Функціональна

Комплекс

· Галузева структура н/г(за КВЕД) - склад галузей, підгалузей чи виробництв промислового комплексу та співвідношення між ними. Тобто, співвідношення між різними галузями економіки.

· Територіальна – поєднання, взаємозв’язки і взаєморозташування районів, вузлів і центрів. Макрорайонування (Східна, Західна і Південна частини країни); мезорайонування (поділ на економічні райони); мікрорайонування (ТВК); на регіональному рівні: промислові центри, промвузли, промагломерації.

· Функціональна структура – сукупність суттєвих зв’язків між галузями (три аспекти – компонентний, територіальний і управлінський).

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою системи національних класифікаторів. КВЕД розроблено на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 р. № 326 „Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики”.

Таблиця 1. Види економічної діяльності та їх коди

Код секції	Види економічної діяльності
Добувні галузі
А	Сільське господарство, мисливство, лісове господарство
В	Рибальство, рибництво
С	Добувна промисловість
Переробні галузі
D	Переробна промисловість
E	Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води
Сфера послуг
F	Будівництво
G	Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку
H	Діяльність готелів та ресторанів
I	Діяльність транспорту та зв’язку
J	Фінансова діяльність
К	Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям
L	Державне управління
M	Освіта
N	Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги
O	Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту
P	Діяльність домашніх господарств
Q	Діяльність екстериторіальних організацій

3. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.

Вчені і науковці вирізняють такі види реструктуризації економіки:

· за цільовою спрямованістю розрізняють реструктуризацію, спрямовану на підвищення ефективності виробництва, фінансове оз­доровлення, підвищення конкурентоспроможності;

· за масштабами реструктуризації - комплексну, локальну;

· за тривалістю і обсягами робіт - стратегічну, тактичну, оперативну;

· за сферою реструктуризації – реструктуризацію управління, реструктуризацію виробництва, фінансову реструктуризацію;

· за формами корпоративної реорганізації -злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення, приватизацію, реприватизацію;

· за зміною масштабів підприємства – укрупнення підприємств, розукрупнення підприємств.

Реконструкція являє собою послідовну реалізацію декількох взає­мозв'язаних етапів, основними з яких є:

· аналіз зовнішнього середовища і стану суб'єкта економіки;

· розроблення концепції і формування цілей реструктуризації;

· вибір форми реструктуризації залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання;

· розробка бізнес-плану реструктуризації або її системи з окре­мих напрямків розвитку виробничої діяльності;

· розробка комплексної програми реструктуризації з урахуван­ням її стратегічних цілей;

· організація управління процесом реструктуризації.

4.Науково-технічний потенціал України: сучасний стан та особливості територіальної організації.

Науково-технічний потенціал включає:

1. матеріально-технічну базу науки (наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно обчислювальна база інформаційного забезпечення);

2. кадри наукової системи (науковці, дослідники, конструктори);

3. інформаційну систему (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук);

4. організаційно управлінську підсистему - планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); фінансування НДДКР, і т.д.

Знайти визначення понять:

ü Науково-технологічна зона –

ü Науково - технологічні парки (технопарки) –

ü Технополіс –

Досвід зарубіжний і вітчизняний

Тема Природно-ресурсний потенціал економіки України.

1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.

2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів.

3. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.

1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.

Природне середовище розглядається в двох аспектах:

· як джерело природних ресурсів;

· і як умови життя і діяльності людей.

Критерієм віднесення природного фактору до розряду природних ресурсів виступає його безпосередня участь у виробництві.

Природні ресурси - це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети спожи­вання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення рівня життя людей.

Природні умови - це тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і обслуговуючій діяльності людей.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Вирізня­ють такі його складові:

· мінеральні - корисні копалини та мінеральна будівельна сиро­вина (мінеральні ресурси - паливні, рудні і нерудні);

· земельні — типи ґрунтів - рілля, сінокоси, пасовища, ліси, ча­гарники, малопродуктивні землі;

· водні – води світового океану, води суходолу (річки, озера, став­ки, водосховища, болота, льодовики, підземні води);

· лісові - всі види лісів (твердої породи, м'якої, чагарники) та лісовкриті площі;

· біологічні ресурси —рослинний і тваринний світ;

· ресурси світового океану, що перебувають у воді у розчинено­му стані, на морському дні й під ним, у товщі земної кори;

· рекреаційні – природнокліматичні, бальнеологічні й заповідні;

· кліматичні й космічні - сонячна енергія, енергія вітру, енер­гія хвиль, внутрішнє тепло землі, освітленість.

За ознакою вичерпності природні ресурси поділяються на:

· неви­черпні – сонячна енергія, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, води;

· вичерпні – ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, прісну воду, лікувальні грязі тощо;

· невідновлювані – це корисні копалини й мінерально-будівельна сиро­вина.

За ступенем залежності галузі класифікуємо так:

Вирішальний - ступінь залежності розміщення галузей народ­ного господарства та видів виробів від природних ресурсів. Сюди відносять галузі:

· сільськогосподарське виробництво;

· лісове господарство;

· рибне господарство;

· гідроенергетика;

· гірничодобувна промисловість;

· трубопровідний транспорт;

· калійні добрива;

· суднобудування;

· рекреаційне господарство.

Значний ступінь залежності:

· чорна металургія повного циклу;

· кольорова металургія (алюміній, мідь, свинець, цинк, нікель, магній);

· теплоенергетика;

· синтетичний каучук, сода;

· лляні тканини;

· цукрова та овочеконсервна промисловість;

· промисловість будівельних матеріалів;

· охорона здоров'я.

Незначний ступінь залежності:

· легка промисловість (машинобудування);

· атомна енергетика;

· залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт;

· освіта, наука, культура.

Земельні ресурси.

До земельних ресурсів входять всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму і складають єдиний земельний фонд держави. Серед яких виділяють типи ґрунтів, а також типи господарського використання земель: рілля, сінокоси, пасовища, ліси, чагарники, малопродуктивні землі.

Класифікація земель здійснюється за ступенем їх придатності щодо різних сфер господарського призначення в народному господарстві.

Відповідно до властивостей (якості) та напрямків використання всі земельні ресурси України поділяються на такі цільові категорії:

· землі сільськогосподарського призначення;

· землі населених пунктів (міст, поселень міського типу, сільсь­ких населених пунктів);

· землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборо­ни та іншого призначення;

· землі природоохоронного, природно-заповідного та історико-культурного призначення;

· землі рекреаційного та оздоровчого призначення;

· землі лісового фонду;

· землі водного фонду;

· землі запасу тощо.

Загальний земельний фонд України становить 60,4 млн.га. ( 60354,8 тис. га.)

С/г землі — 43022,3 тис.га, отже освоєність території країни досягла 71,3%,

Рілля — 32544 тис.га., розораність – 54,0%(53,9%, інші країни - 15-25%.

Земельна площа (суша) становила на початок 1998 р. 57,9 млн.га;

За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює:

1. сільськогосподарські угіддя (41,8 млн.га, або 69,3% земельного фонду);

2. ліси та лісовкриті площі (10,4 млн.га, або 17,3%);

3. забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом вулицями тощо (2,5 млн.га, або 4,1%);

4. землі, що покриті поверхневими водами, - (2,4 млн.га, або 4%);

5. інші землі (3,4 млн.га, або 5,3%).

Забезпеченість України с/г угіддями дуже висока- 0,8 га на одного жителя, 0,65 ріллі; в Закарпатті - 0,15 ріллі, 0,36 с/г угідь. В південних областях до 1,5 га ріллі.

В Україні - 24,5% чорноземів світу.

Водні ресурси. які підрозділяються на води Світового океану та води суходолу, які складаються з поверхневих вод (річки, озера і т.д.) і підземних - ґрунтові, артезіанські. Виступають джерелом промислового і побутового водопостачання. Україна є державою з невисоким рівнем водозабезпечення та високим використанням води. Водні ресурси Украї­ни формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із за­рубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім.

Загальний обсяг річкового стоку 210 км³, 130 м³ формуються за

межами України.

Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі, з запасами місцевих водних ре­сурсів у 1 тис.м³ на 1 людину, тоді як Швеція - 2,5 тис.м³, Велика Британія - 5 тис.м³, Франція - 3,5 тис.м³, Німеччина - 2,5 тис.м³, Європейська частина колишнього СРСР - 5,4 тис. м³. Порівняно з Росією у 18 раз менше.

Найвищий рівень водозабезпечення жителів - у західних і північних областях України.

Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів - Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України.

Основними споживачами води є промисловість в першу чергу (електроенерге-тика, металургія, хімічна промисловість), сільське/г-тво, комунальне господарство.

Мінеральні води – 360 родовищ (Закарпаття). Термальні води: Карпати, Закарпатська обл., Крим. 500 м глибини, недостатньо вивчені.

Берегова лінія України становить майже 2 тис. км.

Лісові ресурси

У структурі природно-ресурсного потен­ціалу:

· площа лісів становила 10,8 млн. га, з них:

o вкриті лісом землі - 9,4 млн. га

o загальний запас деревини 1,74 млрд. м³, у тому числі 250 млн.м³ стиглих і перестиглих.

Ліси в Україні розміщені нерівномірно.

Найбільші їх площі зосереджені в зоні:

· Карпат 40%

· Поліссі - 29%

· Лісостепу - 14 %,

· Криму -10%,

· степовій частині України - близько 5 %,

Вся територія, яку займають ліси, становить - 15,6%.

Це значно нижче оптималь­ного розрахункового показника (22%), необхідного для збалансування його між запасами лісосировини та обсягами лісоспоживання і еко­логічними вимогами.

Мінеральні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки мільйонів років.

За способом їх використання мінеральні ресурси поділяють на три групи:

· паливно-енергетичні, рудні і нерудні.

Паливні ресурси України представленні в основному кам'я­ним і бурим вугіллям.

Основні запаси:

1. кам'яного вугілля зосереджені - в Донецькому(98%) і Львівсько-Волинському басейнах (2%); в Донбасі глибина залягання -1200 м, товщина пласта 0,5-2,0 м;

2. бурого вугілля - переважно в Дніпровському басейні.

Більше третини цих запасів - коксівне вугілля.

Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Прикарпатсь­кому, Придніпровському, Причорноморському.

Основні запаси містяться на північному сході України та в шельфах Чорноморського узбережжя.

В Україні є великі родовища торфу, запаси яких оцінюються у 2,2 млрд. т, поклади торфу розміщені в основному на Поліссі та Прикар­патті.

Рудні ресурси. Найбільші запаси залізних руд в Україні розта­шовані в Криворізкому басейні (19,5 млрд. т у 32 родовищах), в Кре­менчуцькому (4,5 млрд. т) Полтавської обл., Білозерському районі (3,4 млрд. т) Запорізької обл.

Значна кількість руд залягає близько до поверхні і видобуток ве­деться відкритим способом.

Україна володіє великими запасами марганцю і займає одне із пер­ших місць у світі.

Найбільшими родовищами є:

· Великотокмацьке (За­порізька обл.)

· і Нікопольське (Дніпропетровська обл.).

Запаси марган­цю становлять понад 2,4 млрд. т. Видобуток марганцю ведуть відкри­тим і шахтним способом.

На території України є певні запаси кольорових металів.

До най­важливіших родовищ належать поклади титану, основні запаси якого розміщені в:

· Іршанському родовищі (Житомирська обл.),

· Самотканському (Дніпропетровська обл.),

· на узбережжі Чорного і Азовського морів.

Самотканське родовище титанових руд залягає досить вигід­но, що дозволяє видобувати їх відкритим способом. Середня по­тужність пластів - 3,5 м, вміст титану в руді високий.

У південній частині Українського щита в Побужжі і Дніпропет­ровські обл. є родовища нікелевих руд.

Найбільш відомі серед них:

· Побузьке (Кіровоградська обл.)

· і Придніпровське (Дніпропетровська обл.) родовища.

Нерудні ресурси. Україна має великі запаси різноманітної не­рудної сировини.

До неї належать: сіль, фосфорити, каоліни, вогнет­ривкі глини, глини для будівельної кераміки, озокерит, графіт, трепел, сірка, вапняк, мінеральна сировина та ін.

5. Рекреаційні ресурси [1] забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто, слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення.

До їх складу входять: 1. бальнеологічні (мінеральні води, грязі);

2. кліматичні;

3. ландшафтні;

4. пляжні та пізнавальні ресурси.

Розміщені вони практично на всій територій України, але нерівномірно.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в:

1. південних областях України - на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей;

2. у Автономній Республіці Крим.

6. Кліматичні і космічні ресурси до яких зараховується сонячна енергія, енергія вітру, внутрішнє тепло землі.

2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів.

Наявний природно-ресурсний по­тенціал (ПРП) є одним з найбільш важливих факторів розміщення продуктивних сил і включає вже вивчені елементи природного середовища:

· природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві і в невиробничій діяльності;

· природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.

Існує два основних види оцінки:

1. технологічна (виробнича);

2. економічна.

Технологічна оцінка - виявляє ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання (виражається в балах та категоріях). Здійснюється перед економічною.

Економічна оцінка - необхідний етап для забезпечення ефективного використання природних ресурсів.

Дві групи економічних оцінок:

1. характеризує економічні результати використання природних ресурсів;

2. економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (це економіч. втрати від забруднення чи порушення природного середовища).

При формуванні економічних оцінок природних ресурсів використовуються такі економічні критерії:

1. - для сільськогосподарських земель - розмір річної ренти з даної ділянки землі;

2. - для родовищ корисних копалин - максимально можлива вартість виробленої річної продукції (включаючи всі воднораз видобуті компоненти), визначена в завершальних витратах за обчисленням приведених затрат з експлуатації родовищ;

3. - для лісових ресурсів - вартісний вихід ділової деревини з даної ділянки лісу;

4. - для водних ресурсів - економічний ефект від використання одиниці водних ресурсів або додаткові витрати на водозабезпечення при оптимальному його рівні;

5. - для рекреаційних ресурсів - господарський ефект від використання ресурсу для відпочинку й лікування та затрати на досягнення вказаного ефекту.

Запаси корисних копалин поділяють на такі групи (за господарським значенням):

1. балансові (кондиційні), використання яких економічно вигідне

2. позабалансові (не кондиційні), які при наявному рівні технології експлуатувати економічно невигідно, внаслідок малої потужності, низького вмісту цінного компоненту, особливих умов експлуатації, але в майбутньому можуть бути використані

За сту­пенем розвіданості та вичерпності поклади корисних копалин по­діляють на чотири категорії (А, В, С₁₅ С₂), які визначають обсяги і дають економічну оцінку можливого їх використання:

А — докладно розвідані та вивчені і передані до експлуатації

В — категорія запасів, розвіданих попередньо

С₁ - слабо розвідані запаси

С₂ – прогнозні ресурси

3. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.

Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.

Основні напрями ресурсозбереження:

1. комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів;

2. впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології;

3. широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини;

4. стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо;

5. ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення;

6. збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

[1] До рекреаційних відносять об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму.

Дата добавления: 2014-01-07