Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мотивація і стимулювання трудової діяльності, активності персоналу

Мотивація – це сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства. Повинне формуватись свідоме ставлення до праці.

Головними поняттями мотивації є взаємозв’язок таких понять, як мотив і стимул. Мотив – означає спонукальну причину, привід до конкретної дії. Мотивація – це процес створення системи умов, що впливають на поведінку людини та спрямованість її дій у необхідному для організації напрямі, тобто на досягнення мети. Мотивація праці – це прагнення працівника задовольнити свої потреби. Сила мотиву визначається мірою актуальності тієї або іншої потреби для працівника. Чим загальніша потреба конкретного блага, чим сильніше бажання його одержати, тим активніше діє працівник.

Мотивація як внутрішній механізм спонукання до дії є результатом складного комплексу потреб, які постійно змінюються. Для ефективної мотивації своїх працівників керівнику слід визначити, які ж насправді їхні потреби, і забезпечити найкращий спосіб задоволення їх доброю роботою. Мотивація поєднує інтелектуальні, фізіологічні й психологічні процеси, які в конкретних ситуаціях визначають, наскільки рішуче діє працівник і в якому напрямі зосереджує свою енергію.

Знання мотивації дає змогу розробити способи досягнення максимальної віддачі від підлеглих на основі виразного уявлення про їхню поведінку, про мотиви, що змушують їх працювати краще або гірше. Мотивація розглядається перш за все як фактор підвищення продуктивності праці працівників.

Моделі мотивації ґрунтуються на теорії:

- потреб (фізіологічні, соціальні потреби, потреби безпеки, захищеності, поваги та самовиявлення);

- очікування: щодо співвідношення затрат праці і результатів праці; щодо співвідношення результатів праці та винагороди. Винагорода – все те, що людина вважає для себе цінним, ступінь відносного задоволення отриманої винагороди.

- справедливості: суб’єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці; порівняння особистої винагороди із заохоченням інших працівників, що виконують аналогічну роботу; зняття соціальної напруженості на основі дотримання принципу справедливості.

Вимоги до системи мотивації:

- надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

- узгодження рівня оплати праці з її результатами;

- створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту усіх працівників;

- підтримання в колективі атмосфери довіри, зацікавленості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками і працівниками.

Методи мотивації:

- прямі економічні (відрядна та погодинна система оплати праці, оплата навчання, премії за раціоналізаторство, участь в прибутках);

- непрямі економічні (пільгове харчування, пільгове користування житлом та транспортом, доплати за стаж роботи);

- не грошові (гнучкий робочий графік, охорона праці, просування по службі, участь у прийнятті рішень на більш високому рівні).

Методи мотивації можуть бути індивідуальні та групові.

Стимулювання праці передбачає створення умов, за яких активна трудова діяльність, котра дає завчасно визначені результати, стає необхідною і достатньою умовою задоволення активних потреб працівника, формування в нього мотивів праці. За змістом стимули можуть бути економічними та неекономічними. Неекономічні поділяються на організаційні та моральні.

Стимулювання є своєрідним механізмом, за допомогою якого реалізуються мотиви. Співвідношення різноманітних мотивів зумовлює поведінку людей, створює її мотиваційну структуру. У кожної людини мотиваційна структура індивідуальна та зумовлюється багатьма факторами, зокрема: рівнем добробуту, соціальним статусом, кваліфікацією, посадою, ціннісними орієнтирами.

Стимулювання як система являє собою сукупність таких блоків:

виробничі умови: нормування, організація, характер і зміст праці, морально – психологічний клімат, стиль керівництва, техніко – економічна організація праці, ідейно – виховна робота;

у мови життєдіяльності: матеріальні й духовні, соціальні і політичні. Відображення умов життєдіяльності в свідомості у вигляді суб’єктивної моделі важливих умов, програми виконавчих дій: мета, потреби, цінності, норми, мотиви, настанови, звички, трудові навички і т.ін.

Результати: економічні (продуктивність, якість праці); соціально – економічні (трудова, творча активність, дисципліна, ставлення до праці); соціальні (суспільно – політична активність, розвиток особистості).

Для більш ефективного функціонування стимулюючої системи необхідно враховувати такі фактори:

- середовище і стимули як елементи середовища справляють вплив не самі по собі, а детермінуючись через ціннісно – нормативну зону свідомості;

- варто розрізняти зовнішні (об’єктивний акт стимулювання заохочення) і внутрішні стимули (позитивне ставлення суб’єкта, вибір);

Заслуговують на увагу сучасні системи мотивації персоналу, що засто­совуються в західних фірмах, а саме: матеріальні винагороди: ставка заробітної плати; додаткові виплати; участь в акціонерному капіталі; участь у прибутках; додаткові стимули: плата за навчання; гарантія на одержання кредиту на придбання великої купівлі (квартира); медичне обслуговування; страхування; відпочинок за містом.

Важливе місце в системі мотивації праці займають винагороди - це поняття, що відноситься до всіх форм виплат або нагород, які одержує працівник. Винагороди діляться на:

- прямі виплати у вигляді заробітної плати, окладів, премії, комісій­
них і бонусів;

- непрямі — у формі пільг, таких, як страхування за рахунок робото­давця або оплачена відпустка.

Винагороди стимулюють групові інтереси, заохочують колективізм у досягненні кінцевих результатів виробництва. Система винагород має ба­зуватись на таких принципах:

- форми винагород працівників мають бути конкурентоспроможни­ми відносно інших підприємств;

- механізм стимулювання має бути зорієнтованим на досягнення
кінцевих результатів як окремого працівника, так і колективу в цілому;

- частка премій і додаткових витрат тим більша, чим вищий ранг пра­цівника, що стимулює постійно підвищувати свій рівень.

Важливе значення у створенні ефективного механізму винагород мас чіткий опис трудових функцій працівника. Керівництво повинно розумі ти, чого воно хоче від того чи іншого працівника. Преміювання є допоміжною формою винагороди персоналу. Форми і розміри його залежать від категорії персоналу.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Форми оплати праці | Організація мотивації на підприємстві
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 2793; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.