Економічна сутність страхових відносин

Тема 6. СТРАХУВАННЯ. СТРАХОВИЙ РИНОК

План

6.1. Економічна сутність страхових відносин.

6.2. Суб’єкти страхових відносин. Форми і види страхування.

6.3. Страховий ринок та його організаційна структура.

6.4. Система державного пенсійного та загальнообов’язкового соціального страхування в Україні.

Функціонування страхових відносин пов’язане із наявністю ризиків.

Ризик – ймовірність зазнати втрат щодо очікуваної економічної корисності або прямих збитків через появу певної події.

Ризик характеризується реальністю існування, вірогідністю настання, а також непередбачуваністю часу і місця настання.

Ризики класифікуються:

За причиною – природні та антропогенні;

Примітка: антропогенез – процес історико-еволюційного формування і розвитку людини (antropos-людина, genesis-походження, виникнення)

За об’єктом – майнові (матеріальні) та особові (нематеріальні);

За величиною збитків – звичайні, малі, середні, великі, катастрофічні;

За можливістю настання – потенційні, реальні, реалізовані;

За можливістю страхування – страхові (підлягають страхуванню) та нестрахові (не підлягають страхуванню).

На практиці настання ризиків проявляється в несприятливих подіях –стихійних лихах (спричинені дією стихійних сил природи) і нещасних випадках (події, внаслідок яких гинуть люди, втрачають здоров’я, а також втрачаються товарно-матеріальні цінності), які призводять до втрат здоров’я, працездатності осіб, а також матеріальних збитків. Це зумовлює виникнення і розвиток страхування.

За економічною сутністю страхування – складова частина фінансів, яка пов’язана із визначенням, оцінкою і компенсацію ризиків у суспільному виробництві.

Згідно із ЗУ «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Зміст страхування розкривається у його функціях:

ризикова (відшкодування) – полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику на основі того, що частина страхового фонду використовується на покриття збитків (відбувається отримання страхового захисту та перерозподіл вартості серед учасників страхування у зв’язку з настанням випадкових страхових подій);

заощадження коштів (накопичувальна, ощадна) – реалізується тільки при страхуванні життя, за період страхування накопичується сума, яка виплачується з урахуванням інвестиційного доходу (при правильному розрахунку тарифів страхування та достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні кошти, котрі направляються на інвестиційні програми вирішення соціальних програм суспільства, крім того, населенню теж вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банковій);

попереджувальна (превентивна) – дозволяє уникати страхових випадків або зменшувати їх наслідки страхових подій на основі законодавчої (законодавчі обмеження щодо отримання страхового відшкодування: самогубства, навмисні дії) і фінансової превенції (фінансування заходів для зменшення наслідків страхових подій – обладнання протипожежного устаткування, придбання медикаментів тощо);

створення і використання страхових резервів – страхові компанії створюють страхові резерви, з яких здійснюються страхові відшкодування (страховик концентрує кошти страхувальників та використовує їх для покриття збитків, розподіляючи таким чином між усіма страхувальниками наслідки страхової події яка сталася з одним із них, що дає змогу отримання ним доходів і прибутку як основної мети діяльності суб’єкта господарювання);

контрольна – полягає в держаному нагляді за страховим ринком та аудиті діяльності страхових компаній.

Принципи, на яких базується страхування:

вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування (цей принцип стосується певною мірою лише добровільних видів страхування;

страховий ризик – потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій. Перелік страхових ризиків вказується в договорі страхуванні. страховий випадок, що настав, називається страховою подією;

страховий інтерес страхувальника і страховика – законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний з правом власності, володінням, розпорядженням і використанням об’єкта страхування та права вимоги дотримання умов договору;

сумлінність і відкритість – висока довіра між сторонами, надання сторонами повної інформації про об’єкт страхування як на момент укладання договору, так і у процесі його виконання;

страхове відшкодування на рівні збитку – виплати не повинні приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком, що відбувся;

застереження (визначення у договорі франшизи - незначної частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком);

Франшиза визначається в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки франшизі досягається поєднання страхування зі самострахуванням.

Виділяють:

Умовну франшизу – обумовлена частина збитків, яка не підлагає відшкодуванню в разі збитків, які нижчі або дорівнюють значенню франшизи, у разі ж перевищення суми збитків значення обумовленої частини збитків виплати здійснюються в повному обсязі;

Безумовну франшизу – обумовлена частина збитків, яка не відшкодовується страхувальнику у будь-якому випадку, тобто відповідальність страховика визначається розміром збитку за вирахування франшизи.

суброгація – означає можливість зустрічного регресного позову до третьої (винної) особи з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

диверсифікація – можливість розширення ділової активності страховиків за рамками основної діяльності (в Україні страховики можуть займатися співстрахуванням (страхування об’єкт за одним спільним договором кількома страховиками), перестрахуванням (страхування страховиком ризиків з виконання всіх або частини обов’язків перед страхувальником у іншого страховика), фінансовою діяльністю (формування і розміщення страхових резервів, а також управління ними).

На практиці економічна категорія страхового захисту матеріально втілюється в формуванні і використанні фондів цільових фінансових ресурсів – страхових фондів:

Централізовані –

централізований страховий резервний фонд – базується на державній відповідальності і передбачає відшкодування втрат з рахунок загальнодержавних коштів, формується за рахунок централізованих загальнодержавних ресурсів та знаходиться у розпорядженні Уряду, крім того, його створення пов’язане з наявністю страхових ризиків природного і техногенного характеру та відшкодування надзвичайних збитків (резервний фонд КМУ);

Децентралізовані –

фонди самострахування – ґрунтуються на індивідуальній відповідальності, створюються комерційними структурами шляхом щорічних відрахувань до досягнення ними розміру відповідно до установчих документів (наприклад, резервний фонд акціонерних товариств формується шляхом щорічних 5 % відрахувань чистого прибутку до досягнення ним розміру на рівні 25 % статутного капіталу);

колективні страхові фонди – базуються на солідарній відповідальності учасників цих фондів, формуються за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодовуються збитки тим учасникам, які їх зазнали;

страхові фонди страховиків – є підвидом колективного страхового фонду, формується за рахунок внесків страховиків.

Роль страхування в економіці полягає в наступному:

страхування надає впевненості в розвитку бізнесу й економіки в цілому;

страхування дає можливість оптимізувати структуру ресурсів і активізувати використання коштів, спрямованих на організацію економічної безпеки;

страхування забезпечує раціональне формування використання коштів, призначених для здійснення державних соціальних програм (охорони здоров’я, пенсійного забезпечення, фінансового утворення);

у страхуванні створюються значні резерви коштів, які стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій.

Спільною рисою фінансів і страхування є те, що ці відносини виникають з приводу формування та використання фондів грошових коштів цільового призначення, а відмінними рисами – замкнений характер перерозподілу між його учасниками (фонд використовується виключно учасниками його формування), у страхуванні утворюються як грошові, так і негрошові фонди (посівні, фуражні та ін.), ймовірністний характер (фінансам притаманний більш плановий характер).

Дата добавления: 2014-01-07