Правові та організаційні основи фінансової системи

За організаційною структурою фінансова система являє собою сукупність фінансових органів і інститутів, які здійснюють управління грошовими потоками. Управління фінансовими потоками забезпечується фінансовим апаратом. Фінансовий апарат - це сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінансовою системою держави.

У основі виділення органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня структура.

До організаційного складу фінансової системи України входять:

а) органи управління:

Міністерство фінансів;

Державна податкова служби України;

Державна фінансова інспекція України;

Державна казначейська служба України;

Рахункова палата;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

Аудиторська палата;

Пенсійний фонд;

Фонд соціального страхування;

Українська державна інноваційна компанія;

б) фінансові інститути:

Національний банк;

комерційні банки;

страхові компанії;

небанківські кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди тощо);

міжбанківська валютна біржа;

фондові біржі;

інституційні інвестори.

Центральне місце в управлінні фінансами в системі органів виконавчої влади займає Міністерство фінансів України. Саме на нього покладені завдання загального керівництва усію фінансовою системою. МФУ має розгалужену регіональну структуру, яка включає: Міністерство фінансів АРК, головні фінансові управління обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, фінансові управління районних, міських і районних в містах державних адміністрацій. Міністерство фінансів несе відповідальність за фінансовий стан держави, розробку і реалізацію фінансової політики. (Положення про Міністерство фінансів України ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №446).

Міністерство фінансів виконує такі функції:

· розробка основ і напрямів фінансової політики держави, а також розробка заходів щодо їх реалізації;

· участь в розробці балансу фінансових ресурсів держави і платіжного балансу;

· підготовка проекту Державного бюджету України, подача його Кабінету Міністрів, а після схвалення ним – подача Верховній Раді;

· організація виконання бюджетів, підготовка звіту про їх виконання і подача його на затвердження Верховній Раді;

· розробка проектів нового фінансового законодавства і нормативних актів з економічних питань;

· обґрунтування основних положень фінансової політики держави і подача на розгляд Уряду і Парламенту України Концепції бюджетної і податкової політики;

· розгляд і виконання управлінських рішень, пов’язаних з використанням фінансових ресурсів;

· здійснення контролю виконання законодавства всіма органами управління;

· керівництво оперативною роботою фінансових органів різних рівнів;

· організація функціонування ринку цінних паперів;

· інші.

Органи Державної фінансової інспекції України (Держфінінспекція України) (колишня Державна контрольно-ревізійна служба).

Держфінінспекція України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність органів Держфінінспекції України, є Конституція України та закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів України; Указ Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 «Про Положення про Державну фінансову інспекцію України», Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р., та інші.

Головними завданнями Держфінінспекції є:

· здійснює державний фінансовий контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;

· здійснення контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в цих установах;

· розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у майбутньому.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) (колишнє Державне казначейство України (Держказначейство)) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України", було затверджено відповідне Положення та встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Основними завданнями Держказначейства є:

· організація касового виконання Державного та місцевих бюджетів України і здійснення контролю за ними;

· ведення обліку, здійснення контролю та складання звітності про стан виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

· розподіл відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, між різними рівнями бюджетної системи;

· управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числи в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, визначених на відповідний період;

· здійснення контролю за надходженням та використанням коштів державних позабюджетних фондів;

· здійснення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

· розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів та коштів державних позабюджетних фондів.

Державна податкова служби України (ДПС України) (колишня Державна Податкова адміністрація) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів

України через Міністра фінансів України. ДПС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра. Указом Президента України від 12 травня 2011 року N 584/2011 було затверджено «Положення про Державну податкову службу України». ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і

забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики.

Головними завданнями ДПС є:

· здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів;

· розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

· формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та єдиного банку даних про платників – юридичних осіб;

· проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;

· попередження та розкриття злочинів та інших право-порушень у сфері оподаткування.

Рахункова палата України є найвищим органом державного фінансового контролю, що постійно діє. Вона створена в 1996 р. з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням Державного бюджету України, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту. (Закон України від 11.07.1996 № 315/96-ВР «Про рахункову палату Верховної Ради України»).

Рахункова палата виконує роль експертного органу, робить відповідні висновки і дає рекомендації по питаннях фінансової діяльності органів управління.

Вона може проводити також ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи. Проте, на відміну від Держфінінспекції, яка здійснює детальний контроль за повним виконанням фінансового законодавства, Рахункова палата здійснює контроль з позицій макроекономічного фінансового регулювання і дієвості фінансової політики.

Основними завданнями Рахункової палати є:

· контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету України, фінансування загальнодержавних програм, укладання угод про державні позики і кредити;

· контроль за золотого запасу, дорогоцінних металів та каменів;

· інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргів України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

Аудиторська палата, хоч і не є фінансовим органом, організовує незалежний фінансовий контроль. В Україні була створена в 1993 році. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності і контролює виконання законодавства у сфері аудиторського контролю. Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання і дають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності фінансової звітності. Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Законом України від 22 квітня 1993 року N 3126-XII «Про аудиторську діяльність».

Національний банк України є головним фінансовим інститутом у сфері грошового ринку. Він здійснює емісію грошей, які є інструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг в країні. Важливим завданням НБУ є організація ефективного функціонування кредитної системи. Національний банк проводить значну роботу по обслуговуванню Уряду. Він виконує агентські послуги з розміщення державних цінних паперів і обслуговування державного боргу, організовує касове виконання бюджету, здійснює міжнародні розрахунки держави і валютне регулювання. Відповідно до Конституції України ст.6 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Міжбанківська валютна біржа проводить торги по купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют, що складається під впливом попиту і пропозиції як на національну так і іноземні валюти.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випуску цінних паперів і регулює їх кругообіг. Забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фінансовим посередникам, що здійснюють операції з цінними паперами. Комісія контролює діяльність суб’єктів ринку цінних паперів – емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж – відповідно до чинного в цій сфері законодавства.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Головне її призначення – організація функціонування вторинного ринку. Проте, з одного боку, через неї може здійснюватися і первинне розміщення цінних паперів, а з іншої – і вторинний ринок може функціонувати поза біржею. У зв’язку з цим розділяють біржовий і позабіржовий оборот цінних паперів.

Будучи центром торгівлі цінними паперами, фондова біржа є індикатором ділової активності і проводить котирування акцій підприємств. Цим створюється система незалежної і достатньо об’єктивної оцінки діяльності акціонерних підприємств.

Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонального розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції призначення пенсій і здійснення їх виплати. Пенсійний фонд, як орган управління, має відповідні повноваження по контролю за повною і своєчасною сплатою внесків підприємствами до фонду.(Указ Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» від 06.04.2011 № 384/2011).

Фонди соціального страхування і Українська державна інноваційна компанія виконують аналогічні функції щодо відповідних цільових фондів.

Дата добавления: 2014-01-07