Короткі відомості про розвиток серболужицької мови

Серболужицька мова — це мова лужицьких сербів, які проживають у Дрезденському і Котбутському округах Німеччини. Цією мовою користується близько 100 тис. чоловік. Складається вона з двох діалектів — верхньолужицького і нижньолужицького. Частина дослідників вважає ці діалекти двома окремими мовами. Тут є певна рація, оскільки саме ці діалекти стали основою відносно самостійних літературних мов, які використовуються в освіті, науці, засобах масової інформації тощо.

Самоназва серболужичан ідентична назві сербів, котрі проживають в Югославії, тому для розрізнення їх мови від останніх використовуються назви серболужичі (лужицькі серби) і верхньо- та нижньолужицька мови. Історично верхньолужицька мова є національною мовою національної меншини Верхньої Лужиці, територія якої входить до складу федеральної землі Саксонія (столиця Дрезден), а нижньолужицька мова - Нижньої Лужиці, теориторія якої входить до складу федеральної землі Брандебург (столиця Потсдам).

Лужицькі серби історично є нащадками багаточисленних західнослов’янських племен. Серболужичі не створили окремої держави. У різний час вони входили до складу різних державних утворень: у Великоморавську країну, Польське королівство, Чеське королівство тощо.

Писемність на серболужицьких землях з’являється у ХVI ст. у зв’язку з Реформацією. У подальшому серболужичі виявилися конфесійно розділеними: в Нижній Лужиці був прийнятий протестантизм, у більшій частині Верхньої Лужиці закріпився католицизм.
Першою пам’яткою писемності вважається присяга міських жителів м.Бауцена 1532 р. Першою рукописною книгою був переклад Нового завіту в 1548 р.

Важливу роль у формуванні лужицької мови та культури відіграло наукове товариство "Матица сербская", створене у 1847р.

Протягом століть лужицьким сербам вдавалося успішно зберегти свою мову і культуру. Нові умови розвитку лужицькі серби отримали зі створенням НДР у 1949 р.: почала виходити різноманітна література, працює Інститут серболужицької мови й культури, відкриваються кафедри, школи, почали функціонувати культурні організації.
Після об’єднання Німеччини у 1990 році серболужичани отримали можливість зберегти свою мову й культуру, для нижньолужицької мови настали не кращі часи, вона підтримувалась на цей час штучно. Здебільшого мови перебували у німецькому оточенні, що значною мірою вплинуло на їх граматику, лексику, синтаксис.

Лужицька графіка ґрунтується на латинському алфавіті, де застосовуються діакритичні знаки, що запозичені з чеської, польської графіки. Принцип правопису, в основному, морфонологічний і частково етимологічний. У 1970 р. вийшов перший орфографічний словник верхньолужицької мови, а в 1974 р. були кодифіковані правила правопису.

Серед фонетичних і морфологічних особливостей слід виділити й такі:
- відсутність зміни звукосполучень */gv/, */kv/ на /zv/, /cv/: в.луж., н.луж. kwet, чес.kvet, польськ. kwiat, словн.cvet, хрвт. сvijet, серб. цвет, пол. gwiazda, чес. hvezda, в.луж. hwеszda, рос. звезда;- збереження звукосполучень */dl/, */tl/: в.луж. radlo, н.луж. radlica, чеськ. radlo, польськ. radlo, ст.сл. рало;- зміна [tj], [kt], [gt] в с; [dj] в z, наприклад: в.луж. mieza, н.луж.mjaza, чеськ. mez, польськ. miedza, укр. межа, рос. межа, біл. межа, словац. medza, словен. мeja, болг. межда, макед. мега.- відсутність після губних приголосних b, p, v, m - L унаслідок сполучення з j: в.луж., н.луж. hrabje, чеськ. hrabe, в.луж., н.луж. zemja, польськ. ziemie, болг. земя.- загальнослов’янські сполучення *tort, *tolt перетворилися у *trоt, *tlоt;
*tеrt, *tеlt перетворились у *trеt, *tlеt: наприклад: *gord “обгорожене місце”, в.луж.hrоd, ст.сл. градь, с-х. град, словен. grad, словац. hrad, польськ. grod.
Характерними особливостями серболужицької мови є також форма двоїни, відсутність коротких прикметників, велика кількість лексичних запозичень з німецької мови.

Тема 4.3. Південнослов’янські народи (мова, культура)
Зміст теми

1. Короткі відомості про розвиток словенської мови.
2. Короткі відомості про розвиток сербької і хорватської мови.
3. Короткі відомості про розвиток болгарської мови.
4. Короткі відомості про розвиток македонської мови.

Дата добавления: 2014-01-07