Сорбонська декларація про гармонізацію європейської системи вищої освіти

Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти Обґрунтовано створення Зони європейської вищої освіти як основного шляху розвитку мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування для загального розвитку континенту за участю чотирьох міністрів, які представляють Великобританію, Німеччину, Францію й Італію. Тим самим, погоджено і схвалено створення загальної системи освіти, націленої на поліпшення її зовнішнього визнання, полегшення мобільності студентів, а також на розширенні можливостей їх працевлаштування. У Сорбоні ювілей Університету Парижа дав прекрасну можливість брати участь у спробі створення Зони європейської вищої освіти, де національні особливості й спільні інтереси можуть взаємодіяти й посилювати один одного для вигоди Європи, її студентів та, в більш загальному сенсі, її громадян. Запрошуються інші держави - члени Євросоюзу та інші європейські країни приєднатися для досягнення цієї мети, а всі європейські університети - об'єднатися для підсилення становища Європи у світі через плавно регульоване поліпшення й модифікацію освіти для своїх громадянин.

Але Сорбонська декларація:

• не пopyшувала питань про гармонізацію змісту освітніх програм,

• навчальних програм, навчальних планів і методів навчання;

• у ній не згадано схему 3-5-8 (бакалавр-магістр-доктор);

• у декларації не було побажань щодо присвоєння студентів після закінчення першого циклу, які мають міжнародне визнання;

• вона була підписана тільки чотирма країнами, чітко орієнтована на інтеграцію Європи, співзвучно Маастрихтському договору, в основі якої три ключові аспекти: мобільність, визнання, доступ до ринків праці;

• декларація – як заклик підвищити конкурентоспроможність Європейської вищої освіти;

• роль університетів світового рівня у становленні інноваційного бізнесу.

Сорбонська декларація - спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти як основного шляху розвитку мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування; створення загальної системи освіти національної на поліпшення її зовнішнього визнання; полегшення мобільності студентів, а також розширення можливостей їх працевлаштування. Головна мета - об'єднатися для підсилення становища Європи у світі через регульоване поліпшення модифікації освіти для своїх громадян. Головною ідеєю Сорбонської декларації є провідна роль університетів у розвитку європейського культурного простору. Таким чином, згідно з Болонською декларацією такі положення потребують свого уточнення і конкретизації: Перший цикл навчання може включати такі види програм, що ведуть до здобуття першого вузівського диплома бакалавра: - бакалавр з конкретного напряму (4 роки); Другий цикл навчання може включати: - програми підготовки магістра з наукових спеціальностей, що ведуть до кваліфікації (2-3 роки бакалаврату); - програми підготовки спеціаліста, що ведуть до кваліфікації “дипломований спеціаліст” (1-2 роки після бакалаврату). Для забезпечення академічної мобільності треба вирішити питання порівнянності ступенів, назв спеціальностей та навчальних дисциплін, одиниць виміру академічного навантаження, систем оцінки знань або виміру рівня навченості. Принципи Болонського процесу передбачають розробку і використання системи залікових одиниць, що покликані вирішити проблему порівняння освітніх програм, сприяти збільшенню академічної мобільності. Розробити систему нормативних документів, що визначають принципи побудови навчального процесу з використанням залікових одиниць, які регламентують методи атестації студентів з використанням бально- рейтингових систем, методики розрахунку навчального навантаження викладачів, порядок формування навчальних груп, формування служб академічних консультантів. Таким чином, останнім часом європейський процес набув надзвичайно великого розвитку. Та якими б суттєвими не були ці здобутки, вони не повинні затіняти той факт, що Європа – це не лише зона євро, банків, економічних інститутів: вона також має бути Європою знань. Ідеї, сформульовані в Сорбонській декларації, було розвинуто в Болонській конвенції, підписаній у 1999 р. 29 європейськими міністрами. Ця подія стала основою для розвитку так званого Болонського процесу. Європейська інтеграція – це входження до єдиної сім’ї європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних цінностей; це вагомий стимул для успіху економічної і політичної трансформації, що може стати основою національної консолідації; переходу від закритого тоталітарного до відкритого демократичного суспільства. Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного середовища.

ВИСНОВКИ

1. Причини, що зумовили цей процес: небувала за масштабами революція в економічній сфері; конкуренція в науковій сфері; внутрівузівські орієнтири підготовки фахівців до вимог роботодавців та ринків праці; прагнення об’єднати свої розрізнені потенціали в єдиний економічний механізм.

2. Перехід до гуманістично-інноваційної парадигми освіти, впровадження нових освітніх стандартів, введення рівневої системи підготовки фахівців, оновлення змістовної частини навчальних програм, введення системи контролю якості через ліцензування і акредитацію, виборність ректорів, демократизація через розширення прав органів самоврядування, в тому числі студентського.

3. Формування нової парадигми освітньої діяльності, а саме упровадження нових принципів організації навчального процесу, нового типу відносин між викладачем і студентом, нових «технологій»; опанування знань, унеможливлення репродуктивних методів навчання, прозорість навчального процесу.

Дата добавления: 2014-01-07