Судова система

Іудейське право приділяло значну увагу питанням судочинства. Навіть в той час, коли (іфейський народ втратив державність, єврейська община багато в чому зберегла свою ідентичність завдяки єврейському судочинству. Основні принципи іудейського судочинства підбиваються в біблійних віршах: «Не творіть кривди в суді; не упереджай убогому, не догоджай великому; по правді суди ближнього твого»; «І роби справедливе і добре в очах Господа»; «Закон один буде для вас і для прибульця і для уродженця землі»; «1 на трьох основах стоїть світ — на правосудді, на істині і мирі»; «По істині і справедливості, ради миру судіть в брамах наших»1. Ці принципи значно впливають на сучасну судову систему Ізраїлю, зокрема за допомогою функціонування релігійних (равінатських) судів.

Судова система Ізраїлю дуже складна, що обумовлено безліччю чинників історичного, релігійного, національного характеру, а також впливом систем судового устрою деяких західних держав. Як відзначає М. Елон, важливим чинником, який сприяв якнайшвидшому впровадженню єврейського права в судову систему Держави Ізраїль відразу ж після її проголошення, був своєрідний стан судових органів у той час. Напередодні проголошення Держави Ізраїль у країні сформувалася судова система, яка черпала свою силу із цілого ряду джерел. Так, наприклад, в основі законів купівлі, продажу, застави гарантією служив Збірник юридичних настанов Османського Халіфату 1869 p., відомого як Маджелла», що базується на ісламському праві. Компенсація порушення договору визначалася параграфами 106—111 оттоманського Цивільного процесуального кодексу 1879 p., запозиченими з французького законодавства. Закони відшкодування збитків базувалися на розпорядженнях мандатних властей за 1944—1947 pp., в основі яких був англійський закон, і т. ін. Що ж до положення особи, то воно визначалося, як правило, належністю до якої-небудь релігійної общини, визнаної за-коном.

Декрет про законодавчу, виконавчу і судову владу 1948 р. містить такі положення: «Право, яке діяло до 1948 p., залишається в силі, якщо воно не суперечить цьому Декрету або законам, які будуть видані Тимчасовою Державною Радою». У результаті судова система, яка існувала до утворення Держави Ізраїль, стала «офіційною».

На підставі закону «Про судову владу» 1984 р. в Ізраїлі діють як світські, так і релігійні суди. Судова система Ізраїлю ділиться на дві групи: загальні суди і спеціальні суди. До числа загальних судів входять суди: мировий, по незначних справах, окружний, верховний. Спеціальні суди: по трудових спорах, по сімейних справах, транспортні, муніципальні, равінатські й інші релігійні, військові.

Отже, у Державі Ізраїль, окрім загальних і спеціальних судів, діють равінатський, ісламський, християнський і друзький релігійні суди, що є недержавними. Вони створюються релігійними громадами й іншими релігійними організаціями різних конфесій. До їхньої юрисдикції входить розгляд питань особистого статусу євреїв, мусульман, християн і друзів, що є громадянами Ізраїлю (окрім питань усиновлення, правонаступництва, заповіту і спадкування), а також справи, пов'язані з управлінням культовим майном і релігійними пожертвуваннями. Вироки релігійних судів приводяться у виконання відповідно до закону про виконання 1967 p., як і вироки цивільних судів.

У випадку виникнення цивільного спору між особами, які належать до різних віросповідань, питання про передачу справи до відповідного суду вирішує Верховний суд Ізраїлю в особі його голови.

Серед релігійних судів особливе місце належить равінатським судам. Це зумовлено тим, що євреї складають більшість громадян Ізраїлю. Діяльність цих судів регламентується законом про юрисдикцію равінатських судів 1953 р. До виняткової юрисдикції цих судів належать, справи, пов'язані з особистим статусом євреїв: шлюб і розлучення, спори про дітей, про аліменти, про розділ майна, про звільнення від левіратського шлюбу, пов'язаного з тим, що за законами Тори вдова зобов'язана вийти заміж за брата померлого чоловіка і т. ін.

Слід зазначити, що в Ізраїлі немає державних органів, які займаються реєстрацією шлюбів і розлучень, що створює труднощі для невіруючих громадян і для громадян, які уклали змішані шлюби, тобто подружжя різних національностей або віросповідань. Згідно із законом про юрисдикцію равінатських судів 1953 р. всі питання шлюбу і розлучення євреїв в Ізраїлі, якщо вони є громадянами або резидентами, належать до виняткової компетенції равінатських судів. Шлюби і розлучення євреїв в Ізраїлі здійснюються виключно за законами Тори.

Розлучення може бути оголошене тільки равінатським судом. Якщо в біблійній концепції розлучення — це відмова від жінки чоловіком, то равінатське тлумачення від середніх віків до наших днів призвело до еволюції цієї концепції: розлучення має бути прийняте жінкою і передбачати згоду чоловіка. Виходячи з цього, можна, використовуючи сучасну термінологію, сказати, що релігійне розлучення по-ізраїльски — це розлучення за взаємною згодою у винятковому випадку. Іншими словами, для того, щоб оголосити розлучення, згода подружжя абсолютно необхідна.

До структури равінатських судів входять окружні суди, що діють в дев'яти містах, і Великий равінатський суд, що знаходиться в Єрусалимі. Скасувати рішення равінатських судів правомочний лише Верховний суд Ізраїлю, який ще називається Вищим судом справедливості.

Рішення равінатського суду у справах про примушення до давання згоди на розлучення або до дачі згоди на отримання розлучення є остаточними і оскарженню не підлягають.

Управління релігійними судами перебуває у віданні міністра у справах релігій. Кваліфікація суддів, спосіб їх призначення, строк перебування на посаді, платня і винагорода регулюються для равінатського суду законом про даяну 1955 р., для ісламського суду — законом про каді 1961 р., для друзького суду — законом про друзькі релігійні суди 1962 р.

Верховний суд Ізраїлю є вищою судовою інстанцією і знаходиться в столиці Ізраїлю — Єрусалимі. У його компетенцію входить розгляд касаційних скарг на рішення і вироки окружних судів. Верховний суд розглядає в певних випадках скарги на касаційні ухвали окружних судів.

Верховний суд складається з 12 суддів. Як правило, касаційні скарги розглядаються колегією з трьох суддів, а в деяких ви¬падках — з п'яти суддів.

Верховний суд також виступає як Вищий суд справедливості (Багац). Це суд, який розглядає скарги громадян на рішення і дії органів влади та їх посадових осіб. Оскаржити можна дії будь-яких посадових осіб органів державної влади, включаючи міністрів, Прем'єр-міністра і Президента, а також дії поса¬дових осіб місцевих органів влади. Наприклад, можна оскар¬жити незаконний арешт, відмову у видачі ліцензії (дозволу) на зайняття будь-яким видом діяльності, на незаконне рішення органу влади тощо. Звернутися до Багацу можна тільки у тому випадку, коли неможливо вирішити питання в суді нижчої інстанції.

Окружні суди знаходяться в окружних центрах країни: Єру-салимі, Тель-Авіві, Хайфі, Беер-шеві і Назареті. Ці суди мають право розглядати будь-які цивільні справи, окрім тих, які належать до компетенції мирового і спеціальних судів. Наприклад, окружний суд розглядає спори з патентних і земельних питань, по фінансових і комерційних справах та ін.

Окружні суди розглядають кримінальні справи про тяжкі злочини, тобто окрім тих, які належать до компетенції мирового суду. Вони є касаційною інстанцією у справах, розглянутих судом по незначних справах, мировим судом і деякими спеціальними судами. Більшість справ в окружних судах розглядаються одним або трьома суддями, касаційні скарги в обов'язковому порядку — трьома суддями. На рішення і вироки, винесені окружним судом по першій інстанції, скарги надсилають до Верховного суду Ізраїлю.

За спеціальним дозволом Верховного суду йому може бути подана скарга на ухвалу окружного суду за касаційною скаргою. При незгоді з вироком, рішенням або ухвалою за касаційною скаргою зацікавлена особа може подати скаргу юридичному радникові уряду (він же Генеральний прокурор). Його рішення вважається остаточним і оскарженню не підлягає. Ці правоположення аналогічні правилам наглядового оскарження вироків і рішень, що існували в Радянському Союзі.

Мировий суд — це нижча ланка державної судової системи Ізраїлю. Вони діють у всіх містах та інших великих населених пунктах. Як правило, у мирових судах справи розглядає суддя одноособово.

Мировий суддя розглядає всі цивільні спори із ціною позову понад 8 тисяч шекелів, справи про оренду майна, про використання нерухомості тощо. Він має право розглядати також кримінальні справи про злочини, покарання за які встановлені в межах до 7 років позбавлення волі. Касаційні скарги на рішення і вироки мирового суду подаються до окружного суду.

Суд по незначних справах знаходиться при мировому суді і розглядає цивільні справи із ціною позову до 8 тисяч шекелів, а також позовів, пов'язаних із придбанням споживчих товарів у торговій мережі, про розірвання різних операцій тощо, також із ціною позову до 8 тисяч шекелів.

При розгляді справ в суді по незначних справах встановлено спрощену процедуру і коротші строки розгляду справ. Судочинство по цих справах звільнене від багатьох формальностей. Адвокати в такого роду процеси не допускаються, окрім виняткових випадків із дозволу суду. Позовні заяви до суду по незначних справах можуть бути написані від руки, а не надруковані, без дотримання встановленої в інших судах форми. Скарги на вирішення цього суду подаються до окружного суду в порядку, аналогічному скаргам на рішення мирового суду.

У судовій системі Ізраїлю особливе місце належить Державному коні ролерові, що діє з 1949 p., головним завданням якого є забезпечення відповідальності державного апарату перед суспільством. Для реалізації цієї мети він уповноважений перевіряти законність, економічність і ефективність дій адміністративних структур і посадових осіб.

Дата добавления: 2014-01-07