Методи оцінки персоналу

Методи оцінки діляться на:

- традиційні (зосереджені на окремого працівника і ґрунтуються на оцінці керівника і колег. Ефективні у великих організаціях, які працюють в умовах досить стабільного зовнішнього середовища);

- нетрадиційні (розглядають робочу групу і ставлять акцент на оцінку працівника його колегами і здатність працювати в групі).

Методи оцінки персоналу:

1. Метод стандартних оцінок (керівник заповнює спеціальну форму, характеризуючи кожен аспект роботи працівника).

2. Метод алфавітно – числової оцінки (особисті якості кожного).

3. Оцінка за результатами (керівник і підлеглий зацікавлені в досягненні виробничих результатів і рівня винагород, що задовольняють обидві сторони).

4. Метод вимушеного вибору (експерти вибирають із набору одну характеристику, яка найбільш підходить даному працівнику).

5. Метод опису (характеристика переваг і недоліків працівника і може комбінуватись з методом вимушеного вибору).

6. Метод вирішальної ситуації (опис «правильної» і «неправильної» поведінки працівника в певних ситуаціях).

7. Метод оцінки за шкалою.

8. Метод оцінки нормативом роботи (здійснюються на основі норми на роботу, яку виконує працівник, в якості, кількості і часі).

9. Метод комітетів (робота людини обговорюється в групі. Складається список дій, які оцінюються як позитивно, так і негативно).

10. Метод незалежних суддів (оцінка людини працівниками,які з нею не знайомі (5 – 7 осіб)).

11. Метод “360 градусів” (усестороння оцінка, працівник оцінюється керівником, колегами і своїми підлеглими).

12. Метод моделювання ситуацій (створення штучних, але близьких до реальних умов роботи і управлінських ситуацій. Критерієм оцінки є здатність організувати і планувати, гнучкість, стиль роботи, стійкість до стресів).

13. Метод ситуаційного інтерв’ю (претендентам дається опис однакових ситуацій, а потім ставлять запитання щодо їх вирішення).

14. Метод інтерв’ю (претенденту дається завдання провести співбесіди з декількома кандидатами на робочі місця і самому прийняти рішення).

15. Метод еталону (працівник порівнюється з еталоном).

Бальна методика оцінки:

, (7.1)

де К– комплексна оцінка конкретного працівника;

0,5 – коефіцієнт;

Д_п – оцінка ділових якостей;

С_ф – складність функцій, які виконує працівник (визначається за тарифно – кваліфікаційним довідником);

Р_р – конкретно досягнутий результат (враховує кількісні і якісні показники);

К_п – професійно-кваліфікаційний рівень:

(7.2)

де С – стаж роботи;

О – освіта;

А – активна участь у навчанні;

0,85 – максимальна бальна оцінка

Всі методи умовно поділяються на три групи:

- якісні (методи біографічного опису, ділової характеристики, спеціальної усної характеристики, еталону, метод обговорення);

- кількісні (всі методи з кількісною оцінкою рівня якостей працівника: бальний і метод коефіцієнтів);

- комбіновані (методи експертної оцінки. тестування).

За результатами оцінки персоналу формуються такі документи: результати тестування (екзамену) професійних знань та вмінь; соціально – психологічний портрет особистості; оцінка ділових і моральних якостей; аналіз шкідливих звичок і захоплень; оцінка рівня виробничої кваліфікації; висновок атестаційної комісії.

Література:

1. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442.

2. Амоша А.И. Экономическая эффективность улучшения условий труда (предпосылки, анализ, прогнозирование). – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - с. 41 – 68.

3. Крушельницька О.В.., Мельничук О.П. Управління персоналом. Навчальний посібник. Видання друге, перероблене й доповнене. К.: “Кондор”, 2005. - с. 222 – 253.

4. Щекин Г. В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. – 5-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2004. – с. 128 – 138.

5. Мурашко М. І. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2006. – с. 230 – 232.

6. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.: КНЕУ,1998. – с. 189 – 213.

7. Магура М.И., Курбатова М.Б. Оценка работы персонала. – М.: ЗАО Бизнес-школа «Интел-синтез», 2001. - с. 5 – 29.

8. Управление персоналом в организации: Учебник/ Под ред. А.Я. Кибанова. – 2 –е изд., доп. И перераб. – М.: ИНФРА-М, 2002. – с. 163 – 170.

9. Шкатулла В.И. Настольная книга менеджера по кадрам. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. – с. 195 – 217.

10. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – с. 67 - 92.

Дата добавления: 2014-01-06