Індуське право в колоніальний період

З XIV ст., з часу завоювання більшої частини території Індії мусульманами, тобто колонізації Індії мусульманами, починається колоніальний період в історії індуського права, що супроводжувався витісненням і обмеженням дії індуського права. Але, незважаючи на ісламське завоювання Індії, «ісламізації» індуського права не відбулося.

На рубежі XVII—XVIII ст.ст. індуське право знову зазнає іноземного тиску, і це пов'язано з періодом колонізації Індії британцями. На відміну від колонізації Індії мусульманами, на цей раз мова йде про проникнення норм і принципів загального права, навіть про використання англійської правової термінології, що сильно вплинуло на характер і зміст індуського права. Так деякі інститути індуського права почали тлумачитися за допомогою судового прецеденту, що й дало можливість деяким дослідникам говорити про англо-індуське право.

В історії співвідношення індуського права з колоніальним правом можна виділити два етапи. Перший етап охоплює період із початку колонізації Індії британцями в XVII ст. і до XIX ст. Головна характеристика цього етапу полягає в здійсненні колоніальної політики неправовими методами і сильним обмеженням дії індуського права. Другий етап почався з XIX ст. і тривав до середини XX ст. У цей період починається процес запровадження англійського загального права, а також використання і пристосу¬вання індуського права, що було складовою частиною англійської колоніальної політики.

У правосвідомості населення Індії через вплив колоніального права і законодавства не відбулося помітних змін, оскільки воно вважалося привілеєм англійських громадян, тобто колонізаторів. Існуючі суперечності між англійським цивільним правом і класичним індуським, сімейним, спадковим правом ускладнювало судову практику. Разом із проникненням англійського колоніального права на території Індії з'явилися англійські суди. Оскільки англійські суди не були знайомі з індуським правом, на допомогу їм залучалися індуські богослови, яких називали пандитами. Від практики залучення пандитів при розгляді справ у судах англійські судді відійшли в 1864 p., що було пов'язане з нагромадженням прецедентів на території колоніальної Індії, а також із набуттям досвіду суддями при розгляді справ.

Англійські суди при розгляді цивільних і кримінальних справ керувалися загальним англійським правом і здійснювали правосуддя тільки щодо англійських підданих, що проживали на території колоніальної Індії. Судовий прецедент був зручним засобом, що використався колоніальною владою для формування нового англо-індуського права. Потім з'явилися суди, які були уповноважені розглядати справи всіх громадян, що проживали на території колоніальної Індії. Оскільки існували суперечності між нормами англійського цивільного права і сімейними кастовими відносинами, що регулювали індуське право, при розгляді спорів у судах використовувалися і норми індуського права.

Кастове ділення індуського суспільства в колоніальний період тримало офіційне закріплення. Так у ході проведення перепису п 1911 р. касти враховувалися разом із племенами і расами.

У другій половині XIX ст., після проведения в Англії реформ правової і судової систем, посилюється роль законодавства в англійському загальному праві, що призвело до посилення законодавчої діяльності колоніальної адміністрації в Індії.

Для проведення кодифікування індуського права в англійському парламенті було створено чотири правові комісії у справах Індії перша правова комісія була створена в 1834 р., результатом діяльності якої стиля підготовка проекту Кримінального кодексу Індії, складеного за зразком Французького Кримінального кодексу 1810 р. і прийнятого в 1860 р. Але його основою було англійське загальне право. Характерною рисою цього кодексу є значна кількість норм, присвячених злочинам проти колоніальних властей. Друга правова комісія була призначена в 1853 р. Вона підготувала проект цивільно-процесуального кодексу, що набув чинності її 1859p., а також проект кримінально-процесуального кодексу, прийнятого в 1861 р. Третя правова комісія, створена в 1861 p., підготувала такі важливі закони, як закон про спадкування І865p., закон про договори 1872 р. та ін. І, нарешті, четверта правова комісія була призначена в 1879 р. Вона підготувала закон про передачу власності 1882 p., закон про довірчу власність 1882 р. та ін.

У колоніальній Індії під впливом англійського загального права з'явилися нові галузі права — кримінальне, зобов'язальне, процесуальне, речове. Відомий англійський юрист Ф. Поллок писав про це так: «У Британській Індії загальні принципи нашого права поширювалися на всю галузь кримінального права, цивільних правовідносин, договорів, доказової процедури вищих судів, на право власності. Навряд чи було б перебільшенням сказати, що модифіковане англійське право, таким чином, стало загальним правом у Британській Індії».

Отже, у результаті проведення колоніальної правової політики, а також такого повномасштабного кодифікування законодавства, сферу дії індуського права було сильно обмежено. Традиційне

індуське право регулювало, в основному, питання шлюбно-сімейного і спадкового права, а також деякі інститути цивільного права.

Питання про створення єдиного кодексу, що регулював би все індуське право, виникло в XIX ст. Незважаючи на те, що ця пропозиція не отримала належної підтримки і реалізації, дискусія про це тривала. У 1820 р. було розроблено проект індуського кодексу, проте його розгляд було відкладено колоніальною владою. Робота з підготовки проекту кодексу індуського права поновилася в 1914 р. і завершилася в 1947 р. Цей кодекс включав норми про укладання і розірвання шлюбу, про спадкоємство, утримання неповнолітніх дітей і усиновлення індусів. Проте через бурхливі політичні події він не був прийнятий.

Дата добавления: 2014-01-07