Тема 6. Менеджмент міжнародного туризму

План

1. Бухгалтерські операції в міжнародному туризмі.

2. Планування туристичної фірми по організації прийому і обслуговування туристів.

3. Заключення договорів із зарубіжними партнерами.

4. Розробка маршрутів і формування турів для туристів.

1. Бухгалтерські операції в міжнародному туризмі.

Специфіка бухгалтерського обліку операцій міжнародного туризму витікає з відмінності в формуванні вартості путівки: - для туристсько-екскурсійних організацій, які формують вартість путівки шляхом придбання окремих послуг; - для туристсько-екскурсійних організацій, що займаються тільки продажем путівок; - для туристсько-екскурсійних організацій, що займаються посередницькою діяльністю. Перший варіант являє собою звичайну схему роботи підприємства, що реалізовує продукцію власного виробництва. Виходячи з того, бухгалтерський облік можна вести по схемі, прийнятій для підприємств, що реалізовують продукцію власного виробництва або, як звичайно її називають, “по виробничій схемі". Потрібно зазначити, що нерідко туристичні фірми, працюючі по схемі формування вартості путівки (тура) з послуг, що окремо придбаються, допускають характерну неточність: при підведенні підсумків звітного періоду повністю закривають рахунки обліку витрат і таким чином визначають фінансовий результат за звітний період просто як різницю між виручкою від реалізації і всією сумою понесених витрат. Тим часом, як і в багатьох інших видах виробничої діяльності, тут можливо і освіта на кінець звітного періоду залишків незавершеного виробництва і отримання авансів і передоплат під продаж путівки.

Потрібно зазначити, що процеси формування, придбання і подальшого продажу путівок можуть бути розтягнуті у часі, відповідно на практиці складаються ситуації, коли формування путівки починається в одному звітному періоді і закінчується в іншому, або при роботі по другому варіанту придбання путівки і її перепродаж відбуваються в різних звітних періодах. З цього слідує, що в діяльності туристичної фірми повинно бути чітко визначено, яким чином фіксуються основні господарські операції, такі як: - отримання передоплати від інших організацій за надання послуг; - отримання передоплати від інших організацій за готову путівку; -отримання передоплати від туриста за путівку; надання послуг іншої організації; - передача путівки туристу; - видача передоплати іншим організаціям; - отримання від інших організацій гарантії на отримання окремих послуг; - отримання від інших організацій путівок.

Практика свідчить про те, що, як правило, чітко фіксуються моменти сплати і отримання грошей і освіти заборгованостей, що відбивається на рахунках розрахунків з дебіторами і кредиторами. У цьому випадку стаття витрат істотно скорочується і визначити які з них відносяться до даного об'єму реалізації нелегко.

Якщо туристичне агентство працює тільки як посередник, використовується схема ведення бухгалтерського обліку, характерна для даного виду діяльності. Роль економічного аналізу в умовах ринкових відносин незмірно зростає і має два аспекти: - внутрішній, за рахунок зростаючої відповідальності підприємства перед співвласниками, працівниками, банками і іншими кредиторами; - зовнішній, як необхідність аналізу фінансового становища при встановленні ділових контактів зміцненні положення на ринку.

Фінансова діяльність підприємства охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна.

Фінансове становище є результатом господарської діяльності підприємства і характеризується фінансовою стійкістю, платоспроможністю і ліквідністю.

Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового становища є балансовий звіт, що включає форму 1 - баланс підприємства і форму 2 - звіт про фінансові результати.

Аналіз фінансового становища туристичної фірми включає в себе розрахунок коефіцієнтів платоспроможності і ліквідності.

У першому випадку коефіцієнт розраховується як відношення власного капіталу до активів, а у другому - відношення високоліквідних активів (грошових коштів на рахунках) до короткострокової заборгованості.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більше, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання, і ліквідним, якщо його поточні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання. При цьому необхідно враховувати, що фінансове управління діяльністю і наявність грошових коштів більш важливо, ніж поточний прибуток, а відсутність грошових коштів в банку може привести до кризи фінансового становища. Показники можна вважати задовільними і хорошими у разі низьких витрат і відсутності заборгованості. Саме цей важливий чинник значно підвищує коефіцієнти, а означає, для того, щоб розібратися в реальному положенні справ, необхідно розглянути рентабельність і результати звіту по прибутку.

Функціонування підприємств незалежно від видів діяльності і форм власності визначається його здатністю приносити достатній прибуток або прибуток як кінцевий фінансовий результат роботи. В умовах ринку прибуток виступає основним чинником стимулювання підприємницької діяльності. Вона створює можливість для розширення діяльності, задоволення соціальних і матеріальних потреб членів колективу, є основним джерелом формування бюджету. За рахунок прибутку гасяться боргові зобов'язання підприємств перед банками і інвесторами.

Враховується також рентабельність роботи підприємств і рентабельність продукції. Чим вище рівень рентабельності, тим більше ефективність господарювання. У зв'язку з цим кожна туристична фірма проводить розрахунок загальної рентабельності, рентабельності продукції (обороту) і оборотів коштів.

Загальна рентабельність визначається як відношення прибутку до нарахування процента до активу балансу. Практика показує, що найбільша рентабельність в міжнародному туристичному бізнесі досягається при короткострокових (до 8 днів) подорожах з розміщенням в готелях високого класу.

2. Планування туристичної фірми по організації прийому і обслуговування туристів.

Постановка цілей і завдань- це вихідна позиція в плануванні маркетингу турфірми. При цьому цілями вважаються кінцеві результати, яких туристична фірма збирається досягти в підсумку реалізації маркетингових заходів. Завдання - це терміни досягнення намічених завдань. І мета, і завдання повинні відповідати основній підприємницькій меті - місії туристичної фірми. Оскільки ми розглядаємо питання маркетингу приймаючої турфірми, мета і завдання визначаються як збільшення прийому в Україну іноземних туристів і, як правило, зростання валютних надходжень від цих операцій.

Однак необхідна максимальна конкретизація і деталізація цих цілей і завдань. Зокрема, повинні бути вирішені такі питання: 1. Вибір однієї чи декількох країн, з яких передбачається приймати іноземних туристів. Якщо планується організація масових групових турів, то варто вибирати країни з добре розвинутим виїзним туризмом, територіально найбільш наближені до нашої країни, що мають зручні транспортні комунікації, з розвинутою мережею турфірм-туроператорів. Не слід забувати і про країни з меншим потенціалом виїзного туризму й попитом на поїздки в Україну, більш віддалених від нашої країни. Однак, як показує практика, туристичні поїздки з цих країн в Україну найчастіше мають форми індивідуального туризму чи разової подорожі невеликими групами; 2. Планування кількісних показників прийому іноземних туристів. Дві обставини зазвичай визначають цей показник. Матеріальні можливості самої турфірми, а саме - в яких містах і якою кількістю готельних місць в Україні для прийому іноземних туристів вона володіє. Оцінка рівня попиту іноземних туристів на поїздки в Україну.
3. Визначення видів туризму, за якими будуть організовуватися поїздки іноземних туристів в Україну, наприклад, ексурсійно-пізнавальні, спеціалізовані, екологічні, спортивні тури й ін. Рішення з цього питання приймається на основі вивчення сегментації закордонного попиту, а також власних можливостей використання відповідних туристичних ресурсів.
4. Розробка основних маршрутів та екскурсійних програм для масових подорожей. Виходячи з того, що прийом і обслуговування серійних груп іноземних туристів жадає від туристичної фірми закріплення за собою броні на відповідну кількість готельних місць в основних туристичних центрах та в засобах перевезень, ці позиції повинні бути враховані в планах маркетингу.
5. Планування класів і набору послуг у комплексному обслуговуванні. Рішення цих питань пов'язано з якісними показниками матеріально-технічної бази (готелі, ресторани), якими володіє турфірма для прийому іноземних туристів, а також з поведінковими характеристиками і купівельною спроможністю тих потенційних клієнтів, на яких туристична фірма орієнтує свій продукт; 6. Головна мета маркетингу - збільшення доходів і прибутку від продаж туристичних послуг, величина яких залежить від таких показників: - оборот або виторг, обраховані як сума всіх надходжень туристичної фірми від продажу туристичних послуг іноземним туристам. Величина обороту залежить від кількості і якості, послуг, які реалізуються, і рівня цін на них. Таким чином, при плануванні обороту варто шукати шлях його максимальної оптимізації за рахунок збільшення кількості прийнятих туристів і обсягу послуг, реалізованих у середньому одному туристу, збільшення середньої тривалості і розширення географії (маршрутів) подорожей по території України, активізації туристичної діяльності в несезонний період та ін.;
- доход (маржа), що визначається як різниця Між оборотом і сумою, сплаченої туристичною фірмою підприємствам-постачальникам туристичного обслуговування в Україні; - витрати виробництва туристичної фірми, необхідні для її нормального функціонування. До них відносяться витрати на заробітну плату персоналу, оренду приміщення, амортизацію устаткування, комунальні послуги, зв'язок, електроенергію, рекламу, маркетингові дослідження, представницькі витрати, адміністративні витрати і т. д. Сума усіх витрат не повинна перевищувати доходи фірми. Отже, при плануванні маркетингу необхідно передбачити визначену рентабельність фірми. У закордонних туроператорів цей показник складає близько 12 %;
- балансовий прибуток - частина доходів фірми, що залишається в її розпорядженні після покриття всіх запланованих і неза-планованих витрат. По суті справи, прибуток є кінцевою метою маркетингу: чим він більший, тим вищу оцінку можна дати системі маркетингу. У загальному розумінні високий прибуток можна одержувати шляхом збільшення доходів і відносного скорочення витрат виробництва. Однак на практиці рентабельність туристичної фірми залежить від дуже великої кількості різних факторів; - чистий прибуток - остаточна сума прибутку турфірми після сплати всіх податків і обов'язкових платежів. З цього прибутку фірма формує фонди розвитку, заохочення і резервний.

Планування діяльності туристичного підприємства - одна з найважливіших функцій управління підприємством. Планування є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення. Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього. Це процес, який передбачає знання теперішнього стану справ і тенденцій розвитку, які допомагають спрогнозувати майбутнє, а також володіння методикою, яка дозволяє змоделювати перехід з теперішнього стану в майбутній прогнозований стан.

Планування - це процес вироблення і прийняття рішень, які дозволяють забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому. Планування передбачає: обґрунтований вибір цілей, визначення політики, розробку заходів та методів досягнення цілей, забезпечення основи для прийняття наступних рішень. Залежно від тривалості планового періоду плани поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (поточні); короткострокові (оперативні).
Довгостроковий план (10-15 років). У ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених цілей. Довгострокові плани включають укрупнені показники діяльності підприємства, які розробляються на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства. Цей вид планів ще можна назвати перспективним плануванням. Середньостроковий план - це власне деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік. Короткостроковий план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів.

Якщо довгострокові та середньострокові плани багато в чому носять рекомендаційний характер, то оперативний план є керівництвом до дій, розкриваючи довго- та середньострокові плани по кожній позиції.

Серед великої кількості видів планування необхідно виділити інвестиційний - план капітальних вкладень, які спрямовуються на створення нових чи модернізацію виробничих потужностей. Бізнес-план - програма діяльності підприємства, план конкретних цілей діяльності підприємства, який включає оцінку очікуваних витрат та доходів. Розробляється на основі маркетингових досліджень.

Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах.

Планування діяльності туристичного підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Основні з них: Ресурсний метод планування (за можливостями), в якому враховуються ринкові умови господарювання та наявність ресурсів. Цей метод може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції. Цільовий метод (за потребами) передбачає планування, початковим моментом якого стають потреби ринку, попит на туристичний продукт (послуги). Метод екстраполяції (екстраполяція - поступальний рух) - планування за відсутності загроз з боку конкурентів і надія на те, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням показників, темпів і пропорцій, досягнутих на момент розробки плану. Інтерполяційний метод принципово протилежний методу екстраполяції. За інтерполяційним методом планування підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Інтерполяційний метод передбачає зворотний рух - від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин. За такою класифікаційною ознакою, як спосіб розрахунку планових показників, використовують дослідно-статистичний метод, який передбачає використання статистичних даних за попередні роки. Більш обґрунтований факторний метод планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміни цих показників. Найбільш точний нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін у результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

Для ув'язування потреб із необхідними ресурсами для виробництва туристичного продукту та послуг використовують балансовий метод планування.

За різними класифікаційними ознаками (варіантність планів, спосіб виконання розрахункових операцій, форма подання планових показників), методи планування можуть бути одноваріантними, поліваріантними, ручними, механізованими, автоматизованими, табличними, лінійнографічними та іншими. В діяльності туристичних підприємств існує багато способів планування, але основними з них, які стосуються роботи конкретного підприємства в ринкових умовах, є способи планування: зверху вниз, знизу вверх, змішаний і цільовий.

Кожна фірма вибирає такий спосіб планування, який найбільш точно відповідає її потребам і специфіці роботи. Окрім того, вибір способу планування здебільшого визначається традиційними підходами до управління, які склалися в конкретній фірмі, місті, регіоні. Починаючи створювати свою фірму, будь-який підприємець повинен вибрати найбільш прийнятний спосіб управління власною фірмою, оскільки часта зміна стилю управління вносить розлад в управлінську систему. Планування зверху вниз. При цій формі планування керівник фірми разом зі своїми заступниками розробляє стратегію розвитку фірми на запланований період і окреслює основні шляхи її досягнення. Потім основні показники розвитку фірми на запланований період передаються в плановий або економічний відділ для розробки планів і після затвердження керівництвом фірми доводяться до відома всіх підрозділів, які вишукують способи їх виконання. Цей вид планування найчастіше застосовується в Україні та інших країнах СНД, оскільки таке планування засноване на командно-адміністративному стилі управління, який звичний більшості наших нових підприємців. Недоліком такого підходу до планування є те, що керівництво фірми не завжди може побачити і врахувати потенційні можливості низових ланок. До того ж, недоліки планування чи поточної роботи фіксуються саме низовими ланками, які далеко не завжди мають можливість донести цю інформацію до керівництва. Планування знизу вверх. Цей вид планування передбачає велику самостійність і відповідальність всіх підрозділів фірми і кожного працівника. Найбільш діючою ця система є для акціонерних товариств закритого типу. При такому способі планування кожний працівник аналізує свою поточну роботу, знаходить резерви для її вдосконалення і подає керівництву свого підрозділу пропозиції про роботу в майбутньому періоді. Керівник підрозділу самостійно або з працівниками на основі наданих пропозицій формує програму (план) роботи свого підрозділу в плановому році і передає цю інформацію в плановий відділ, де власне і відбувається процес планування та координування роботи всіх підрозділів. Потім план повертається в підрозділи, де розглядається і схвалюється, а при необхідності і коректується з урахуванням зауважень і передається на затвердження керівнику підприємства. Змішаний спосіб планування застосовується в роботі багатьох іноземних приватних фірм. Суть його полягає в тому, що керівництво фірми розробляє основні показники діяльності в плановому періоді і передає їх в у відповідні підрозділи. Там аналізуються можливості виконання поставлених завдань, розробляються програми досягнення цілей і після коректування інформація передається в плановий відділ, де вона зводиться в єдиний чорновий план, який після розгляду та допрацювання у відповідності з побажаннями обох сторін погоджується та затверджується.

Цільовий спосіб планування використовують, в основному, середні та великі туристичні фірми, які працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби. На першому етапі на основі результатів маркетингових досліджень і розроблених на їх основі прогнозів керівництво підприємства формує завдання підрозділам по обсягу надання послуг та прибутку, тобто ставить певну ціль. На другому етапі керівники підрозділів разом зі своїми підлеглими розробляють заходи по виконанню завдань та досягненню цілі і передають їх на розгляд адміністрації. Цей спосіб планування дозволяє об'єднати кращі риси трьох перших способів планування як при складанні річних, так і при розробці стратегічних планів.

Дата добавления: 2014-01-06