Лекція №12

5.

4.

3.

2.

1.

Травлення - фізіологічний процес, в ході якого їжа, що надходить у травний тракт, піддається механічній та хімічній обробці, а поживні речовини, що містяться в ній, після де полімеризації всмоктуються в кров та лімфу. Функції органів шлунково-кишкового тракту пов'язані, також, із процесами екскреції, забезпечуючи підтримку гомеостазу.

Травні залози починають функціонувати ще у внутрішньоутробний період за рахунок надходження поживних речовин через плаценту, а також з навколоплідних вод. Така стимуляція важлива для нормального розвитку травних залоз. Однак перші дні після народження травна функція виражена слабко, що підтверджується зниженням маси дітей. Повторний ріст маси тіла пов'язаний з адаптацією травної системи до перорального харчування. Молочне вигодовування, а далі й змішане харчування, значно підсилюють моторику й секрецію органів ЖКТ. Це стимулює їхній ріст і розвиток. У низхідному онтогенезі зниження ефективності травних процесів пов'язане з атрофією слизової оболонки й порушенням моторної активності.

Органи порожнини рота забезпечують первинну обробку їжі й формування химуса. Механічній обробці їжі сприяють зуби. Вони закладаються в альвеолах щелеп ще у внутрішньоутробному періоді. У дитини на 6-8 місяці життя починають прорізуватися тимчасові (молочні) зуби: спочатку середні нижні різці, а потім середні та бічні верхні різці. До кінця 1-го року прорізується 8 зубів. Прорізування інших 12 зубів завершується до 3-му році. Зубна формула дітей має такий вигляд:

І2/2+C1/1+Pm0/0+M2/2=20.

Молочні зуби більше дрібні й тендітні, чим постійні. Перед заміною їхнє коріння розсмоктуються й коронка безболісно відпадає. Прорізування постійних зубів завершується в 14-15 років, за винятком зубів мудрості (3-й моляр), які можуть прорізуватись до 30 років. Ці зуби були добре розвинені в неандертальців, а в сучасних людей - рудиментарні (забезпечують пережовування найбільш твердих часток). Зубна формула дорослих людей:

І2/2+C1/1+Pm2/2+M3/3=32.

Крім кількісних змін зубної формули в онтогенезі змінюється і структура зуба. Вікова інволюція обумовлена стиранням кутикули та емалі, механічними, хімічними і термічними впливами, а також процесами природного старіння зубної тканини. Відростки одонтобластів, що лежать у канальцях дентину, в результаті безперервної секреції Са²⁺ витісняються з них, що порушує трофіку тканин і провокує руйнування. Профілактика зв'язана зі збалансованим раціоном, чищенням зубів, виключенням надмірно гарячої та холодної їжі, твердих часток.

Хімічна обробка їжі забезпечується секретом слинних залоз. У порожнину рота відкриваються протоки привушних, піднижньощелепних і під'язичних залоз. Ці залози функціонують з моменту народження дитини, але в перші місяці життя слини виділяється мало. Фізіологічний сенс її виділення не можна пояснити необхідністю змочування та хімічної обробкою їжі, адже молочна їжа рідка й містить мало вуглеводів. Разом з цим, видалення слинних залоз у дитинчат тварин веде до їхньої загибелі. Завдяки слині між соском матері та ротовою порожниною дитини можливий герметичний контакт, що створює негативний тиск (40-100 мм.рт.ст.) і дозволяє відсмоктувати молоко. Неправильне положення дитини при годуванні нерідко викликає ковтання повітря (аерофагія). Це робить харчування неефективним. При прорізуванні зубів може виникнути мимовільне слиновиділення з рота, обумовлене стимуляцією механорецепторів ротової порожнини.

Ферментативний склад слини новонароджених повний, а деяких ферментів навіть більше, ніж у дорослих (ліпаза, лізоцим). Стабілізація показників після припинення грудного вигодовування вказує на їхню пасивну секрецію із крові. Перехід на змішаний раціон підвищує активність слинних залоз, але виділення її максимальної кількості (1,5-2 л) досягає лише в юнацькому віці. Ферментативна активність слини значною мірою залежить від її кислотності. Оптимальна рН (6,0-7,9) у зрілому віці. Показано залежність між наявністю зубів і величиною цього показника. Зсув рН слини в нейтральний бік у дітей і людей похилого віку зменшує її бактерицидні властивості, а також активність ферменту - амілази. Разом з тим, зниження активності ферментів слини вторинне, тому що відсутність зубів порушує рефлекс жування – основний стимулятор слиновиділення.

Шлунок являє собою розширену частину травного тракту. Його формування пов'язане з депонуванням і первинною хімічною обробкою їжі. Це підтверджується структурною й функціональною перебудовою кишечнику при видаленні частини шлунка у людей. Місткість шлунка новонародженого 30-35 мл, 1 рік - 300-350 мл, 10-12 років - 1,5 л. М'язові оболонки у дітей розвинені недостатньо, особливо в кардіальній області, що при неправильному положенні після годування може приводити до мимовільного зригування.

Особливості травлення в шлунку у дітей пов'язані, також, з незначною кислотністю шлункового соку. У ранньому дитинстві загальна кислотність визначається, головним чином, молочною кислотою. Соляна кислота інтенсивно продукується з 2,5-4 років, тобто після переходу на змішаний раціон. Кислотність наближається до норми дорослих в 12-13 років (рН 1,5-2). У пубертатний період у юнаків встановлюється підвищена кислотність, що зберігається більшу частину онтогенезу, пояснюючи підвищений ризик розвитку гастриту та виразкової хвороби. Відносно низький вміст соляної кислоти у дітей, з одного боку, запобігає руйнування антитіл матері, що надходять з молоком, а з іншого - підвищують ризик кишкових інфекцій. Тобто можна говорити про відносну біологічну доцільність цих особливостей.

Шлункові ферменти мають різні кислотні оптимуми: пепсин (1,5-2), гастриксин (3-3,5) і хімозин (більше 3,5). З огляду на це, у грудних дітей виявляється максимальна активність хімозину, що забезпечує звурджування молока. Важливе значення в розщепленні жирів молока у дітей має шлункова ліпаза (розщеплює 25% всіх жирів). Однак, материнське молоко містить і власну ліпазу, а отже при штучному вигодовуванні ефективність засвоєння їжі менше. У людей похилого віку вміст ферментів знижується, а кислотність змінюється мало. При цьому бактерицидні властивості шлункового соку зберігаються, а ефективність засвоєння їжі знижується. Поступова атрофія слизової шлунка нерідко веде до розвитку атрофічного гастриту.

Їжа, що надходить у кишечник піддається остаточному розщепленню до мономерів під впливом секретів панкреатичної та дуоденальних залоз. Ефективність цього процесу підвищується руховою активністю кишечнику. У дітей м'язова оболонка розвинена слабко і перистальтика незначна, що пояснює схильність до запорів. Підвищена розтяжність брижі нерідко стає причиною завороту кишок на фоні споживання важко засвоюваної їжі (груші, яблука й т.п.).

У новонароджених дефекація протікає мимовільно 2-4 рази в добу. Однак згодом дитина навчається контролювати цей рефлекс. Перша дефекація відбувається впродовж 3 днів після народження. Загальна кількість первородного калу (меконію) 60-90 г і складається він з епітеліальних клітин і слизу. У момент народження меконій стерильний, але через 12 годин у ньому виявляються мікроорганізми. При природному вигодовуванні переважає Bact. bіfіdus, а при штучному - стрептококи, стафілококи, ентерококи та ін. У людей похилого віку м'язова оболонка кишечнику атрофується, що підвищує ризик запорів. Їх можна попередити вживанням рослинних продуктів, фізичними вправами.

У кишечнику має місце порожнинне і пристінкове травлення, роль яких змінюється в онтогенезі. Порожнинне травлення забезпечує розщеплення речовин до оліго- і димерів, а пристінкове – до мономерів. У дітей переважає пристінкове травлення. Основна причина цього - незначна кислотність шлункового соку (основний стимулятор панкреатичної секреції - соляна кислота). Інтенсивне кровопостачання стінки кишечнику у дітей спричиняє її високу проникність для мікробів, токсинів, гормонів та імунних тіл. Надходження з їжею зовнішнього білка підвищує ризик розвитку алергійних захворювань. Ферментативний склад кишкового соку в дітей повний, але регуляторні можливості обмежені. У людей похилого віку атрофія слизової оболонки та глікокалікса призводить до переважання порожнинного травлення. Підвищення вмісту оліго- і димерів в умовах порушення стерильного травлення в глікокаліксі, провокує процеси гниття та бродіння. Токсини, що утворюються при цьому, здатні викликати ендогенну інтоксикацію організму.

Дата добавления: 2014-01-07