до 160...180 мл, а іноді до 200 мл. Але при максимальних фізичних навантаженнях внаслідок високої частоти серцевих скорочень різко зменшується час заповнення шлуночків, що призводить до зменшення систолічного об'єму. Найбільший систолічний об'єм, як правило, спостерігається при частоті серцевих скорочень 160...170 уд/хв.

Хвилинний об'єм крові (ХОК). Це кількість крові, що виштовхується серцем за 1 хв. Визначається він як добуток частоти серцевих скорочень на систолічний об'єм. У стані спокою у дорослих людей ХОК дорівнює 3...5 л. На. хвилинний об'єм крові впливають функціональний стан організму, температура тіла, величина фізичного навантаження. Величина ХОК в основному прямо пропорційна потужності м'язової роботи і при фізичних навантаженнях субмаксимальної потужності у спортсменів може досягти 37...40 л. Але така відповідність проявляється не завжди. При високих потужностях м'язової роботи покращення кровопостачання працюючих органів відбувається також за рахунок перерозподілу крові в кровоносній системі.

Збільшення хвилинного об'єму крові до частоти серцевих скорочень 160...170 уд/хв в основному йде за рахунок збільшення систолічного об'єму, а далі за рахунок частоти скорочень серця. Ця закономірність має суттєве значення для організації цілеспрямованого тренування. Тренування при невеликих фізичних навантаженнях при частоті серцевих скорочень до 170 уд/хв сприяє розвитку сили серцевого м'яза, тоді як тренування з високою інтенсивністю призводить до розвитку здатності збільшувати і підтримувати тривалий час високу частоту серцевих скорочень, до адаптації серцевого м'яза, для роботи в умовах нестачі кисню — гіпоксії.

6. Основні принципи гемодинаміки.

Рух крові по кровоносних судинах здійснюється за законами гідродинаміки, видозміненими відповідно до умов діяльності серця і кровоносних судин. Як і в будь-якій гідродинамічній системі, умовою руху крові є різниця тисків на початку і в кінці кровоносної системи, тобто на початку і в кінці великого і малого кіл кровообігу. Об'єм крові, що протікає через систему за одиницю часу, визначається за формулою Пуазейля

P_a – P_в

Q = ---------,

R

де Q — об'єм крові, Р — різниця тисків в артеріальній (Р_а) і венозній (Р_в) частинах системи, R —опір рухові крові. В аорті тиск крові досягає 160...173 гПа, у порожнистих венах, якими закінчується велике коло кровообігу, тиск становить лише 2,7...6,7 гПа, а під час видиху повітря він навіть негативний (менше на 5,3 гПа від атмосферного). Ця різниця тисків і забезпечує рух крові.

Дата добавления: 2014-01-07