Будинки сімейного типу

1) "Положення про дитячий будинок сімейного типу" затверд­жене Постановою Кабінету Міністрів України № 267 від 27.04. 1994 р. За даними Державного комітету статистики України в 2000р. дія­ми дитячі будинки сімейного типу в 22 областях. У них утримува­лися 982 дитини-сироти, або діти, позбавлені батьківського піклу­вання.

2) Дитячий будинок сімейного типу – це сім'ї, де поряд з рідни­ми дітьми виховуються 5 дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків. Переваги таких сімей у тому, що реалізується право дитини на проживання в сім'ї в атмосфері любові, підтримки, піклу­вання й пестощів, усуваються наслідки материнської неуваги, відновлюється психофізичне здоров'я дітей. У сім'ях протягом міся­ця більшість хвороб проходять самі собою.

Діяльність дитячих будинків сімейного типу зіштовхується з багатьма проблемами:

1. Особливості розвитку кровних дітей в умовах прийомної сім'ї, їхнє емоційно-особистісне благополуччя й розвиток.

2. Психологічна сумісність або несумісність прийомних дітей і батьків-вихователів, прийомних і кровних дітей.

3. Виникнення в батьків комплексу вини внаслідок незадово­леності результатами своєї виховної діяльності, інколи уявними не­вдачам и.

4. Право дитини покинути сім'ю й право батьків розлучитися з дитиною в деяких ситуаціях.

5. Проблема входження прийомних дітей в сім'ю, коли три­валість процесу передбачає перебудову стосунків у сім'ї, зміну со­ціaльно-психологічних ролей у сім'ї.

6. Проблеми шлюбних стосунків.

7. Сімейний дитячий будинок – це особлива й дуже складна структура. Її призначення – у наданні дійової допомоги дитині, що залишилася без опіки рідної сім'ї. Така місія не може бути виконана без людських емоцій, без виникнення звичок, без високого ступеня "вигорання" усиновителів, яким щоденно належить вирішувати складні виховні завдання, одночасно бентежачись за виживання своєї сім‘ї. Дитині й батькам дуже важко погодитися з тим, що, не­залежно від обставин, у 18 років вихованець повинен залишити "свій будинок" і вже не розраховувати на допомогу держави.

8. Не враховується й те, що батьки-вихователі сімейних дитя­чих будинків фактично зобов'язані постійно поновлювати склад своїх вихованців за рахунок дітей молодшого віку. Часто рішення, що приймаються стосовно подальшого проживання в сім'ї вихованців, які виросли, є їхньою добровільною приватною ініціативою, що не одержує ніякої підтримки, а це посилює проблеми, що виникли. Звер­тають на себе увагу завищені навантаження для усиновителів, які пов'язані зі "стандартною нормою" вихованців. Крім того, у "Поло­женні про дитячий сімейний будинок", як і в розглянутих попередніх двох документах, поняття психосоціальної допомоги дітям-сиро­там та їхнім батькам відсутня.

Дата добавления: 2014-01-07