Рекреаційний напрям у спортивній діяльності

Ритм життя маси робітників у промислових районах і центрах ХІХ століття диктувався темпом машинної праці. Протягом 6 днів вони прово­дили близько 11 годин біля верстата, в конторах чи за прилавком. Стомлюючий механізм автоматизованої діяльності перетворював на апатією недільних і святкових днів. Швидка урбанізація призвела до перенаселення, чорним від кіптяви, позбавленим сонця житлових кварталах. Сади і парки – приватні та обнесені парканом. Така обстановка започаткувала рекреаційний рух, що дозволило:

1) винести шкільну фізкультуру далеко за межі школи (зовнішнє фізичне виховання);

2) підтримувати фізичну підготовку новобранців;

3) забезпечити відновлення духовних і фізичних сил простого люду;

4) вирішити проблеми соціального саморегулювання й багато іншого.

Рекреаційний рух вирішував питання фізкультурно-оздоровчого і спортивно-масового характеру.

Першим представником цього руху (1880) стала Асоціація молодих християн. Вона створила навколо своїх соборів і шкіл спортивні і ігрові майданчики, парки для відпочинку, організувала програми проведення різних заходів просто неба. Місіонери отримали базову підготовку викладача фізкультури і спортивних керівників. Асоціація стала розповсюджувачем таких видів, як баскетбол, гандбол, волейбол. Ця Асоціація відкрила перші «кемпінги». Завдяки йому з 1910р. існує масовий студентський спорт. Асоціація проводила і проводить уже регіональні молодіжні ігри та чемпіонати.

У 1903р. створили самостійний міжнародний союз «Маккавей» – заохочував атлетику і допомагав матеріально у створенні фізичного виховання єврейським організаціям. У 1889р. відкрилися «Йорданські сади» у Кракові (Хенрік Йордан) – майданчики із устаткуванням, де кожен міг займатися. Їм допомагали соціальні інструктори. У 1870р. в Англії організовані міські спортивні майданчики, парки та клуби для відпочинку.

Значення цього напряму у фізичній культурі настільки велике, що у 1935р. в Англії було створено Центральну раду фізичної рекреації, яка займалася як використанням фізичної культури для дозвілля, так і дошкільним фізичним вихованням. За тотальне державне врегулювання вільного часу у 1925р. взялася організація «Діяльність після роботи» (Італія), в 1933 р. «Сила через радість» (Німеччина). Останньою за визнання заслуг МОК в 1938 р. присудив Олімпійський кубок.

Про роль і значення рекреаційного руху на розвиток фізичної культури сучасності вказують найбільші рухи: Міжнародний робочий спортивний рух, Міжнародний студентський спортивний рух, Бойскаутський рух, рух з адаптивної фізичній культурі та багатьох інших.

Це послужило підвалинами формування на початку ХХ століття виробничо-прикладного напряму у фізичній культурі. Почали відкривати підприємства, об'єднання з випуску спортивної продукції.

Дата добавления: 2014-01-07