Класифікація волокон

Зовнішня діяльність Директоріївелась у трьох напрямах: 1. Відносини з Антантою. Коли війська Антанти почали окупацію півдня України укінці 1918 р., то вона не визнала владу Денікіна, але спроба витіснити його війська зазнала поразки. 2.Відносини з Польщею.

Після відновлення Польської держави у липні 1919 р. почалася окупація західно-українських земель, а у квітні 1920 р. з метою успішної боротьби з більшовиками С. Петлюра підписує з поляками Варшавську угоду, згідно з якою погоджується на польську окупацію земель ЗУНР, підпорядкування своїх збройних сил польському командуванню.

Владу Директорія не втримала. В січні 1919 року вона відійшла з Києва під натиском більшовиків і влітку її територія вже становила смугу 10 – 20 км між поляками і більшовиками.

Причини поразки Директорії:

1. В Директорії існували протиріччя щодо змісту і напрямків політики. В. Винниченко виступав за першочергові економічні реформи, а Петлюра – за утворення військових сил. У зовнішній політиці Винниченко був за союз з більшовиками, а Петлюра – з Антантою.

2. Директорія видала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не реалізувала його.

3. Вона обіцяла позбавити буржуазію виборчих прав, а не зробила цього

4. Не створила новий державний апарат.

Розстановка сил у цей період (грудень 1918 р. – 1920 рр.) була не на користь українській революції: на території України діяли: влада Директорії, на Західній Україні – ЗУНР, у Наддніпрянщині тимчасовий радянський уряд вів боротьбу за владу, розпочалася інтервенція військ Антанти на підтримку білогвардійців.

Директорія втрачала підтримку населення, а більшовики її збільшували. У січні 1919 р. після успішної боротьби з Директорією Київ зайняли більшовики. Радянський уряд встановив нову назву держави УСРР; Уряд – Раднарком на чолі з Х.Раковським почав проводити політику «воєнного комунізму»:

- Встановлення радянської влади у вигляді диктатури пролетаріату і надзвичайних органів влади – ревкомів і комбідів;

- націоналізація промисловості, фінансів, зв’язку;

- централізація управління виробництвом і розподілом товарів;

- державна монополія на промислові товари, заборона приватної торгівлі і перехід до прямого товарообміну;

- загальна трудова повинність усіх від 16 до 60 років;

- карткова система розподілу продуктів;

- запровадження продрозкладки, коли у селян забирали зерно і продукти по декілька раз на рік у вигляді податку;

- «червоний терор проти противників».

Ця політика – прагнення не тільки вистояти у громадянській війні, а і здійснити світову революцію і перейти до економіки без ринку і грошей. Вона викликала невдоволення. Крім того радянська влада не витримала натиску білогвардійців і восени 1919 р. впала; влада перейшла до Денікіна, який хотів відновити царські порядки. Проти нього поширився селянський рух (Н.Махно)

Армія УНР розпалася: 1 частина була проти білогвардійців, 2 – за союз з ними. На початку 1920 р. Червона армія подолала опір Директорії і розгромила денікінців. Радянську владу в Україні було відновлено втретє і остаточно.

18 березня 1921 р. між Польщею, Радянською Росією і Україною був підписаний Ризький мир:

- Польща визнавала існування самостійної Радянської України;

до Польщі відходили Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підлящина.

3. Проголошення ЗУНР і її політика. Поразка австро-угорських війську Першій світовій війні активізувала національно-визвольний рух на західно-українських землях. 16 жовтня 1918 р. імператор видав маніфест-обіцянку перетворити Австро-Угорщину у федерацію і закликав народи до самовизначення.

У цей час на території Західної України було створено Національну Раду на чолі з Євгеном Петрушевичем, з якою співробітничали військовий комітет австрійської армії і січові стрільці. 2.11.1918 р. влада у Львові була передана Українській Національній Раді, яка планувала провести реформи. 9.11.1918 р. був сформований уряд під керівництвом Левицького, а потім на чолі з Голубовичем. 13 листопада 1918 р. була проголошена самостійна ЗУНР (Східна Галичина, Закарпаття, Буковина). Основні напрямки діяльності керівництва ЗУНР:

- виведення економіки з глибокої кризи:встановлення державної монополії на продаж найважливіших продовольчих і промислових товарів;

- відбудова залізничного транспорту;

- введення в дію власної валюти – гривні та карбованця; але при цьому не вдалось приборкати інфляцію і проконтролювати видобуток нафти;

- аграрна реформа після війни передбачала ліквідацію поміщицького, монастирського і державного землеволодіння і передачею землі селянам;

- проголошувався 8-годинний робочий день;

- в галузі національного будівництва – українська мова об’являлася державною, але національні меншини могли користуватись своєю мовою; був прийнятий закон про громадянство;

- розширювалась мережа освітніх закладів.

Із перших кроків керівництво ЗУНР взяло курс на об’єднання з Наддніпрянщиною: 22 січня 1919 року відбувся Акт злуки ЗУНР і УНР, який проіснував до 16 листопада 1919 року. Ці наміри ЗУНР зустріли опір у поляків, які за підтримки Антанти і США намагались відновити власну державу разом із Галичиною. Загострення польсько-українського конфлікту прискорило формування українських регулярних частин –УГА- Української Галицької армії на чолі з Г. Стефанівим. Перші три тижні війна велась з перемінним успіхом, але 21 листопада уряд ЗУНР вимушений був переїхати до Тернополя, а потім до Станіслава. Призначення генерала М. Омелянович-Павленко з Наддніпрянщини не дало бажаного результату, територія УНР зменшувалась. Спроба уряду ЗУНР домогтися міжнародної підтримки провалились. Антанта визнала право Польщі на Східну Галичину і у квітні 1919 р. надала їй військову допомогу. У липні 1919 року УГА відтіснили за річку Збруч, де вона об’єдналась із залишками військ УНР. Є. Петрушевич виїхав до Відня.

Північну Буковину 6-12 листопада 1918 року приєднала до себе Румунія, а Закарпаття за рішенням буржуазії приєдналось до Чехословаччини, що і було закріплено у Сен-Жерменському мирному договорі 1919 року.

Таким чином. боротьба за незалежність України у 1917- 1921 роках завершилася поразкою: Західна Україна відійшла до Польщі, Румунії, Чехословаччини, а в Наддніпрянській Україні утвердився більшовицький режим.

Причини поразки української національно-демократичної революції:

1. низький рівень національної самосвідомості, слабка соціальна база визвольного руху;

2. відсутність єдності в діях українських національних сил;

3. несприятлива міжнародна ситуація. Проти українців боролися сильніші зовнішні вороги – радянська Росія, білогвардійці, Антанта, Польща.

Історичне значення:

- у ході революції український народ створив власну державу і кілька років підтримував її існування;

- героїчна боротьба українців стала прикладом боротьби для наступних поколінь.

•

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Волокна – висококристалічні полімери. Макромолекули аморфної і кристалічної областей зорієнтовані в них

осі волокна.

• В природних волокнах орієнтоване укладання здійснюється під час їхнього росту, в хімічних – в процесі із розчину чи розплаву.

• Завдяки такому впорядкуванню макромолекул, волокна здатні витримувати великі навантаження при розтягуванні.

Дата добавления: 2014-01-07