Непрерывные случайные величины. Функция распределения случайной величины

Крім власних натуральних і вартісних показників, все частіше використовується агрегіровані показники, наприклад коефіцієнти Беннета. Це узагальнюючий показник, охоплюючий різнорідні часткові показники, які перетворюються у відносні величини, які піддаються додаванню.

Більш глибокий з теоретичної точки зору підхід до вивчення інфраструк­тури відмічається в географії з кінця 70-тих років. Часто використовуванедо цього афористичне трактування транспортної інфраструктури як «судинної» («кровеносної») системи господарства одержала в економічній географії поглиб­лення і прикладне обгрунтування. Витоки цього ми знаходимо ще в працях М.М.Барановського (1955). Основна ідея підходу заключалася в тому, щоб показати місце і роль інфраструктури в інтегральній територіальній структурі господарства країни або району; визначити наукові принципи формування «географічно логічної» інфраструктури, тобто ув’язаної в своєму розвитку з еко­номіко- фізико-географічними особливостями. Ці питання, як правило, випадають з поля зору інших спеціалістів. В той же час територіальні проблеми розвитку інфраструктури надзвичайно актуальні.

По-перше, як вже було сказано вище, якісні і кількісні показники розвитку інфраструктури залежать серед інших факторів від багатьох економіко- і фізико-географічних умов. Наприклад, такі показники, як конфігурація і лінійна концен­трація транспортної інфраструктури, часто визначаються рельєфом, рисунком гід­рографічної мережі, фізико-географічним положенням. Ці ж показники залежать від величини і конфігурації країни, мережі розселення, від територіального староосвоєних і піонерних ресурсних районів, економіко-географічного поло­жен­ня і багато іншого, що в цілому може бути визначено як географічна специфіка країни і району.

По-друге, інфраструктура активно приймає участь в формуванні інтег­ральної територіальної структури господарства країни і інтеграційних групіровок країн.

Територіальна структура господарства виникає на достатньо високому рівні розвитку господарства як єдиного комплексу, коли окремі райони країни з’єдную­ться в ціле. Вона є продуктом інтеграції в минулому відокремлених частин країни в результаті прогресу територіального розподілу труда. Інфраструктура відіграє при цьому системоутворюючу роль, з’єднуючи зокрема, територіально-виробничі ланки і прискорюючи економічний оборот в масштабі усієї країни.

Щоб представити собі місце інфраструктури в територіальній структурі господарства, звернемося до матриці зв’язків між основними територіальними підструктурами господарства, передвзято відхиляючись при цьому від ускладню­ючих їх елементів і рис (табл. 71). Як видно з таблиці, інфраструктура утворює

Таблиця 7.1

Матриця зв’язків між територіальними підструктурами господарства країни

Територіальні підструктури	р	і	п	r
Матеріального виробництва (р)	-	i Õ p	n Õ p	r Õ p
Інфраструктури (і)	p Õ i	-	n Õ i	r Õ i
Населення (п)	p Õ n	i Õ n	-	r Õ n
Природних ресурсів (r)	p Õ r	i Õ r	n Õ r	-

шість пар зв’язків між територіальними підструктурами господарства, кожну з яких можна трактувати як географічну задачу при вивченні місця інфраструктури в територіальній структурі господарства країни.

Зв’язки р Ö і описують взаємодію територіальної підструктури матеріа­льного виробництва і інфраструктури. Ріст фондоємкості інфраструктури збіль­шує її вплив на стабілізацію територіальної підструктури матеріального виробни­­цтва рівно як і ріст територіальної концентрації виробництва приводить до поси­лення районної концентрації інфраструктури. Розміщення інфраструктурних спо­руд в багато чому залежить від географічної направленості виробничих зв’яз­ків і т.д. В результаті досліджень економічних зв’язків р Ö і в економічній географії вироб­лені такі поняття, як економічна вісь, полімагістраль («інфраструк­турний жгут»), які характеризують процеси лінійної територіальної концентрації тран­спор­тної інфраструктури як під впливом внутрішніх інфраструктурних про­цесів концентрації концентрації, так і «притяжіння» матеріального виробництва к полі­магістралям і крупним транспортним вузлам. Наявність економічних осей і полі­магістралей - ознаки певної зрілості територіальної структури господарства країни.

Зв’язки п Ö і, мабуть, найбільше вивчені в географії. Функціонування транспорту нерозривно зв’язано з системою розселення, утворюючи з нею, зо образним виразом М.М.Барановського (1960), каркас, остов, «на якому все решта держиться». На основі цього склалося поняття опорного каркасу розселення як співвідношення головних фокусів економічного, політичного і культурного життя і з’єднуючих їх магістралей (Лаппо, 1978). Однак наша матриця показує лише пари зв’язків, тоді як в реальності взаємодії можуть бути складніші. Так, терито­ріальна взаємодія виробництва, інфраструктури і розселення приводить до формування «каркасної структури» господарства, яке є, по суті, одним з генера­­лізованих понять, відображаючих просторову будову господарства країни. Поняття каркасної структури - значний допоміжний засіб типізації інтег­ральних територіальних структур господарства в їхньому нерозчленованому виг­ляді, постільки каркасні структури проявляються особливо на загальнодержавно­му або крупнорегіональному рівні. Так, І.М. Маєргойз виділяв моноцентральну, поліцентральну, ацентрально-периферійну структури (1981). П.М.Алампієв (Территориальные структуры..., 1979) за густотою вузлів каркасної структури запропонував виділяти два крайніх типа країн: країни з високо розви­тою терито­­ріа­льною структурою. Тут густа мережа вузлів першої величини, мале­нь­кі вічка між ними, окремі нагромадження вузлів перетворились, за виразом П.М. Ала­­мпієва, в агломераційні плити. Країни з осередковим(«очаговим») типом каркасу -другий, до якого відносяться, наприклад, Монголія.

Виділення типів каркасних структур можна вважати узагальненим рівнем типології каркасних структур з врахуванням особливостей інфраструктури.

Зв’язки r Ö i характеризують, з одного боку, вплив (дію) природних особ­ливостей країни (району) на інфраструктуру, з іншого вплив інфраструктури на освоєння природних ресурсів і на адаптацію до несприятливих природних умов.

В низці крупних країн, де чітко виділяються економічно активні райони з ресурсними резервами, виникає гостра проблема створення інфраструктури, необхідної для подолання розриву між ресурсами і виробництвом. Категорія еко­номічної географії «опорна база активізації території» за своїм змістом «інфра­структурне» поняття, збагачене врахуванням фактора економіко-географічне положення (Космачев, 1981).

Таким чином, інфраструктура відіграє поруч з розселенням системоутво­рюючу роль в формуванні і розвитку територіальної структури господарства країни, запропонованої І.М. Маєргойзом в якості предмету економіко-географіч­ного країнознавства.

Опр. Непрерывной называют случайную величину, которая может принимать все значения из некоторого конечного или бесконечного промежутка. Число возможных значений непрерывной случайной величины бесконечно (несчетно).

Примеры. 1. Расстояние от точки попадания до центра мишени.

2. Размер детали, выпускаемой на данном станке.

Для дискретной случайной величины исчерпывающей характеристикой является ряд распределения (таблица распределения).

Непрерывная случайная величина имеет бесконечное множество возможных значений, сплошь заполняющих некоторый промежуток. Значит для непрерывной случайной величины в отличии от дискретной, невозможно составить таблицу распределения, в которой были бы перечислены все возможные значения.

Наиболее общей формой закона распределения, пригодной для всех случайных величин является функция распределения.

Опр. Функцией распределения случайной величины X называется вероятность того, что случайная величина X примет значение, меньше, чем заданное x:

. (1)

Геометрически: [вероятность того, что случайная точка X попадет левее заданной точки x ]

F(x) – вероятность того, что случайная величина X примет значение, которое изобразится на числовой оси точкой, лежащей левее заданной точки x.

Функцию распределения F(x) иногда называют «интегральной функцией распределения».

Дата добавления: 2014-01-07