Методи визначення конкурентного статусу підприємства та матричні методи

Тема 3. Моделі та методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

Існує багато різних способів оцінки конкурентоспроможності підприємства. Однак дотепер не має загальноприйнятого підходу.

Розглянемо основні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства. Їх можна умовно розділити на наступні групи:

1. Методи, що визначають конкурентний статус підприємства.

2. Графічні (матричні) методи.

3. Методи визначення інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства.

4. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства по одному "основному" показнику.

5. Методи, засновані на визначенні вартості бізнесу.

Визначення рівня конкурентоспроможності підприємства шляхом використання показника "конкурентного статусу фірми" (КСФ) було запропоновано І. Ансофом [7]. Цей показник відображає позицію фірми в конкуренції і положення на ринку. Основою є співвідношення фактичної і базової продуктивності використання ресурсів фірми.

Конкурентний статус фірми по І. Ансофу становить рентабельність стратегічних капітальних вкладень, відкоректовану на ступінь оптимальності стратегії фірми і ступінь відповідності потенціалу фірми цій оптимальній стратегії і визначається за формулою [7]:

; (1.10)

де — рівень стратегічних капітальних вкладень фірми;

— критична точка розміру капітальних вкладень, що характеризує мінімально необхідний для одержання прибутку рівень капітальних вкладень;

— точка оптимального розміру капітальних вкладень, після досягнення якої збільшення розміру капітальних вкладень приводить до зниження доходу;

і — відповідно діюча і оптимальна стратегія фірми;

і — відповідно наявні і оптимальні можливості фірми.

Для визначення факторів стратегії та факторів можливостей І. Ансофом пропонуються набори типових факторів і характер їхнього впливу на зростання обсягів виробництва і рентабельність фірми. Кожному фактору привласнюються бальні оцінки від 1 до 10 і виводяться середньоарифметичні значення відповідно до елементів формули.

Оптимальним є рівень КСФ = 1. У цьому випадку найбільш ефективна політика капіталовкладень сполучається з оптимальною стратегією фірми і відповідними оптимальними можливостями. Якщо ж хоча б один зі співмножників розрахункової формули дорівнює нулю, фірма не одержить прибутки. Позиціювання КСФ у діапазоні від 0 до 0,4 відповідає слабкій, від 0,5 до 0,7 — середній, і від 0,8 до 1,0 — сильній ринковій позиції.

У роботі [28] приводяться основні недоліки такого підходу до визначення конкурентоспроможності підприємства:

1. "Нульова" ринкова позиція можлива і в тому випадку, коли хоча б один із співмножників формули дорівнює 0. Ситуація, коли представляється цілком імовірною, фактичний обсяг капіталовкладень може відповідати критичному рівню, нижче якого розташована область збиткової діяльності підприємства. Щодо другого () і третього () співмножників, то слід зазначити, що економічний зміст "нульової" ринкової стратегії або "нульового" потенціалу фірми представляється щонайменше невизначеним: повна відсутність будь-якої, нехай навіть неефективної або нераціональної стратегії, так само як і відсутність у фірми потенціалу, в реальному житті неможлива.

2. Оцінка конкурентного статусу фірми за запропонованою формулою не дозволяє виявити і проаналізувати причини зміни рівня конкурентоспроможності підприємства, оскільки у формулі в явному вигляді не враховуються фактори зовнішнього і внутрішнього середовищ фірми, хоча побічно вони знаходять висвітлення і в стратегії, і в потенціалі фірми.

3. Експертний підхід до оцінки ступеня оптимальності стратегії і потенціалу фірми на основі використання типових наборів факторів може бути прийнятним з погляду якісного аналізу, але в недостатній мірі розкриває кількісні взаємозв'язки.

4. Поняття "оптимальна стратегія" і "оптимальний потенціал" чітко не визначені, не визначені й критерії оптимальності цих показників. Причому і чисельник, і знаменник другого і третього співмножників є динамічними функціями, в той час як розрахункова формула припускає статичну оцінку і не враховує фактору часу.

5. Критичний і оптимальний рівень стратегічних капітальних вкладень фірми може бути досить точно визначений для конкретного інвестиційного проекту. У реальному житті підприємство одночасно реалізує кілька напрямків капітальних вкладень, створюючи або розвиваючи не одну, а кілька конкурентних переваг, тому і оптимальну стратегію, і оптимальний потенціал варто розглядати як взаємозалежні підмножини можливих рішень.

Певний інтерес представляють розроблені в 70-х роках матричні методи оцінки рівня конкурентоспроможності [31, с. 52]. Їхньою основною перевагою є те, що вони дозволяють досліджувати розвиток процесів конкуренції в динаміці. До таких методів належать матриця, розроблена Бостонською консалтинговою групою (БКГ), матриця "ціна-якість", матриця Маккінзі. Перевагами матричних методів є простота застосування і можливість оцінити динаміку конкурентоспроможності підприємства. Однак ці переваги перекриваються істотними недоліками — такими, як відсутність чіткої кількісної оцінки та можливість зробити тільки загальні висновки за результатами аналізу. Тому для розробки конкретних напрямків підвищення конкурентоспроможності підприємства матричні методи необхідно використовувати тільки в сукупності з кількісними методами докладного аналізу.

Дата добавления: 2014-01-07