Склад та цільове призначення земель України

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. В свою чергу землі сільськогосподарського призначення поділяються на 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо);

б) землі житлової та громадської забудови - земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування. Зазначена категорія земель включає в себе: 1) земельні ділянки для будівництва та обслуговування будинку; 2) земельні ділянки для житлово-будівельних кооперативів; 3) земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків.

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення - ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва);

г) землі оздоровчого призначення - землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей;

ґ) землі рекреаційного призначення - землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать: 1) земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас; 2) земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів; 3) земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації;

д) землі історико-культурного призначення – землі на яких розташовані об’єкти, які мають історичне або культурне значення для Українського народу або світового співтовариства. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: 1) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями; 2) городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; 3) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова;

е) землі лісового фонду - землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: 1) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; 2) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об’єктів; 3) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

є) землі водного фонду - землі, зайняті: 1) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами; 2) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; 3) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; 4) береговими смугами водних шляхів;

ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення - земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Таким чином, Земельний кодекс встановлює 9 категорій земель. Необхідно зазначити, що землі сільськогосподарського призначення, серед названих категорій, мають особливий статус, оскільки вони є важливою гарантією економічної незалежності нашої держави. Особливість правового режиму таких земель полягає в тому, що закон забороняє передавати їх у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Крім того, законодавець визнає так звану пріоритетність таких земель, що проявляється у тому, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. У разі необхідності, зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється постановою КМУ N 502 від 11 квітня 2002 р. «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»[76]. Відповідно до вказаного нормативного акту, зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за заявою (клопотанням) її власника до сільської, селищної, міської ради (якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту), або районної держадміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту).

Для захисту особливо цінних земель (чорноземів нееродованих несолонцюватих на лесових порід; лучно-чорноземних незасолених несолонцюватих суглинкових ґрунтів; темно-сірих опідзолених та чорноземів опідзолених на лесах і глеюватих; бурих гірсько-лісових та дерновобуроземних глибоких і середньоглибоких; дерново-підзолистих суглинкових ґрунтів; торфовищ з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушених незалежно від глибини; коричневих ґрунтів південного узбережжя Криму; дернових глибоких ґрунтів Закарпаття; земель дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; земель природно-заповідного фонду; земель історико-культурного призначення) законодавець встановив особливу процедуру зміни їхнього цільового призначення. Так, зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих в межах населеного пункту, проводиться лише після погодження з Верховною Радою України за рішенням сільської, селищної, міської ради. Зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих за межами населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою України за рішенням Кабінету Міністрів України.

Самовільна зміна цільового призначення земель, віднесених до будь-якої категорії, не допускається і тягне за собою:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмову в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Дата добавления: 2014-01-07