Завдання та права МНС України

До невоєнізованих формувань цивільної оборони зарахову-ються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська ЦО підпорядковуються керівникові центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кількість і чисель-ність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення.

Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" а також за контрактом.

Стаття 11 наголошує:

Невоєнізовані формування ЦО створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Деякі керівники підприємств, установ та організацій, які у своїй роботі керуються принципом не знаходити шляхи для виконання постанов, розпоряджень, законів та інше, а навпаки, знаходити причини для того, щоб їх не виконувати, з великим задоволенням сприйняли зміст цієї статті і припинили всяку діяльність по утворенню і підтримці у належній готовності невоєнізованих формувань, забуваючи про зміст ст.8, або роблячи це навмисно.

Стаття 12. Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків НС та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприєм-ствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби ЦО: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, кому-нально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії. Організаційні засади створення служб ЦО та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повнова-ження визначаються у Положенні про Цивільну оборону України.

Стаття 12-1. Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань цивільної оборони органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і органі-зацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розділ IV Закону розглядає питання з утримання і матеріально-технічного забезпечення цивільної оборони.

Згідно Закону фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відповідно державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відрахову-ють кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків НС, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна ЦО, створення пунктів управління, систем зв'язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Стаття 14. Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замовником виробникам вартості виділених матеріальних ресурсів.

Продукція для потреб ЦО виготовляється на умовах державного замовлення.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб цивільної оборони.

Стаття 15. Війська ЦО утримуються за рахунок державного бюджету.

Військовослужбовці цивільної оборони у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримання міністерств.

Оплата праці працівників органів управління ЦО здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах цивільної оборони транспортними засобами службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.

Стаття 16 цього розділу стосується відповідальності за виконання Закону про Цивільну оборону України.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства України з питань ЦО, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Міжнародне співробітництво України в галузі цивільної оборони регулюється розділом V.

Законом передбачено що:

“Співробітництво з іншими державами в галузі ЦО здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний орган виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом ЦО і ліквідації наслідків НС, створення і оснащення сил ЦО, спільних дій в разі надзвичайних ситуацій.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України в Міжнародній організації цивільної оборони та в операціях європейських держав з подання допомоги в разі стихійного лиха.”

Необхідно позначити, що Україна доки що не є членом Міжнародної організації ЦО, організованої у 1949 році, штаб-квартира якої знаходиться в Женеві. Для того є ряд причин, і не остання - фінансова (солідні вступні та річні внески).

Але питання це знаходиться в стадії вивчення і нема сумніву в тому, що широка міжнародна співпраця в першу чергу з європейськими державами, які мають удосконалену систему ЦО, позитивно сприяла б на загальний стан ЦО та її готовність до дій в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів.

Якщо коротко підсумувати те, про що йшлася мова, то необхідно зробити головний висновок, що «Закон про Цивільну оборону України» прийнято, він увійшов в силу і незважаючи на свою особисту думку з приводу його досконалості, кожний із нас тут присутніх повинен насамперед дбати про те, як краще та ясніше виконати ті вимоги, які ним закладено.

1. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері ЦО, захисту населення і територій від НС, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управлін-ня, несе відповідальність за її стан і розвиток.

2. МНС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. МНС України у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права та укладених Україною міжнародних договорів.

3. Основними завданнями МНС України є:

1) розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;

2) керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ ЦО і підпорядкованих спеціалізованих формувань;

3) координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій усіх форм власності з розв’язання проблем захисту населення і територій від НС та ліквідації їх наслідків;

4) визначення основних напрямів роботи у сфері захисту населення і територій від НС, соціального захисту населення, реабілітації забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій;

5) державний нагляд і контроль за станом ЦО і техногенної безпеки, готовністю дій у надзвичайних ситуаціях та проведення заходів щодо запобігання їм;

6) організація та координація здійснення всіх заходів на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, вирішення питань їх фінансування, охорони громадського порядку і здоров’я персоналу, який працює на цій території, захисту наукових і економічних інтересів України;

7) координація робіт, пов’язаних з формуванням і реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем ЦО, захисту населення і територій від наслідків НС та Чорнобильської катастрофи;

8) підготовка і перепідготовка кадрів ЦО та з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи, навчання населення дій у надзвичайних ситуаціях.

5. МНС України має право:

1) одержувати безоплатно від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

2) заслуховувати інформацію керівників міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності про хід виконання завдань і заходів, передбачених рішеннями Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України щодо ліквідації наслідків НС і Чорнобильської катастрофи та захисту населення від їхнього впливу;

3) проводити перевірки стану ЦО і готовності до дій у надзвичайних ситуаціях міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності;

4) залучати спеціалістів центральних та інших органів виконав-чої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

5) укладати в установленому порядку договори (контракти) з виконавцями робіт, у тому числі з іноземними, з питань створення сучасної аварійно-рятувальної техніки для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт і реабілітації територій, що потерпіли внаслідок радіаційних та інших великих аварій і катастроф;

6) обмежувати, припиняти або забороняти проведення робіт на радіоактивно забруднених територіях і у разі потреби надсилати до відповідних органів матеріали про порушення законодавства;

7) організовувати для міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади підготовку та підвищення кваліфікації фахівців з ЦО та тих, які залучаються для проведення робіт з ліквідації наслідків аварій та дезактивації територій, а також навчання справи забезпечення радіаційної безпеки працівників підприємств, установ і організацій;

8) приймати після погодження з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автоном-ної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади рішення про залучення галузевих та територіальних сил і засобів ЦО до проведення робіт з ліквідації наслідків НС в інших регіонах;

9) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

10) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

11) притягати до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;

12) скасовувати в межах своїх повноважень акти управлінь, штабів, що входять до складу місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції України, законодавству України та рішенням Міністерства.

6. МНС України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

7. МНС України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення МНС України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

Нормативно-правові акти МНС України підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому законодавством.

МНС України у разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

8. МНС України очолює Міністр, якого призначає Президент України.

Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання Міністерством покладених на нього завдань і здійснення ним своїх функцій.

9. Міністр має заступників, які призначаються відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов'язки між заступниками та визначає ступінь відповідальності керівників підрозділів центрального апарату Міністерства.

Заступники Міністра виконують за дорученням Міністра окремі його функції та заміщують Міністра у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень.

Дата добавления: 2014-01-07