Фінансовий ринок, його інфраструктура

Інфраструктура фінансового ринку забезпечує його обслуго­вування і нормальне функціонування. Виникненню фінансового ринку передує формування необхідної інфраструктури, яку утворюють фондові та валютні біржі, брокерські компанії, комерційні банки, інвестиційні та інноваційні фонди.

Фондові біржі відіграють особливу роль і розвиваються в усьому світі завдяки інтенсивному створенню акціонерних підприємств. Офіційна фондова біржа в ринковій економіці може існувати як приватне акціонерне підприємство (США, Великобританія) або як державна організація (Франція).

Фондова біржа – установа фінансового типу, основним завданням якої с зосередження в одному місці попиту і пропозиції цінних паперів та інших видів фінансових ресурсів; форма ринку, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів.

На біржі встановлюється курс цінних паперів, виявляються потреби у фінансових ресурсах, здійснюється вигідне інвестування, а також мобілізуються і концентруються тимчасово вільні грошові нагромадження та заощадження через продаж цінних паперів, здій­снюється кредитування і фінансування державного та приватного секторів через купівлю цінних паперів.

Отже, біржа регулює процес переливання фінансових ресурсів і капіталів. Концентрація операцій із цінними паперами в цій установі дає змогу встановити на них такі ціни, які відображають рівень попиту і пропозиції.

Тут продають і купують акції та облігації акціонерних компаній, а також казначейські зобов’язання та облігації державних позик. При цьому операції здійснюють як із раніше випущеними цінними паперами, так і з тими, емісія котрих щойно завершена, і вони зареєстровані на біржі.

Фондова біржа має статут, який визначає порядок управління, склад учасників, умови їх приймання і структуру біржових органів. Біржовий комітет (рада керуючих) створює спеціальну комісію, яка вирішує питання про допуск нових цінних паперів до котирування. Умови одержання права котирування дуже жорсткі, але реєстрація на фондовій біржі вигідна: ставши її членом, корпорація розширює коло своїх акціонерів, одержуючи доступ до ресурсів найавторитет­ніших і найвпливовіших інвесторів; підвищується престиж фірми, яка потрапляє у поле уваги економічної преси і біржових зведень. Це забезпечує підвищення курсу її акцій, адже факт реєстрації можливий тільки після серії експертних перевірок на фінансову надійність і кредитоспроможність.

Біржу як організаційно оформлену структуру утворює комплекс ланок, підрозділів: біржові брокери, дилери, маклери довідкові та консультаційні бюро, нотаріуси, які оформляють угоди, та аукціоністи, які координують роботу.

Валютні біржі – установи, де здійснюється купівля-продаж іноземної валюти і формуються поточні курси валют (валютні котирування) на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Валютою називають грошову одиницю країни, яка бере участь у зовнішньоекономічному обміні та інших формах міжнародних зв’язків, що потребують грошових розрахунків. Національна грошова одиниця (гривня, німецька марка, шведська крона, долар США та ін.) як валюта має міжнародну ціну – валютний курс. У межах Міжнародного валютного фонду (МВФ) створено правовий механізм для регулювання ринку взаємного обміну і оборотності валют країн, членів МВФ.

Валютні біржі виконують такі функції: котирування валют, оформлення угод купівлі-продажу, регулювання міждержавного переливання капіталу. На них, як і на всіх інших біржах, брокерські компанії і фірми укладають спекулятивні строкові угоди.

Брокерські компанії і фірми – офіційні організації, що займаються посередницькою діяльністю під час укладення угод між покупцями і продавцями різноманітних товарів, валют, цінних паперів та інших цінностей на товарних, валютних і фондових біржах, діючи за дорученням і за рахунок клієнтів та одержуючи за посередництво певну плату. У сучасних ринкових умовах основну частину посередницьких операцій здійснюють великі брокерські фірми, що мають широку мережу філій, тісно пов'язаних із банками. Для світової практики брокерської діяльності характерні такі напрями: валютний, страховий та біржовий.

Валютні брокери, як і банки, спеціалізуються на купівлі-продажу іноземної валюти. Страхові брокери – маклери (професійні посередники), які підшукують клієнтам, що мають потребу у певному виді страхування, найвигіднішу для цього компанію.

Біржові брокери здійснюють посередницькі операції з цінними паперами і товарами, які обертаються на біржах. При біржах створюються також різні консультаційні, рейтингові фірми й агентства з професійного управління індивідуальними портфелями цінних паперів.

Дилер – юридична чи фізична особа, яка здійснює торгові операції від власного імені і за власний рахунок.

Усі суб’єкти, які діють на біржі, користуються послугами комерційних банків – фінансових підприємств, які створюються на пайовій та акціонерній основі і здійснюють фінансово-кредитні й розрахункові операції за дорученням клієнтів на договірних засадах. Комерційні банки залучають фінансові кошти від вкладників і використовують їх від власного імені для надання позик та кредитів та придбання цінних паперів. Залучення коштів оформляють у вигляді чекових та ощадних рахунків, строкових вкладів, різних рахунків за позиковими і взятими на зберігання коштами тощо. Щодо банку такі рахунки та вклади є борговими зобов’язаннями під ці кошти і тому зараховуються до пасивів.

Готівкові кошти, включаючи власний акціонерний капітал, банки розміщують в різні активи: позики бізнесу і населенню, заставні кредити, придбані цінні папери, які приносять відсотки, у готівку, вклади в центральному та комерційних банках, що є безвідсотковими.

Акумулюють і розміщують кошти не тільки комерційні банки, а й інвестиційні фонди. Інвестиційні фонди – різновиди кредитно-фінансових структурних утворень, що акумулюють кошти приватних інвесторів через емісію власних цінних паперів (зобов’язань) і розміщують їх в акції та облігації підприємств у своїй країні й за кордоном.

Звичайно такі фонди випускають великий пакет акцій під час створення компанії, а також набір боргових зобов’язань (облігацій). Залучені кошти інвестиційні компанії вкладають в акції корпорацій.

Інвестиційні фонди виконують у процесі приватизації важливу функцію: формують первинний ринок цінних паперів і сприяють зниженню ризику при купівлі акцій. З цією метою інвестиційні фонди випускають акції. Купувати їх можуть окремі громадяни, використовуючи для цього власні заощадження і кошти приватизованих вкладів. Інвестиційний фонд має право володіти акціями окремих акціонерних товариств, спрямовуючи власні кошти у виробництва, які можуть забезпечити високу ефективність капіталовкладень. Різновидом інвестиційних є інноваційні фонди. Інноваційні фонди – фонди фінансових ресурсів, створені з мстою фінансування новітніх науково-технічних розробок і ризикових проектів як на безповоротній, так і на поворотній (кредитній) основі. Завданням інноваційних фондів є надання фінансової допо­моги вченим і науковим колективам, довготривалі наукові дослід­ження яких пов’язані з великим комерційним ризиком. Ці фонди утворюються в основному за рахунок спонсорських внесків підприємств, об'єднань, вітчизняних та іноземних фірм, банків. Розподіляються вони на конкурсній основі після розгляду заявок проектів, що надійшли. У розвинутих країнах успішно діють близькі за багатьма ознаками до фондових бірж.

Дата добавления: 2014-01-06