Та вимоги до їх розміщення

Основні напрямки глобального моніторингу

Основними напрямками глобального моніторингу прийнято вважати вивчення:

1) незначних, але змін, що повсюдно виявляються, наприклад, глобальних змін клімату внаслідок забруднення;

2) ефектів, зв'язаних з поширенням ЗР на великі відстані, наприклад, закислення середовища під впливом викидів в атмосферу сірки;

3) антропогенних впливів, що володіють великою інерційністю ефектів, наприклад, кумулятивного ефекту хлорорганічних пестицидів.

Таким чином, при організації спостережень доцільно здійснювати системний підхід, що в останні роки одержав назву “всебічний аналіз навколишнього природного середовища. При такому підході допускається квазіоднородність забруднень у межах різних територіально-економічних районів. Аналітично описати настільки складну систему неможливо, тому використовують метод математичного моделювання, у якому застосовується модульний принцип.

Пріоритетні фактори, які необхідно врахувати при організації мережі спостережень, це:

1) знання про існуючі і перспективні джерела забруднення (з урахуванням розвитку економічних районів);

2) характеристика шкідливих речовин (токсичність, можливість вступу в хімічні реакції з іншими речовинами, здатність до осадження і т.д.);

3) гідрометеорологічні дані;

4) результати попередніх спостережень за забрудненням даного середовища (в основному, експедиційні дослідження);

5) дані про рівні забруднення природних середовищ у суміжних країнах;

6) зведення про далекий (трансграничний) перенос домішок.

Отже, система моніторингу є інформаційною основою системи управління природоохоронною діяльністю.

2.4. Станції комплексного фонового моніторингу (СКФМ)

Станції комплексного фонового моніторингу розташовані в біосферних заповідниках. мережа станцій повинна охоплювати кожний з типів біомів на Землі. Загальна кількість необхідних станцій – 20-40 одиниць. За обов’язковими та бажаними критеріями (табл. 2.4.) відбирають заповідники, які можливо використовувати для проведення глобального фонового моніторингу.

Таблиця 2.4

Критерії відбору біосферних заповідників для цілей фонового моніторингу

Обов'язкові критерії	Бажані критерії
1.Розмір. Розмір заповідника не менш 2000 га. Такий розмір дозволяє звести до мінімуму локальні впливи і захистити від впливу «ядро» заповідника.	1. Незасвоєні навколишні ділянки. Повинні гарантувати існування буферної зони. Цей критерій частково обумовлюється розміром заповідника, тому він віднесений до бажаних, а не є обов'язковим.
2. Доступність. Ділянка повинна бути доступна в розумних межах, однак на неї повинний бути обмежений доступ, наприклад, великого числа автомобілів.	2. Відсутність порушень у минулому. Повинно забезпечувати природний характер екосистем. Оскільки на практиці важко знайти багато таких заповідників, критерієм є мінімум порушень.
3. Охорона. Заповідник повинний бути узятий навічно під правовий захист.	3. Постійний штат (більш 6 чоловік). Зі збільшенням штату зростає можливість мати у заповіднику великий обсяг робіт, необхідний для цілей моніторингу.
4. Штат. Штат працівників повинний бути постійним. Це збільшить можливість наявності наступних служб: охорони; наукових досліджень; догляду за місцевістю; технічних робіт при проведенні спостережень.	4. Поточна наукова праця. Мається на увазі три види робіт: 1. Моніторинг забруднюючих речовин. 2. Фундаментальні екологічні дослідження. 3. Вивчення впливу на середовище.
5 Рослинність. Тип рослинності в заповіднику повинний приблизно відповідати основним біогеографічним типам земної кулі.	5. Наявність даних. Необхідні дані по заповіднику: метеорологічні, гідрологічні, геофізичні, ґрунтові, гідрогеологічні, біологічні.

Місце розташування СКФМ по своїх ландшафтних і кліматичних характеристиках повинне бути репрезентативним для даного регіону. Оцінку репрезентативності передбачуваного району розміщення СКФМ доцільно починати з аналізу кліматичних топографічних, ґрунтових, ботанічних, геологічних, економічних і інших матеріалів. Після вибору району необхідно врахувати наявні на даній території джерела забруднення. Якщо кількість внутрішньорегіональних джерел незначна і вони розсерджені, можна чекати що вони не зроблять істотного впливу на рівні концентрації шкідливих у природних об'єктах в обраному районі. При наявності великих локальних джерел (адміністративно-промислових центрів з населенням більше 500 тис. жителів) відстань до спостережливого полігона СКФМ повинна складати не менш 100 км. Якщо зазначену вимогу виконати неможливо, варто розташувати СКФМ таким чином, щоб повторюваність повітряного потоку, що обумовлює перенос шкідливих речовин від джерела в напрямку станції, не перевищувала 20-30%. При визначенні району розташування СКФМ необхідно враховувати його приступність, забезпеченість електроенергією і житло-побутовими умовами для обслуговуючого персоналу.

СКФМ включає стаціонарний спостережливий полігон і хімічну лабораторію. Спостережливий полігон складають пробовідбірні площадки, гідропости й у ряді випадків спостережливі свердловини. На спостережливому полігоні виконується відбір проб атмосферного повітря й атмосферних опадів, вод, ґрунтів, рослинності, а також проводяться гідрометеорологічні і геофізичні виміри. Площадка розміром 50 х 50 м, на якій розміщаються пробовідбірні установки і вимірювальні прилади для визначення хімічного складу і фізичних характеристик повітря, називається опорною (базовою) площадкою фонової станції. Вона повинна знаходитися на рівній ділянці ландшафту з малим ступенем закритості обрію, віддаленій від будівель, лісосмуг, пагорбів і інших перешкод. При виборі місця розташування площадки рекомендується користатися також критеріями вибору місця для розміщення метеорологічних станцій, тому що метеорологічні спостереження на фоновій станції можуть бути використані для вивчення довгострокових кліматичних змін.

Хімічна лабораторія станції розташовується не ближче 500 м від опорної площадки. У лабораторії виробляється обробка й аналіз тієї частини проб, що не підлягає пересиланню в регіональну лабораторію: первинна обробка проб опадів, вод, ґрунтів, і рослинності; визначення змісту в атмосферному повітрі зважених часток (пилу), сульфатів і двооксиду сірки; вимір в атмосферних опадах рН; електропровідності, концентрації аніонів і катіонів.

Дата добавления: 2014-01-07