Раціонально-емотивна терапія А. Елліса

Лекція 7. когнітивний напрямок психокорекції

Мета: ознайомлення студентів з основними напрямками когнітивної психокорекції, аналіз їх спільних та відмінних рис.

Професійна спрямованість: уявлення про специфіку методів когнітивної психокорекції.

План:

1. Раціонально-емотивна терапія А. Елліса.

2. Когнітивний підхід А. Бека.

3. Реальнісна терапія У. Глас сера.

4. Гештальт-терапія Ф. Перлза.

Основні поняття

умовні рефлекси, оперантне обмовлення, позитивне підкріплення; пастки, дилеми, перешкоди; дескриптова когніція, оціночна когніція, ірраціональна установка; когнітивні викривлення; почуття реальності; стани Я, психологічна гра, життєвий сценарій, погладжування, вимагацькі почуття, заборони; ранні рішення; інтроекція, проекція, ретрофлексія, дефлексія, конфлуенція, «незакінчена справа минулого»

Література

Основна література

1. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – С. 68-116.

2. Основы психотерапии: Учебн. пособие для студентов вузов, которые обучаются по спец. «Психология», «Социальная педагогика» / Л.Ф. Бурлачук, И.А. Грабская, А.С. Кочарян. – К.: Ника-Центр, 2001. – С. 257-274.

3. Психотерапия: Учебник для вузов / Л. Бурлачук, А. Кочарян, М. Жидко. – СПб.: Питер, 2003. – С. 395-409.

Додаткова література

4. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. – М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер», 1997. – С. 83-99.

5. Перлз Ф. Практика гештальттерапии. – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2001. – С. 6-46.

Особливості когнітивного напрямку.

1. Основна увага приділяється не минулому, а теперішньому суб’єкта (думкам про себе та світ).

2. В основі психокорекції лежить навчання новим способам мислення.

3. Широке застосування домашніх завдань, спрямованих на перенос отриманих нових навичок у середовище реальної взаємодії.

4. Основна задача корекції – зміни у сприйманні себе та оточуючої дійсності.

Метою когнітивної психокорекції є

1. Виправити помилкову переробку інформації.

2. Допомогти клієнту у зміні переконань, які підтримують не адаптивну поведінку і не адаптивні емоції.

А.Елліс прагнув звільнити людей від стереотипів, кліше у сприйманні дійсності і забезпечити вільний і неупереджений погляд на світ.

А.Елліс вважає, що людина народжується з певним потенціалом, і цей потенціал має дві сторони: раціональну та ірраціональну; конструктивну і деструктивну. Психологічні проблеми з’являються тоді, коли людина намагається слідувати простим перевагам (бажання кохання, підтримки тощо) і помилково вважає, що ці прості переваги – абсолютні мірила її життєвого успіху.

Джерело психологічних порушень – система індивідуальних ірраціональних уявлень про світ, засвоєна у дитинстві від значимих дорослих. Ці порушення – ірраціональні установки. Це жорсткі зв’язки між дескриптовими (інформація про реальність) й оціночними (ставлення до цієї реальності) когніціями типу настанов, вимог, наказів, які не мають винятків, і вони носять абсолютний характер. Ірраціональні установки не відповідають реальності як за силою, так і за якістю цих приписів. Якщо ірраціональні установки не реалізуються, вони призводять до тривалих, неадекватних ситуації емоціям, утруднюють діяльність індивіда.

У нормально функціонуючої людини раціональна система оціночних когніцій (система гнучких зв’язків між дескриптовими й оціночними когніціями). Вона носить ймовірнісний характер, висловлює, скоріше, побажання, тому призводить до помірних емоцій, хоча іноді вони можуть носити інтенсивний характер.

Елліс запропонував свою структуру особистості – АВС-теорія, де А – активуюча подія; В – думка клієнта про себе; С – емоційні або поведінкові наслідки події; D – наступна реакція на подію в результаті мислительної переробки; Е – завершальний ціннісний умовисновок (конструктивний або деструктивний).

АВС-схема використовується для того, щоб допомогти клієнту в проблемній ситуації перейти від ірраціональних установок до раціональних.

Мета корекції – допомогти у перегляді системи своїх переконань, норм, уявлень; звільнення від ідеї самозвинувачення. У клієнта слід сформувати соціальний інтерес, інтерес до себе, самоуправління, терпимість, гнучкість, прийняття невизначеності, наукове мислення, самоприйняття, здатність до ризику, реалізм.

Позиція психолога. Позиція директивна. Він роз’яснює та переконує. Він авторитет, який спростовує помилкові судження, вказує на їх неточності. Апелює до науки, до здатності мислити.

Вимоги від клієнта. Приймає роль учня.

Клієнт проходить три стадії інсайта: поверховий (усвідомлення проблеми), поглиблений (розпізнання власних інтерпретацій), глибинний (на рівні мотивації до змін).

Техніки: обговорення і спростування ірраціональних поглядів, когнітивне домашнє завдання, раціонально-емотивне уявлення, рольова гра, атака на страх.

Дата добавления: 2014-01-07