Методи визначення продуктивності праці

Поняття продуктивності праці

Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці

Праці

Характеристика факторів, що впливають на продуктивність

Методи визначення продуктивності праці

Поняття продуктивності праці

План

Лекция №7

Тема «Продуктивність праці та методи ії вимірювання»

Продуктивність праці є найбільш важливим елементом у системі трудових показників і займає ведуче місце в системі показників, що характеризують ефективність суспільного виробництва.

У виробництві продукції бере участь жива і уречевлена праця. Жива праця затрачається працівниками при здійсненні поточних виробничих процесів. Уречевлена праця була витрачена на більш ранніх стадіях виробництва, в галузях народного господарства, і використовується для виробництва продукції.

Продуктивність праці характеризує результативність корисної, конкретної праці, що визначає ступінь ефективності доцільної продуктивної діяльності протягом даного проміжку часу.

Варто розрізняти: продуктивність суспільної праці в цілому по народному господарству; локальну чи групову продуктивність праці, тобто продуктивність праці в галузі, підгалузі; індивідуальну продуктивність праці, тобто продуктивність праці на підприємстві в цілому, у цеху, у бригаді, на ділянці, на робочому місці.

Продуктивність суспільної праці відбиває витрати живої і уречевленої праці. Локальна й індивідуальна продуктивність праці відбиває витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність суспільної праці визначається розподілом національного доходу на чисельність працівників, зайнятих у всіх галузях матеріального виробництва.

Для характеристики локальної й індивідуальної продуктивності праці можуть використовуватися наступні показники: вироблення продукції, трудомісткість продукції.

Вироблення продукції за одиницю часу визначають по формулі:

B=Q/T,

(10.1)

де Q – обсяг зробленої продукції;

Т – витрати робочого часу.

Трудомісткість розраховують по формулі:

t=T/Q,

(10.2)

Існують наступні основні методи виміру продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий, вартісний.

При натуральному методі продуктивність праці визначають розподілом виробленої продукції в натуральних одиницях (наприклад, тоннах, штуках, квадратних метрах) на чисельність працівників. Даний метод простий, наочний і достовірний. Однак він має дуже обмежену сферу застосування, тому що рідко підприємство випускає однорідну продукцію.

При умовно-натуральному методі продуктивність праці визначається розподілом кількості умовних облікових одиниць продукції на чисельність працівників. Даний метод заснований на приведенні різних виробів до одного вимірника. При розглянутому методі один вид продукції прирівнюється до іншого по відносній трудомісткості. Область застосування цього методу також обмежена.

Вимір продуктивності праці при трудовому методі припускає використання показника трудомісткості як вимірник продукції. Обсяг продукції визначають у трудовому вимірі в годинах шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на норму часу на виготовлення (виробництво) одиниці продукції. Даний метод вимагає наукової обґрунтованості використовуваних норм часу. Трудовий метод придатний для оцінки рівня продуктивності праці на окремих робочих місцях, у бригадах, на ділянках, у цехах. Цей метод не має широкого поширення. При вартісному методі продуктивність праці визначають розподілом обсягу продукції у вартісному вираженні на чисельність працівників. Обсяг продукції обчислюють у грошовому вираженні шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на відповідні оптові ціни. Даний метод є найбільш універсальним. Він дозволяє проводити порівняння рівня і динаміки продуктивності праці на підприємстві, у галузі, регіоні, країні. Складність вартісного методу полягає у виборі найбільш прийнятного для конкретних умов способу обчислення обсягу виробництва в грошовому вираженні. Розрізняють наступні основні методи виміру обсягу виробництва у вартісному вираженні: валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, умовно-чиста продукція, чиста продукція, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки.

Основними методами використання вартісних показників для виміру продуктивності праці є: повторний рахунок продукції, невідповідність динаміки обсягів продукції динаміці витрат праці при зрушеннях у її асортименті через вартісні вимірники продукції, недостатнє відображення впливу на динаміку продуктивності праці підвищення якості продукції, відображення динаміки продуктивності праці через економію тільки живої праці без обліку використання уречевленої праці.

Основним методом визначення продуктивності праці за допомогою валової продукції, товарній продукції і реалізованій продукції є те, що оптові ціни включають вартість усіх матеріальних витрат. Рівень вироблення в цьому випадку в значній мірі підданий змінам матеріалоємності. На залізничному транспорті застосовуються всі методи виміру продуктивності праці. На залізницях натуральний і умовно-натуральний методи виміру продуктивності праці знаходять широке застосування, тому що продукція залізничного транспорту однорідна і виражається в натуральних чи умовно-натуральних одиницях виміру. Вартісний метод визначення продуктивності праці використовують у будівництві, капітальному ремонті основних засобів, частково на ремонті рухомого складу.

Продуктивність праці працівників мережі і залізниць виміряється в умовно-натуральних одиницях – кількістю приведених тонно-кілометрів, що приходяться на одного працівника експлуатаційного контингенту, зайнятого на перевезеннях, і розраховується по формулах:

У мережі, дороги = S (Pl)^gp/ N rb = (SP^gl + K SP^pl) * N rb,

(10.3)

де S (Pl)^gp – вантажообіг, приведені тонно-кілометри;

SP^gl – вантажообіг, тарифні тонно-кілометри;

SP^pl – пасажирообіг, пасажиро-кілометри;

К — коефіцієнт приведення по пасажирообігу

N_rh —середньоспискова чисельність працівників, зайнятих на перевезеннях, чол.

Дата добавления: 2014-01-06