Особливості перевезень товарів повітряним транспортом

Самостійне вивчення

Види роздрібної торговельної мережі, їх характеристика

Самостійне вивчення

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів: стаціонарну, посилкову, електронну, иапівстаціонарну і пересувну.

Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем стало­сті місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється надтривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонарна може бути без особливих затрат сил і засобів оператив­но переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіаль­ному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, — посилкова й електронна.

Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поді­ляти їх на роздрібних, дрібнороздрібних і віртуальних. У складі мережі підпри­ємств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і па­латки, тоді як до дрібнороздрібної частини торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце, оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформацій­ної системи.

За характером капітальності споруд мережа роздрібних торговців діляється на декілька типів: капітальні магазини; легкоконструкційні павільйони, авто­мати; некапітальні палатки, кіоски, ятки, торгові місця; мобільні засоби пере­сувної, розвізної і розносної торгівлі.

Під магазином розуміють об'єкт для роздрібного продажу товарів, що за­ймає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, має торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання новоотриманих товарів.

Особливим типом роздрібних торговців є електронний віртуальний мага­зин — вид торговельного обслуговування, що існує віртуально, умов­но, поєднуючи реальних, але територіально роз'єднаних продавців і покупців. Сучасна віртуальна торгівля — це відкрита електронна комп'ютерна мережа з не­обмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персона­льного комп'ютера. У практиці торговельного обслуговування зберігається також посилкова торгівля — особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуальної електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота з формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з да­льшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

Торговельним павільйоном вважається пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, має невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

Торговельна палатка — це невеликий об'єкт дрібнороздрібної торгової ме­режі напівстаціонарної або збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце, має мінімальне підсобне приміщення, але не мас торговельної за­ли для покупців.

Торговельний кіоск — це дрібний об'єкт дрібнороздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця продавців, що займає відо­соблене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покуп­ців і без підсобного приміщення.

Ятка — цс напівстаціонарна або збірно-розбірна конструкція найпростішо­го типу, призначена для дрібнороздрібної реалізації товарів переважно на рин­ках, а також: у виїзній торгівлі.

Торговельний автомат — це автоматичний механічний пристій, що здат­ний без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці масового скупчення покупців.

Засоби пересувної торгівлі — це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних за­собів з механічним приводом (автомагазини, моторозвозки, гужові й ручні візки). Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцями - реалізаторами вручну.

Торгове місце — відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином (зазвичай на продовольчих і непродовольчих ринках) для здійснення роздрібного продажу товарів з додержанням чинних правил торгового обслуговування насе­лення і порядку розрахунку з покупцями.

До торговельно-сервісних систем, що мають складовою основної діяльності елементи роздрібного продажу виготовлених товарів або наданих послуг, за фор­мами і методами організації роботи близькими є також системи громадського (ма­сового) харчування, побутового обслуговування, фармації тощо.

Мережа торговельних суб'єктів громадського харчування включає: стаціона­рні підприємства, улаштовані в капітальних будівлях (ресторани, кафе, їдальні, буфети, бари); дрібнороздрібні, організовані в некапітальних спорудах (міні-кафе, міні-бари тощо) і пересувні пункти харчування (виїзні буфети).

Підприємства й одиниці побутового обслуговування і фармації практично завжди влаштовуються тільки в капітальних спорудах, адже вони більшою мірою залежні, з одного боку, від механізмів і пристроїв, що створюють і надають послу­ги, а з другого — від особливих вимог до режиму зберігання медикаментів.

1. Особливості організації перевезення ван­тажів водним і повітряним транспортом.

2. Порядок отримання вантажів від органів залізничного транспорту

Питання 1. При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що при перевезенні товарів морським транспортом вантажо­відправник заповнює і підписує первинний пересувний документ - вантажувальний ордер в 4 екземплярах. Він надається для пе­ревірки в товарну контору, а потім для отримання письмового дозволу на ввезення вантажу - начальнику вантажного району порту.

Під час приймання вантажу до відправлення встанов­люється його маса. Масу вантажу до відправлення визначають зваженням або розрахунковим способом, а при навантаженні на­валочних і насипних вантажів - за осадкою судна. До якості та­ри, до кріплення вантажів при перевезенні їх морським транспо­ртом надаються підвищені вимоги. Після приймання вантажу до відправлення, розрахунку провозної платні і внесення її ванта­жовідправником виписується коносамент, і його перший екзем­пляр видається вантажовідправникові особисто. Він служить до­кументом, підтверджуючим висновок договору на перевезення.Морські пароходства несуть матеріальну відповідальність за вантажні перевезення, обумовлену Кодексом торговельного мореплавства (КТМ). Вони несуть матеріальну відповідальність за нестачу маси вантажу, що виникає у зв'язку з неправильним її відправленням, несправністю вагових приборів і т.п.;

• за нестачу вантажних місць;

• за псування і пошкодження вантажу внаслідок підмо­кання, зміни температури, псування шкідниками, впливу інших вантажів, що знаходяться у тому самому вантажному відсіку;

• за пошкодження вантажів у процесі проведення ванта­жно-розвантажувальних робіт і т.п.

При перевезенні вантажів річковим транспортом взаємо­відносини вантажовідправниками і вантажоотримувачами регла­ментуються Статутом внутрішнього водного транспорту (СВВТ). У розвиток окремих статей статуту Міністерством річ­кового флоту видаються правила перевезень вантажів, які врахо­вують усю багатоманітність конкретних умов, що виникли при перевезенні вантажів.

Основний документ перевезень на річковому транспорті -накладна. Заповнюється вона вантажовідправником і містить да­ні про характер і кількість вантажу, що перевозиться, швидкості перевезень (грузова або велика) про відправника і отримувача вантажів, пунктах відправлення і призначення вантажу. У накла­дну вносять суми провізної платні і зборів. Вона супроводжує вантаж до пункту призначення і при видачі вантажу видається вантажоотримувачеві.

Крім накладної, на кожне відправлення складається дру­гий документ - дорожна відомість, яка має внутрішньотранспортний характер. Цей документ суворої звітності, має свій дру­кований номер, який переноситься у накладну. Видача вантажу в пункті його призначення оформляється розпискою вантажоот­римувача на дорожній відомості.

Вантажі, що перевозяться водним транспортом, якщо це необхідно, повинні бути затарені. Тара повинна бути відловідною характеру вантажу, бути міцною і повністю забезпечувати збереженість товару (вантажу).

При прийманні вантажу до перевезення його маса визна­чається зважуванням.

Під навантаження повинні бути подані судна відповідно­го типу і вантажопідйомності. В інших випадках (за необхідніс­тю) вантажні приміщення суден (трюми) пломбуються.

За всі вантажі вантажовідправник оплачує необхідні суми провізних платежів і додаткових зборів, які залежать від харак­теру вантажу, його кількості, швидкості, направлення і відстані перевезень.

Зростаюча необхідність у швидкісній доставці вантажів для потреб різних галузей промисловості і сільського госпо­дарства безпосередньо пов'язана з розвитком вантажних пере­везень повітряним транспортом.

Літаками перевозять товари широкої номенклатури: свіжі фрукти, овочі, виноград, ягоди, свіжу і морожену рибу, м'ясо і ковбасні вироби та інші продовольчі товари. Повітряні пере­везення в загальному обсязі вантажних перевезень займають не­значну питому вагу (близько 0,2 %).

Плани перевезень вантажів повітряним транспортом роз­робляються на рік з розбивкою по кварталах на підставі предста­влених управлінням цивільної авіації заявок за встановленою формою.

Квартальні плани розробляються з розбивкою по місяцях на підставі головних планів перевезень, квартальних планів ви­робництва і товарообороту, а також на підставі завдань із пере­везення вантажів, які встановлюються урядом.

Місячні плани уточнюються аеропортами на підставі прохань вантажовідправників.

Для перевезення вантажів повітряним транспортом вико­ристовуються сучасні літаки ІЛ-76Т, ІЛ-18Т, АН-12, АН-22, АН-28.

Важливим (документом) нормативним актом є Повітряний кодекс СРСР, яким визначено положення про договори авіаперевезень, права, обов'язки та відповідальність відправників і перевізників.

Договір повітряного перевезення вантажу підтверджуєть­ся накладною. За договором перевізник зобов'язується достави­ти ввірений йому відправником вантаж у пункт призначення у вказані терміни доставки і видати отримувачеві, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу за встанов­леним тарифом.

Підставою для приймання вантажу до перевезення є: за­явка відправника, заповнена і підписана ним; накладна і письмо­ве або усне розпорядження, передане працівникам вантажного складу начальником аеропорту або його заступником з переве­зення.

Запропоновані відправником вантажі повинні бути запа­ковані належним способом, тара - справною і мати відправну, а в необхідних випадках і спеціальне марковання.

Перевезення вантажів в аеропорти для здавання з відправ­никами або транспортно-експедиційними підприємствами дозво­ляється відповідно до норм, погоджених з аеропортом відправ­ника.

Вантажі, що відповідають вимогам перевезень їх повітря­ним транспортом, приймаються комірником аеропорту.

Вантаж вважається прийнятим до перевезень з того мо­менту, коли відправник здав приймальнику аеропорту, оплатив вартість перевезень і отримав на руки квитанцію про приймання вантажу.

Навантаження (розвантаження) вантажів в літаки (з літа­ків) проводиться, як правило, силами і засобами перевізника під керівництвом представників від аеропорту і від екіпажу літака.

Аеропорт не пізніше ніж за 12 годин з моменту прийняття вантажу повинен повідомити про це його отримувачеві, вказа­ного у накладній. Вантаж видається в аеропорту призначення адресату, вказаному в накладній, після перевірки документів, що посвідчують його особу та повноваження.

Перевізник видає вантаж тільки після оплати належних йому платежів і зборів. Розмір платежів встановлюється Прави­лами використання тарифів. Між перевізником, вантажо­відправником і вантажоотримувачем може бути встановлена особлива домовленість про видачу вантажу в іншому місці.

Якщо під час приймання виникає нестача, псування або пошкодження, то складається комерційний акт.

Питання 2. При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що отримання вантажів від органів залізничного транспорту є важливою операцією.

Станція призначення в день надходження вантажу або не пізніше 12 годин наступного дня повинна повідомити вантажо­отримувачеві телефоном або телеграмою про надходження ван­тажу на їх адресу. Вантажоотримувач посилає свого пред­ставника з довіреністю для оформлення приймання і організації вивезення вантажу зі станції.

У товарній конторі станції призначення перевіряють пра­вильність виставлення провізної плати, розрахованої при відпра­вленні вантажу, стягують додаткові збори за зберігання та інші операції, після чого на зворотній стороні накладної ставиться штемпель, що засвідчуює оформлення документів.

Вантаж видається отримувачеві після пред'явлення ваговщику оформленої накладної. Під час приймання перевіряють відповідність даних у накладній і маркування кількості місць, цілісність тари і упаковки, масу.

Безкоштовне зберігання вантажів на станції допускається в межах однієї доби, рахується 24 год у день вивантаження. Піс­ля цього за зберігання вантажів відшкодовується оплата. Грани­чні терміни зберігання і вивезення вантажу встановлені Прави­лами перевезень, які розроблені з урахуванням властивостей ва­нтажів і встановлюються від 6 год до 5 діб (наприклад, для мо­лока). Після граничних термінів зберігання незатребувані ван­тажі можуть бути передані іншій організації.

Вантажі, що надійшли в непошкоджених вагонах, прий­маються за масою, кількістю місць і їх станом за участю пред­ставника залізниці.

Внаслідок постачання вантажу в пошкодженому вагоні, з пошкодженими пломбами, а товарів, що швидко псуються, - з перевершенням терміну доставки або порушенням режиму збе­рігання в дорозі, залізниця повинна здати отримувачеві вантаж за масою, кількістю місць з перевіркою якісного складу всіх ван­тажів.

Якщо під час приймання від залізничної дороги будуть виявлені які-небудь порушення (втрата, пошкодження, зниження якості), а також розбіжність між даними накладної і фактичною кількістю місць, їх стану або маси, отримувач повинен вимагати складання і видачі йому комерційного акта за встановленою фо­рмою, на підставі якого пред'являються претензії залізниці або вантажовідправникові на повернення матеріальних збитків.

Комерційні акти складаються на бланках встановленої форми і підписуються начальником станції, завідувачем вантаж­ним двором, ваговщиком, вантажоотримувачем.

Використання контейнерів дозволяє перевозити вантажі в полегшеній тарі або упаковці, значно скоротити при цьому витрати на виготовлення транспортної тари (дерев'яної, металевої та ін.), а також дає можливість збільшувати відправлення і вико­ристовувати комплексну механізацію вантажно-розванта­жувальних робіт. Крім того, зменшується потреба в складах, прискорюються терміни доставки вантажів і підвищується їх збереженість при перевірці. Значно спрощуються і дешевшають процеси з приймання, сортування і видавання вантажу.

Залізничний контейнер є багатооборотною тарою і являє собою дерев'яний або металевий ящик, що закривається, різних конструкцій. За призначенням вони поділяються на універсальні (для вантажів широкої номенклатури) і спеціальні (для хімікатів, добрив і т.п.).

За масою брутто контейнери можуть бути 1, 25; 3; 5; 10; 20; 30 т, причому в обороті переважають контейнери масою брутто до 5 т. Контейнери масою брутто Юті більше стали ви­користовуватися тільки в останні роки.

Оптові бази і склади, що приймають і відправляють ван­тажі в контейнерах, повинні бути обладнані спеціальними май­данчиками з твердим покриттям (типові проекти складів перед­бачають наявність таких майданчиків), засобами для пере­міщення контейнерів (козлові крани, автокрани), а також мати обмінний парк контейнерів.

Суть пакетних перевезень полягає у тому, що штучні затарені або незатарені вантажі об'єднуються з допомогою піддо­нів у великі вантажні одиниці - пакети. Пакети формуються у відправника і доставляються отримувачеві без переформування в дорозі. Пакетний спосіб доставки має ті самі переваги, що й кон­тейнерний.

Дата добавления: 2014-01-07