Принципи професійного відбору

З урахуванням уявлення про природу професійних здібностей, структури особистості сформульовані принципи, які визначають зміст та послідовність реалізації засобів професійного відбору (ПВ) спеціалістів.

Складність структури професійних здібностей та структури особистості, а також різнобічність завдань та мети професійного відбору визначає головний принцип - комплексний характер ПВ. Реалізація його базується на всебічному вивченню особистості кандидатів, а вирішення про професійну придатність - з урахуванням психічних, психофізіологічних, освітніх, соціальних характеристик та стану здоров'я.

Принцип етапності відбору полягає в послідовності вивчення особистості з виведенням відповідних критеріїв на етапах психологічного, психофізіологічного, соціального та медичного відбору, а також узагальнюючого висновку (результату).

Принцип динамічного (пролонгованого) відбору передбачає раціональну послідовність та повторність обстежень кандидата, а також оцінки здібностей людини до конкретної роботи з позицій розвитку та змін в процесі виховання, навчання, тренування, роботи за спеціальністю. Крім того, такі обстеження мають важливе значення для корекції та психолого-педагогічного супроводження спеціаліста в період навчання.

Принцип диференціювання та групування передбачає визначення заходів ПВ, необхідних для конкретної спеціальності або групи спеціальностей. Диференційний прогноз передбачає розробку засобів відбору не на одну, а на групи спеціальностей, які об'єднуються за критеріями спільності основних елементів структури діяльності та професійно важливих якостей особистості.

Критерії професійної придатності можуть змінюватись під впливом різних факторів (соціальних: престиж та значимість професії; економічних: затрати, ціна помилкових дій; технічних: модернізація, введення нових взірців техніки і зброї та ін.

У відповідності до принципу зміни критеріїв передбачається їх корекція після аналізу даних щодо ефективності навчання та роботи з конкретної спеціальності.

Ефективність та надійність діяльності спеціалістів забезпечується не тільки ПВ, але й пристосуванням техніки до можливостей людини, а також рівнем її професійної підготовки. Різноманітні дані ПВ, які накопичуються та аналізуються, використовуються в подальшому для раціонального обладнання пультів керування, що й є змістом принципу активності.

Кінцевим етапом наукового прогнозу діяльності фахівця стало вивчення різноманітних професій, розкриття їх психологічної структури. Цим займається професіографія. З її допомогою виявляються професійні вимоги, складається перелік професійно важливих якостей, які мають вирішальне значення для навчання і наступної діяльності.

Професіографія фахів використовує різноманітні методи, такі як вивчення вимог статутів, інструкцій та документів, які характеризують особливості діяльності. Для аналізу професійної діяльності застосовуються методи бесіди і опитування, самоспостереження і самозвіту, моделювання і тестування, експертних оцінок і критичних ситуацій. У професіографії використовуються різноманітні засоби реєстрації процесу соціальної діяльності (фотографування, кіно, відео, хронометраж тощо), які доповнюються аналізом помилкових дій, допущених фахівцем. У загальному вигляді професіограма може мати такі розділи (Подоляк Я.В., 1989):

І. Загальна характеристика професії керівної ланки.

1. Політичне, соціальне, професійне і моральне значення професії, зв'язок її з іншими професіями.

2. Основні вимоги до управлінської, спеціальної, організаторської, методичної, педагогічної, психологічної та соціальної підготовки; перспективи в посаді; штатно-посадовий оклад.

3. Взаємодія з вищою управлінською ланкою та іншими функціональними підрозділами.

II. Основні завдання і умови їх виконання.

1. Обов'язки керівника і зміст найбільш важливих учбових, виховних, господарчих та інших завдань, які вирішує керівник у мирний та воєнний час.

2. Характеристика умов, в яких здійснюється управлінська діяльність; ергономічна оцінка робочого місця керівника.

3. Розподіл часу; режим праці та відпочинку.

4. Характеристика типових помилок в управлінні людьми (в мотивації, в інформації; внаслідок стомлення, стресу).

III. Психограма.

1. Психофізіологічні функції й аналізаторні системи, які мають найбільшу важливість для управлінської діяльності.

2. Вимоги до пам'яті керівника, особливості збереження інформації.

3. Вимоги до швидкості і широти розуму, точності мислення.

4. Особливості формування умінь і навичок, важливість настанови (на швидкість, точність, надійність, безпеку).

5. Емоційно-вольова стійкість в різноманітних умовах і обставинах; наявність і частота ситуацій, які викликають стрес і потребують великих вольових зусиль, рішучості, наполегливості, володіння собою, сміливості, мужності.

6. Особливості соціально-моральних вимог до керівника колективу, ступінь сумісності.

7. Тип нервової діяльності, вид темпераменту.

8. Ступінь фізичного та психічного здоров'я, наявність спортивних розрядів.

9. Протипоказання до професії (соціальні, моральні, психологічні, фізичні, медичні).

Така професіограма являє собою схему, яку можна покласти за основу вивчення психологічних особливостей командної діяльності різного рівня складності. Вона допоможе виробити вимоги до конкретної керівної посади.

Професіографічний опис трудового процесу включає такі основні розділи:

1. Загальні дані (найменування об'єкта і його призначення; зміст виконаної спеціалістом роботи; основні операції; схема розташування робочих місць; місце спеціаліста в системі управління; схема циркуляції інформації; завантаження каналів зв'язку тощо).

2. Гігієнічна характеристика умов трудової діяльності (мікроклімат і газовий склад середовища, шум, вібрація та ін.).

3. Компонування пультів управління і будова приладів (стислі відомості з конструкції і призначення головного агрегату та головних приладів; розташування сигнальних пристроїв і органів управління, взаємодія індикаторів і маніпуляторів).

4. Психофізіологічні особливості трудового процесу (характер і вид інформації, яка поступає, функції аналізаторів, які беруть участь в трудовому процесі; опис основних елементів операцій управління і характеристика психофізіологічної діяльності спеціаліста).

5. Динаміка функцій організму в процесі трудової діяльності (характер і ступінь зміни клініко-фізіологічних і психофізіологічних констант; найбільш важливі причини стомлення; вплив емоційних факторів; характеристика активного і пасивного відпочинку).

6. Помилки в роботі спеціаліста. Висновки (визначення типу трудової діяльності спеціаліста стосовно прийнятої в фізіології праці класифікації; попередні визначення факторів, які несприятливо позначаються на робочому процесі і можливих шляхах підвищення його ефективності).

Дата добавления: 2014-01-07