Учбове питання 1. Система правового забезпечення життєдіяльності людини Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяльності

ЗАНЯТТЯ 11.1. ПРАВОВІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БЖД

ТЕМА 11. БЖД В ЗАКОНАХ ТА ПІДЗАКОННИХ АКТАХ

Правову основу безпеки життєдіяльності складає Конституція України, як по своїм юридичним особливостям, так і своїми принципами, тобто юридично вираженими об'єктивними закономірностями організації і функції соціально-економічних, політичної, духовної сфер суспільства, правового положення особи.

Конституційні норми, з одного боку, закладають суть безпеки (норми - принципи), а з іншого, — указують на цілі подальшого розвитку і реалізацію правового забезпечення безпеки життєдіяльності (норми-програми, норма-завдання, норма-зобов'язання).

Реалізація і розвиток основних конституційних положень, які регламентують суспільні правовідносини, безпосередніми суб'єктами яких є особа і держава, здійснюється за допомогою як чинних фундаментальних нормативно-правових актів (Кодексів України про адміністративні правопорушення, Кримінального Кодексу), так і спеціальних (Кодексів України про роботу, Земельного, Законів "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря" і ін.).

Поряд з нормативними актами, прийнятими найвищим законодавчим органом держави, для встановлення взаємозв'язків, усунення програм, а у ряді випадків і реалізації окремих правових норм або їх елементів, до правової бази безпеки життєдіяльності належать спеціальні акти, розроблені за дорученням виконавських державних органів всіх рівнів (Кабінет Міністрів, Міністерства, Державні Комітети і ін.).

Кожен нормативно-правовий документ з безпеки життєдіяльності має свою структуру, яка визначає собою ідею систематизації відповідно своєму рівню, меті і завданням. Відповідно в кожному нормативному акті є елементи, відповідальні за зовнішній зв'язок і створення передумов для відповідного розвитку за рахунок розробки наступних нормативно-законодавчих актів. Сама структура нормативного акту формує відповідні внутрішні зв'язки.

Основними систематизуючими навиками нормативних актів безпеки життєдіяльності (які за ієрархією знаходяться нижчими за закони) є встановлення взаємовідносин у області виробництва, в зонах дії небезпечного чинника (у тому числі і чинників навколишнього середовища), а також щодо управління основних технологій безпеки життєдіяльності (розслідування нещасних випадків, навчання, організація робіт і ін.), узагальнюючими навиками систем в суспільстві, соціально-економічне і політичне положення держави, можливості сприйняття і використання законодавчих актів у користь споживачів і ін.

Система правового забезпечення безпеки людини

Певні принципи побудови законодавства про безпеку життєдіяльності вимагають відповідних узагальнювальних уявлень. До таких уявлень належить ієрархічне представлення чинного законодавства України.

Суть ієрархічної побудови представлень чинного законодавства України про безпеку життєдіяльності приведена на рис. 11.1.

Виходячи з цієї ієрархії і її змісту, Конституція України — це провідник і гарант встановлення безпеки на рівні національної ідеї. На рівні гаранта і реалізатора вона делегує необхідні повноваження до документів, які розгортають національну ідею у межах своїх повноважень, враховує (закріплює на своєму рівні) питання безпеки людини у взаємовідносинах з суспільством.

Діючі правовідносини в даний час не забезпечують необхідного рівня безпеки людини. Відповідно до цього в Україні фактично існує ще один правовий блок, який формує принципи (механізми) реалізації правового забезпечення життєдіяльності людини. Цей правовий блок складається (умовно) з двох частин законодавчих актів: перші, які створюють передумови управлінської діяльності, і другі, які безпосередньо відтворюють цю діяльність на практиці.

Завершуючим блоком правової бази безпеки життєдіяльності є нормативно-технічні документи (НАОП, ДНАОП, БНіП, СН, РД).

Основною характерною особливістю нижченаведеного блоку законів України є те, що вони встановлюють право громадян на надання їм допомоги і захисту в будь-якому місцезнаходженні, на роботі і побуті. Перш за все, це встановлюється в "Основах законодавства України про охорону здоров'я". Закон регулює можливість представлення допомоги хворим громадянам, а також встановлює організації, які створюють систему цієї допомоги і управління цією системою.

Крім того, що Основи законодавства України про охорону здоров'я створюють самостійне правове забезпечення прав людини на існування, цей законодавчий акт є базою для законодавчого блоку про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство).

Закон України про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя встановлює:

— регулювання питань санітарного і епідеміологічного благополуччя за рахунок виконання прав і обов'язків державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян;

— терміни і визначення;

— взаємозв'язок закону із законодавством України;

— фінансове забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення за рахунок державних, місцевих бюджетів, засобів підприємств, установ, організацій, а також позабюджетних засобів;

— права громадян на їх захист і механізми захисту;

— систему заходів щодо забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення за рахунок:

а) гігієнічної регламентації і державної реєстрації небезпечних чинників;

б) встановлення об'єктів санітарно-гігієнічної експертизи;

в) встановлення вимог для безпеки здоров'я і життя населення на рівні державних стандартів;

г) виконання відповідних вимог на рівні проектування, будівництва, виготовлення і використання нових засобів виробництва, технологій;

д) виконання вимог до продовольчої сировини, продуктів, господарсько-питного водопостачання, атмосферного повітря в населених пунктах, виробничих приміщеннях;

е) виконання вимог до територій житлових і виробничих приміщень, засобів виробництва і технології, радіаційної безпеки, безпеки в час застосування і знешкодження хімічних речовин і матеріалів;

ж) проведення обов'язкових методичних оглядів, профілактичних щеплень, госпіталізації і лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб;

з) регулювання в'їзду на територію України в умовах недопущення занесення інфекційних хвороб і запобігання їх виникненню, особливо небезпечних хвороб, масового отруєння і др.;

— систему державної санітарно-епідеміологічної служби — їх права, обов'язки, сфера діяльності і ін. фінансових санкцій, а також цивільно-правову і кримінальну відповідальність за порушення санітарного законодавства.

Закон встановлює напрями розвитку міжнародних відносин в сферах санітарного і епідеміологічного благополуччя.

Дата добавления: 2014-01-07