Методи основного показника та вартісний підхід

Розповсюджено підхід до визначення конкурентоспроможності підприємства на основі вивчення тільки одного показника. Згідно так званого "методу основного показника", конкурентоспроможність підприємства можна визначити за яким-небудь основним результуючим показником виробничо-господарської діяльності. Таким показником у більшості випадків виступає частка ринку, що займає підприємство. Також можуть використовуватися різні види показника рентабельності підприємства. Незважаючи на явну простоту, такий спосіб визначення конкурентоспроможності підприємства має ряд істотних недоліків:

1. Якщо беруться дані за кілька періодів, динаміка присутня, однак неможливо визначити причини зміни показників.

2. Один показник не може відображати реальної конкурентоспроможності підприємства. Наприклад, підприємство може захопити найбільшу частку на ринку за рахунок використання демпінгових цін, тобто реально одержувати збитки. У той же час підприємство, що займає не перше місце за цим показником може приносити найбільший прибуток у порівнянні з іншими завдяки успішній ціновій політиці і зниженню собівартості.

3. У випадку використання рентабельності підприємства як основного показника існує можливість наявності в підприємства великої кредиторської заборгованості, строк погашення якої наступає в наступному звітному періоді. Відповідно, у наступному періоді дане підприємство втратить свої лідируючі позиції.

4. Подібно матричним методам, методи, що грунтуються на використанні одного з результуючих показників виробничо-господарської діяльності, не можуть надати інформацію для визначення напрямків підвищення або втримання на колишньому рівні конкурентоспроможності підприємства.

Окремо від усіх інших методів стоїть вартісний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства [36, с. 59]. Головну роль у методології вартісного підходу до забезпечення конкурентоспроможності підприємства відіграє оцінка вартості підприємства. На даний момент існує три основних підходи до оцінки вартості бізнесу:

1) дохідний підхід (income approach);

2) порівняльний (ринковий) підхід (market approach);

3) витратний (на основі активів) підхід (asset based approach).

До четвертого підходу відноситься розповсюджений у закордонній практиці і новий для України підхід, заснований на оцінці майнових (реальних) опціонів. Підходи і відповідні їм основні методи оцінки вартості, наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Підходи і методи оцінки бізнесу

Найбільш зваженим і обґрунтованим підходом в оцінці вартості бізнесу є дохідний. Він ґрунтується на допущенні, що вартість підприємства може бути визначена як сума доходів, які воно приносить своєму власникові. Ринкову вартість бізнесу підприємства визначають у спрощеному вигляді як відношення грошового потоку до середньозваженої вартості капіталу:

, (1.25)

де — очікуваний грошовий потік підприємства, визначений як сальдо коштів за трьома сферами діяльності підприємства (операційній, інвестиційній і фінансовій);

— середньозважена вартість капіталу, розрахована як сума відносної прибутковості власного і позикового капіталу з обліком їхньої питомої частки в загальній структурі капіталу.

При оцінці підприємства залежно від цілей оцінки, виду вартості, стану самого об'єкта і стану зовнішнього середовища варто використати сполучення декількох методів, найбільш підхожих у даній ситуації. У загальному випадку доцільно використовувати методи дохідного підходу, як такі, що найбільш повно враховують усі фактори вартості компанії, разом з методами оцінки опціонів для вартісної оцінки виявлених реальних опціонів, вкладених у баланс компанії. Вважається також, що головним завданням і результатом функціонування системи забезпечення конкурентоспроможності повинне стати збільшення вартості підприємства.

Недоліки методів, заснованих на оцінці вартості підприємства, визначаються наступним:

1. Ринкова вартість підприємства (так само як і середньозважена вартість капіталу) є лише складними інтерпретаціями показників рентабельності. Відповідно, оцінка здійснюється тільки за одним напрямком.

2. Застосування подібної методики доцільне тільки у випадку оцінки вартості підприємства для наступного його продажу.

3. Даний підхід, як і багато інших, не може забезпечити досить докладними даними процес управління конкурентоспроможністю підприємства. На його основі складно визначити напрямки підвищення конкурентоспроможності.

Дата добавления: 2014-01-07