Класифікації факторів конкурентоспроможності, зосновані на фінансово-економічних показниках

У роботі [9] для оцінки конкурентоспроможності підприємства розроблена номенклатура показників, які згруповані в наступні вісім груп:

1) показники ліквідності та платоспроможності;

2) показники ринкової стабільності;

3) показники рентабельності результатів фінансово-господарчої діяльності;

4) показники оцінки рентабельності використання організаційно-управлінського потенціалу;

5) показники оцінки комерційної активності;

6) показники оцінки конкурентоспроможності товару;

7) показники оцінки якості торговельного обслуговування;

8) показники іміджу системи.

Подібне групування показників має недоліки:

1. Параметрами конкурентоспроможності підприємства в основному виступають показники, що оцінюють фінансовий стан підприємства.

2. Показники "якість торговельного обслуговування" та "імідж" чітко не визначені.

У роботі [44] проводиться порівняльна оцінка конкурентоспроможності (у балах) виробників за чотирма групами факторів:

продукція (якість, технічні параметри, престиж торговельної марки, пакування, габарити, рівень ремонтного обслуговування, універсалізм, надійність, термін служби, захищеність патентами та ін.);

ціна (прейскурантна, відсоток знижки з ціни, строк платежу, умови знижки);

канали збуту (пряма доставка, торговельні представництва, оптові посередники, агенти й комівояжери, дилери, ступінь охоплення ринку, система контролю запасів, система транспортування);

просування продукції на ринок (реклама, індивідуальний продаж, стимули для споживачів, демонстраційна торгівля, навчання персоналу, згадування про продукцію в засобах масової інформації).

Основним і найістотнішим недоліком даного набору факторів є спрямованість винятково на оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства.

Ще одним прикладом визначення набору факторів конкурентоспроможності підприємства може бути робота [13], де для оцінки конкурентоспроможності машинобудівного підприємства пропонується прийняти наступні показники: 1) обсяг продажів за період; 2) обсяг продажів на одного працівника; 3) кількість випущеної продукції на одного працівника; 4) частка ринку по основній продукції в країнах СНД; 5) частка експортної продукції в загальному обсязі випуску; 6) кількість моделей, що випускаються, і модифікацій продукції; 7) коефіцієнт конкурентоспроможності основної продукції; 8) фондовіддача; 9) кількість країн, у які поставляється продукція; 10) загальний обсяг виробленої продукції за історію існування підприємства по основній продукції; 11) місце в рейтингу кращих підприємств; 12) відношення капіталізації до реалізації; 13) рентабельність виробництва; 14) витрати на одну грошову одиницю товарної продукції; 15) річний темп приросту реалізації; 16) відношення дивіденду на акцію до її ринкової ціни; 17) рівень рекламацій з основної продукції; 18) частка основних виробництв, що мають сертифікат на систему якості ІСО 9000; 19) зношування активної частини основних фондів; 20) частка НДДКР у загальному обсязі продажів; 21) відношення зарплати на підприємстві до середньої по країні; 22) частка працівників з вищою і середньою спеціальною освітою; 23) відношення обсягу продажів до критичного обсягу виробництва.

Крім перерахованих вище в номенклатуру показників конкуренто-спроможності підприємства можуть бути включені коефіцієнти фінансової стабільності, платоспроможності, ліквідності, ділової активності, рентабельності, які визначаються за загальноприйнятою методикою.

До недоліків наведеного переліку факторів можна віднести:

1) відсутня систематизація параметрів;

2) неврахованість якісних показників конкурентоспроможності підприємства.

Дата добавления: 2014-01-07