Перевезень від обсягів роботи

Залежність експлуатаційних витрат і собівартості залізничних

План експлуатаційних витрат базується на розрахунках всіх елементів витрат.

Потреба в робочій силі (та заробітній платі) розраховують трьома способами:

– за об’ємом роботи та нормам витрат праці на одиницю відповідного вимірника (норма виробітку). Цим способом визначають чисельність локомотивних бригад, робочих поточного ремонту локомотивів, провідників вагонів та інше. Норма витрат праці зазначається в наказах УЗ та законодавчих документах. Вони можуть коригуватися на основі удосконалення виробничих процесів по залізниці та її підприємствах;

– частину контингенту визначають, виходячи з кількості об’єктів обслуговування та необхідного для кожного з них числа робітників згідно вимогам технологічного процесу (оглядників вагонів, робітників по поточному ремонту колії та її охорони, ваговими та інші);

– частина контингенту (адміністративно-управлінський, конторський персонал дирекцій, лінійних підприємств) розраховують на основі штатних розкладів та кількості підприємств.

Витрати на матеріали, паливо, електроенергію розраховують наступними методами:

– по об’єму роботи та нормам на одиницю відповідного вимірника. Цим способом визначають витрати палива та електроенергії на тягу поїздів, матеріали та інші витрати. Це основний спосіб розрахунку.

– по необхідному контингенту окремих груп робітників та нормам на одного робітника (витрати на спецодяг, добові, на відрядження та інше);

– за кількістю оснащення, пристроїв та нормам витрат на кожну одиницю (витрати на поточне утримання колії, опалення, освітлення приміщень);

– по числу лінійних підприємств та норм витрат на кожне з них (загальновиробничі витрати).

Склад витрат, що включаються у собівартість перевезень детально розглянуто в Номенклатурі витрат. Собівартість перевезень розраховується по витратах, пов’язаних з основною діяльністю. Витрати по підсобно-допоміжній діяльності не входять до собівартості перевезень.

Розрахунок собівартості перевезень та її аналіз виконується на основі звітності підприємств.

Для розрахунку витрат по перевезенням в конкретних умовах не можна користуватися показниками середньої собівартості перевезень. Необхідно застосовувати спеціальні розрахункові методи.

Витрати в зв’язку з обсягом перевезень поділяються на залежні та умовно-постійні витрати. Умовно-постійні витрати (витрати на ремонт, амортизацію, поточне утримання великих технічних засобів та постійних пристроїв) при зміні об’єму перевезень та умов наявності резервів пропускної спроможності залишаються постійними. При збільшенні (зменшенні) об’єму перевезень загальна сума експлуатаційних витрат збільшується (зменшується), але повільніше, ніж змінюється об’єм перевезень, тобто залежність експлуатаційних витрат від об’єму перевезень пряма уповільнена. Ступінь зміни собівартості від об’єму перевезень визначається питомою вагою залежних та умовно-постійних витрат.

Чим вища питома вага залежних витрат, тим більший відсоток зміни загальної суми витрат при одному й тому ж відсотку об’єму перевезень. Питома вага залежних витрат не однакова в трьох варіантах аналізу: річний (поточний), основний, перспективний при розвитку пропускної спроможності та зміні показників використання рухомого складу.

Найбільш низький відсоток залежних витрат при річному варіанті аналізу 30-45 %. Річний варіант аналізу враховує зміну не всіх залежних витрат, а тільки тих, які змінилися в даному звітному році.

Дата добавления: 2014-01-06