Матриця груп фірм, що конкурують на ринку

Претенденти	Лідери +9,1 — +10
+3,1 — +7	+7,1 — +9
Ті, що зайняли ринкову нішу -2,9 — (-0,99)	Послідовники
	+1,1 — +3
Банкрути	Ті, що зайняли ринкову нішу -6,9 — (-3)
–10 — (-9,1)	-9 — (-7)

Ринкові лідери — фірми, що мають максимальний коефіцієнт конкурентоспроможності (КФ). Як правило, ці фірми мають максимальну ринкову частку при продажах, є лідерами в ціновій політиці, оптимізації витрат, використанні різноманітних розподільних систем. Для фірм-лідерів характерним поводженням є оборона.

Ринкові претенденти — це фірми, розрахунковий коефіцієнт конкурентоспроможності яких лежить у діапазоні від 3,1 до 9. Ці фірми, як правило, борються за збільшення ринкової частки продаж, проводять ціновий демпінг. Для них характерна стратегія атаки на всіх напрямках діяльності.

Ринкові послідовники — фірми, розрахунковий коефіцієнт конкурентоспроможності яких лежить у діапазоні від 1 до 3. Ця група фірм іде за галузевим лідером, не ризикує, але й не проявляє пасивності. Фірми цієї групи особливо обережно та виважено приймають рішення, що стосуються їхньої діяльності на ринку. Вони копіюють діяльність лідера, але діють більш обачно і розраховують на менші ресурси. Вони, як правило, піддані атакам з боку ринкових претендентів.

Фірми, що діють у ринковій ніші. Розрахунковий коефіцієнт конкурентоспроможності цієї групи лежить у діапазоні від -0,99 до -6,9. Фірми цієї групи обслуговують маленькі ринкові сегменти, які інші учасники конкуренції не бачать або не візьмуть до уваги. Для них характерний високий рівень спеціалізації. Коло клієнтів обмежене, але характерний високий рівень цін. У своїй діяльності фірми максимально залежать від клієнтів і опираються на них.

Банкрути — фірми з коефіцієнтом конкурентоспроможності від -7 до -10. Ці фірми приймають режим зовнішнього управління і проводять заходи щодо виходу з банкрутства або проводять розрахунки із кредиторами та ліквідуються.

Перевагою даного методу є одержання точної кількісної оцінки конкурентоспроможності підприємства. Також важливим є й той факт, що підприємство може оцінити свою конкурентоспроможність, не прибігаючи до порівняльного аналізу, і визначити стратегію поводження на ринку завдяки використанню вищенаведеної матриці. Це є вагомою перевагою, тому що найчастіше неможливим є збір необхідної інформації про діяльність конкурентів для проведення порівняльного аналізу.

До недоліків цього методу [13] можна віднести наступне:

1. Значення коефіцієнта передпродажної підготовки не продумано логічно. Відповідно до рекомендацій, у випадку якщо підприємство не проводило передпродажну підготовку, коефіцієнт дорівнює одиниці, у випадку ж проведення останньої — коефіцієнт може бути в діапазоні від 0 до 1. Тобто, перевагу одержує підприємство, яке не займається передпродажною підготовкою.

2. У більшості показників перевагу одержує підприємство, що витратило більше коштів на відповідні заходи. Тобто оцінюється кількість коштів, витрачена на заходи, а не результат від їх проведення.

3. При розрахунку коефіцієнта маркетингового тестування конкурентоспроможності, коефіцієнти, котрі мають різний зміст і походження просто складаються, а результат ділиться на їхню кількість. Не визначається навіть ступінь впливу кожного коефіцієнта на підсумковий параметр.

Можна відзначити наступне. При наявності незаперечних переваг даний метод має істотні недоліки, викликані в основному непогодженістю і різнорідністю коефіцієнтів, що визначають результуючий показник. При цьому провадиться усереднення, в результаті чого губиться економічний зміст. Такі недоліки властиві більшості подібних методів.

Дата добавления: 2014-01-07