Регулювання процесу тіпання

Основними технологічними факторами процесу тіпання є:

- частота обертання тіпальних барабанів;

- кількість впливів на матеріал, що обробляється;

- товщина шару, що обробляється;

- товщина робочого крайка;

- кут обхвату крайка пасмою;

- величина зони подвійного тіпання.

Партії сировини, що переробляються на тіпальній машині, відрізняються один від одного:

- ступенем вимочування або вологістю;

- товщиною і довжиною стебел;

- інтенсивністю проминання.

Для кожної з цих партій необхідно підібрати режим обробки, що забезпечує найбільший вихід довгого волокна, достатню його чистоту і високу пропускну спроможність тіпальної машини. При малій пропускній спроможності добитися найбільшого виходу довгого волокна і його високої якості значно простіше, ніж при великій.

Основними регульованими параметрами тіпання є:

- частота обертання тіпальних барабанів;

- швидкість затискного транспортера;

- товщина шару оброблюваного матеріалу;

- виліт бильної планки відносно підбильної решітки;

- величина зони подвійного тіпання.

Під час підбирання оптимального режиму обробки найчастіше використовують частоту обертання тіпальних барабанів. Цьому сприяє, зокрема, можливість зміни її варіаторами швидкостей, що є в приводі сучасних тіпальних машин.

Максимальний вихід довгого волокна можна одержати при певній для даної сировини частоті обертання барабанів nб.опт. Значне зниження виходу довгого волокна при більш високих значеннях nб пояснюється перш за все тим, що натягнення оброблюваного матеріалу, а також сили нормального тиску і тертя, що викликають втрати волокна, пропорційні квадрату лінійної швидкості бильних планок.

Зменшення відсотка виходу волокна при низьких значеннях nб пояснюється тим, що ттіпання відбувається за несприятливих умов: сили інерції недостатні для видалення часточок костриці, що зсовуються уздовж пасма безпосередньо бильною планкою; гострі зазублені краї костринок, заплутуючись у волокнистій сітці, рвуть її і зсовують обірвані або зідрані комплекси волокон вниз. На нижньому кінці пасма утворюється грудка сплутаних волокон, яка під дією бильних планок відривається і потрапляє у відходи.

Таким чином, у кожному конкретному випадку необхідно підбирати оптимальну частоту обертання барабанів. Особливо недоцільна висока частота обертання барабанів, оскільки при цьому різко збільшуються втрати довгого волокна.

Швидкість затискного транспортера позначає кількість дій, що сприймаються сирцем, а також пропускну спроможність тіпальної машини.

Кількість дій бильних планок на пасмо за час її руху в одній секції тіпальної машини (коли затискний транспортер рухається по прямій паралельно осі тіпальних барабанів) виражають таким чином.

Якщо пасмо протягом 1 хв. безперервно піддається обробці тіпальними барабанами, то за цей час вона сприймає К1 дію:

де i1 — число тіпальних барабанів, що одночасно беруть участь під час тіпання;

i2 — число бильних планок на барабані;

nб —частота обертання барабанів, об/хв.

Час перебування пасма в секції:

де Lб — довжина барабанів даної секції, м;

Vтр — швидкість руху затискного транспортера, м/хв.

За час t пасмо сприймає К дій:

;

,

Величини i1_, i2_, Lб постійні, змінювати можна тільки nб і Vтр. Лише шляхом зменшення Vтр, не підвищуючи nб, можна збільшити число дій.

Необхідної чистоти волокна можна досягти, збільшуючи число дій. Експериментальним шляхом було встановлено, що для підвищення виходу довгого волокна В доцільно обробляти тресту при невисокій частоті обертання тіпальних барабанів, але при великому числі дій. Тому при створенні нових тіпальних машин збільшують довжину барабанів.

Товщина шару оброблюваного матеріалу характеризується таким показником, як густина завантаження q.

Густина завантаження - це маса стебел, що доводиться на 1 м довжини затискного транспортера. Але цей показник не завжди правильно відображає умови обробки сировини на тіпальній машині. При однакових значеннях q тонкі і короткі стебла розташовуватимуться на транспортері в декілька рядів по товщині шару, а товсті і довгі — в один ряд. В другому випадку тресту обробляти значно легше, ніж в першому.

Тому товщину шару характеризують не густиною завантаження транспортера, що виражається одиницями маси, а середнім числом рядів стебел по товщині шару. Цей показник називають коефіцієнтом завантаження тіпальної машини α.

Коефіцієнт завантаження показує, в скільки рядів по висоті укладені стебла; при товщині шару в одне стебло α =1, при товщині шару в два стебла α = 2 тощо. Взаємозалежність коефіцієнта завантаження α від густини завантаження q, г/м, виражається таким чином:

де w — маса 1000 стебел, г;

dсp — середній діаметр стебел, мм.

Товщина шару і швидкість затискного транспортера визначають пропускну спроможність тіпальної машини Q, кг в зміну:

Або

де Vтр — швидкість транспортера, м/хв.;

Т — тривалість зміни, мін;

К п. в. — коефіцієнт корисного часу машини.

Дата добавления: 2014-01-06